Тренерський штаб збірної України (U20) сподівається, що на майбутньому молодіжному ЧС-2022 атакуюча міць нашої команди зможе затьмарити потенціал суперників і принесе бажаний результат за підсумками форуму. Одним із «відкриттів» нашої команди в атаці спробує стати 18-річний нападник Михайло Ковальчук, який проводить результативний сезон у молодіжній лізі Польщі та краще за інших знає команду-господарку турніру. Після одного із тренувань на зборі в Ополе прес-служба ФХУ поспілкувалася з хокеїстом-легіонером.
– Михайло, яка наразі ситуація панує в нашому колективі? Погляд з середини?
– Відмінна обстановка, настрій бойовий, хочемо лише перемагати та концентруємося відповідно на роботі. Жодної «розслабухи», хіба що добрий гумор для підняття настрою від головного тренера Олександра Бобкіна та свіжі анекдоти у виконанні Павла Атаманчука з його дніпровською родзинкою (посміхається).
– З ким із партнерів радий був зустрітися на зборах найбільше?
– З усіма хлопцями чекав на зустріч, але особливо передчував дати «п’ять» Микиті Сидоренку. Згодом ми з ним потоваришували і зараз ось навіть разом розселилися у готельному номері. З Микитою та Іллею Дубським часто спілкуємось, багато часу проводимо разом поза льодом.
– Якою музикою заряджаєтеся на НТЗ? Діджей у роздягальні є?
– Звичайно! Воротар Гліб Арцатбанов має у своєму плей-листі великий асортимент американського репу та безліч українських хітів. Часто включаємо Дмитра Монатика, а ще нам подобається DZIDZIO із треком «Павук».
– Найяскравіше враження під час перших льодових тренувань на зборах в Ополе?
– Це – Данило Трахт, який продемонстрував високий рівень з перших занять: добре рухався, віддавав передачі та забивав! Відчувається досвід виступу у фінському чемпіонаті. Наприкінці одного з тренувань з подачі Олександра Бобкіна Трахт та Сидоренко влаштували захоплюючу буллітну «перестрілку» на інтерес, у якій успіх відсвяткував Данило – 2:1. Ми стали свідками дуже інтригуючої дуелі і частина гравців, хто повірив у майстерність Трахта – виграла це мотиваційне парі.
– Цьогорічний сезон ти граєш у молодіжній лізі Польщі, де у складі «Унії» у 15-ти матчах закинув 15 шайб! У чому секрет чудової результативності?
– На початку сезону вдало опинявся у потрібному місці та закинув кілька простих шайб з п’ятачка, після чого мене прорвало, а далі вже – пішло-поїхало. Можливо, весь секрет у тому, що мені комфортно разом діяти з українськими співвітчизниками у трійці: спочатку у нас була «хімія» з Ігорем Ніколаєвичем та Денисом Мельником, а зараз ми «запалюємо» у поєднанні з близнюками Іллею та Данилом Байдою.
– Чи задоволений своїм становищем в Освенцимі?
– Хотілося б зробити крок на рівень вище, щоб тренери частіше підключали до дорослої команди «Унії», де виступають Андрій Денискін, Пилип Пангелов-Юлдашев…
– Цими днями збірна Україні гратиме проти господарів чемпіонату світу – «молодіжки» Польщі. Що скажеш про цього суперника?
– Багато хлопців мені знайомі з виступу в Польщі, з кимось грав разом, тому й забити їм хочеться більше за інших (посміхається). Щодо сили противника, то на чемпіонаті світу не буде слабких команд і кожна команда здатна створити сюрприз. Це особливість таких швидкоплинних чемпіонатів.
– То хто ж лідер майбутнього форуму на папері? Олександр Бобкін каже, що ключовий матч відбудеться з Італією, а ваш партнер Влад Сушков вважає нашим головним суперником – Японію. Версія Михайла Ковальчука?
– Багато хто в колективі вважає небезпечним саме Японію, але нам вкрай важливо з перемоги стартувати над Італією, щоб «прибити» мандраж і далі не відчувати нервозності під час турніру. Ми не маємо права на помилку, якщо хочемо перемогти у турнірі. А ціль у нас – перше місце!
– Персональних уболівальників чекаєш на ЧС-2022 в Битомі?
– Звісно! Сестра обіцяла підтримати, а ще мої партнери із «Унії» будуть на трибунах. Але тут ще нюанс – мені потрібно потрапити до остаточної заявки. Найближчі товариські ігри проти Польщі (6-7 грудня) все розставлять на місця.
– Мишко, як почувається гравець із Харкова, місто якого під обстрілами вже десятий місяць без перепочинку?
– Спокій нам тільки сниться… Користуючись нагодою, хочу передати привіт і слова підтримки своєму дядькові, котрий зараз на фронті на блокпостах, мамі, яка служить у прикордонних військах України, а також батькові, що причетний до ЗСУ, адже воював проти ворога з 2014 року. Тому мені особливо приємно у День Збройних Сил України побажати всім бійцям та захисникам гордо стояти на сторожі Батьківщини, легко відбивати всі навали з боку окупантів та відстоювати правду, а тому й майбутнє нашої країни. Ви – наші надія та опора. Слава Україні!
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
