Традиційний під час тривалих літніх зборів національної збірної України, восьмий за ліком суботній двосторонній матч продемонстрував, що впродовж цих двох місяців хокеїсти працювали не марно. Гра вийшла живою і бойовитою, на доволі високих швидкостях. Видно, що до клубного сезону гравці, які працювали в таборі збірної, підходять у гарній формі. Ось лишень не відомо, яким той клубний сезон буде. І чи буде він в усіх гравців взагалі.

Цю тему в інтерв’ю з наставником національної команди Вадимом Шахрайчуком, підсумовуючи другий етап літніх зборів, теж зачепили. Поміж іншого тренер розповів, робота яких хокеїстів йому сподобалася найбільше. Проте зазначив, що є хлопці, які відбували номер.

– Позаду другий цикл збору, – бере слово пан Шахрайчук. – Після двосторонньої гри сказав хлопцям у роздягальні, що більшістю з них я задоволений. Впродовж цих двох місяців було помітно, як вони просто на очах прогресують. Звісно, то не повноцінна передсезонна підготовка, до якої ми звикли в клубах. Але все, що було в силах Федерації хокею України і нашого тренерського штабу, ми зробили. Ті гравці, які поставилися до роботи професійно, отримали користь. Та є група хокеїстів, які приходили на тренування «для апетиту». Люди зупинилися в розвитку. То наші, а не їхні проблеми. З таким ставленням їм буде непросто працевлаштуватися на наступний сезон. А якщо хтось їх візьме, буде важко в ході змагань.

Думаю, кожен з хокеїстів, які працював впродовж цих двох місяців, вдячний ФХУ за проведення цих зборів. Федерація в умовах гострого дефіциту льоду в країні пішла гравцям на зустріч і допомогла їм під час війни не розгубити форми. Наразі приватна ковзанка ВДНГ – чи не єдиний повноцінний льодовий стадіон, який функціонував впродовж літа в усій Україні.

Безперечно, велика вигода в цьому зборі була й для нашого тренерського штабу. Ми змогли переглянути тих гравців, які за інших обставин могли б не дочекатися виклику в збірну. Тепер отримали чимало корисної інформації. Бо одна справа – бачити людину зі сторони, зовсім інша – спостерігати за нею в ході тренувального процесу.

– Хто для вас став головним відкриттям цих зборів?

– Приємно здивував Гліб Варава (на фото). Кожне наступне тренування демонструвало, як стрімко прогресує цей хлопець. Гліб мовчав, працював, слухав, виконував все те, що від нього вимагалося. Ми викликали Вараву ще на швидкоплинний лютневий збір у Палаці спорту, але по-справжньому він розкрився саме зараз. Серед молодих гравців та новачків він справив найкраще враження.

Також мене приємно здивували старожили. Андрій Міхнов і Дмитро Німенко відпрацювали вельми добросовісно майже на кожному з тренувань. Послаблення хлопці дозволили собі максимум раз, не більше. Решту тренувань вони провели з максимальною викладкою. Також помітний прогрес Вадима Мазура. З нападника п’ятої п’ятірки, яким Вадим виглядав на початку збору в Угорщині у березні, зараз він перетворився на повноцінного центрфорварда першої-другої ланок.

Майже випадково опинився в нашому тренувальному таборі оборонець Сашко Воронін. Зізнаюся, побачив його на цих зборах вперше. І приємно здивувався. Хлопець сумлінно працював і за підсумками цієї роботи зробив помітний крок уперед. Нині Вороніна можна назвати повноцінним кандидатом у національну збірну. Олександр – хороша людина з бійцівськими рисами.

Інших персонально не виділятиму. Зокрема й тих двох-трьох персоналій, яким побажав би переглянути своє ставлення до хокею.

– Війна, нерозуміння, що буде завтра і чи взагалі це завтра буде, зламала багатьох начебто міцних психологічно людей. Може, ці хлопці теж не змогли сконцентруватися на роботі, бо їх думки були далекими від спорту?

– Всім нині важко. В країні війна. Маємо дякувати нашим Збройним силам, що вони викинули ворога з-під Києва і мужньо боряться на східних, північних і південних кордонах нашої держави. Якби не наші воїни, ми б зараз не мали змоги тренуватися взагалі. Звісно, під час війни важко абстрагуватися і залишатися байдужим. Усі ми хвилюємося – за державу, за себе, рідних, за друзів, які знаходяться на передовій. А таких немало зокрема й серед колишніх хокеїстів. Ми щодня вмикаємо телебачення, інтернет, бачимо жахи війни, наших загиблих воїнів. Проте раз ми маємо змогу займатися тим, що вміємо найліпше, то треба залишатися професіоналами. Ми маємо вірити, що наша Перемога станеться якомога швидше і ми знову зможемо грати в хокей у звичному довоєнному ритмі. А поки треба зібрати волю в кулак і працювати. Не думаю, що лише трьом особам психологічно важко, а інші змогли зібратися.

– Добра половина тих хокеїстів, які перебували в лавах збірної протягом двох місяців, вже знайшла собі нові клуби. Але перетнути кордон і розпочати підготовку в нових командах вдалося одиницям…

– Закон для всіх один. Ким би ти не був – хокеїстом, працівником ІТ-сфери чи будівельником, – найперше залишаєшся громадянином України. Нині такий час, що треба боронити країну від окупантів. Ми всі, чоловіки призовного віку, маємо бути напоготові, щоб взяти в руки зброю. А поки маємо змогу тренуватися, буду просити керівництво ФХУ, щоб продовжило цей збір. Бодай у схожому форматі, тобто з трьома-чотирма тренуваннями на тиждень. Ми не можемо відпустити ситуацію напризволяще. Треба працювати, щоб зберегти наш хокей. Сподіваюся, вдасться навіть в умовах війни розпочати чемпіонат України. А якщо хлопцям дозволять виїхати за кордон, їхня готовність має бути такою, щоб вийти в нових командах на лідерські позиції.

– Тобто восьмий двосторонній матч – не вінець літніх зборів?

– Хотілося, щоб був вінець, люди змогли роз’їхатися і розпочати підготовку в клубах. Але життя диктує інші реалії.

– Якщо абстрагуватися, то свій позитив у цьому теж є. Адже у вашому тренерському протистоянні з Костянтином Сімчуком за підсумками двосторонок нічия 4:4. Буде змога визначити літнього чемпіона.

– Позитив у тому, що здорові амбіції під час цих ігор є і в тренерів, і в гравців. Поєдинок, який відбувся цієї суботи, був найкращим з точки зору якості гри, за створеними гольовими моментами, швидкістю. Видно, що хлопці грали з великим бажанням. Рахунок міг би бути набагато більшим, ніж 2:2 і перемогти могли як одні, так й інші. Але чудово зіграли всі три воротарі – Дмитро Кубрицький, Сергій Писаренко, Савва Сердюк. Такі матчі, коли точиться непоступлива боротьба шайба в шайбу, дуже корисні для гравців. Хокеїсти в тонусі, вони демонструють готовність для початку чемпіонату. Невідомо лишень, де доведеться грати. Як говорив останній президент СССР Горбачов: «Потерпіть, усе буде добре». Не уточнив він лишень, коли і кому.

Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ