Листопад розпочався для 19-річного обдарованого українського нападника дуже вдало. Спершу він отримав перше в кар’єрі запрошення з лав національної збірної України. І проявив себе на Меморіалі Тамаша Шаркозі в Будапешті з найліпшого боку. Навіть наставник національної команди Вадим Шахрайчук сказав, що новачок його приємно здивував тим, що легко прилаштувався до вимог дорослого хокею, хоча виступає ще на юнацькому рівні. В заключному матчі проти угорців Трахт закинув переможну шайбу, а повернувшись у фінський «Лукко», з яким навесні став чемпіоном Фінляндії U20, у двох матчах («Ассат» – 8:1, «Пеліканс» – 2:4) відзначився двома голами і двома асистами. Саме з обговорення найсвіжіших ігор ми й розпочали це інтерв’ю.

– Даниле, таке враження, що виклик у збірну подіяв на вас дуже позитивно.

– Мабуть, що так. Для мене було дуже корисно змінити обстановку, зануритися в інший колектив, де всі хлопці розмовляють рідною мовою. Побачив багатьох своїх друзів, отримав задоволення і від роботи, і від проведених матчів, і від атмосфери в колективі. Я дійсно зарядився позитивними емоціями і зараз за «Лукко» граю з піднесенням.

– «Трахт вийшов на лід у матчі проти Угорщини з розсіченням. Йому лікар напередодні наклав шви на ногу. Данило міг сказати, що в нього зашита нога і не вийти. Його б ніхто не засудив. Але він вийшов і відіграв дуже сильно», – це слова Вадима Шахрайчука.

– Не думаю, що то була та травма, через яку треба відмовлятися від виходу на поле. Так, певний дискомфорт був, але я вирішив, що треба пройти весь шлях до кінця. Ми провели сильних перших два поєдинки і хотіли завершити змагання перемогою над угорцями та третім місцем. Для цього кожен мав викластися в повній мірі.

– Ви провели два дуже сильних в усіх розуміннях поєдинки проти словенців і угорців. Стартовий поєдинок проти італійців вочевидь вийшов не таким однозначним, оскільки був дебютним у складі збірної. Емоції переповнювали?

– Та якраз не нервував зовсім. То я радше адаптовувався до гри на дорослому рівні. Знадобилося трохи часу, щоб влитися в ту гру. Через те невпевнено провів перший період. Але потім вже ввімкнувся в гру повноцінно і почав показувати свій хокей. Загалом, думаю, прилаштувався до тих вимог, які потрібні на дорослому рівні, швидко. Але не скажу, що це було легко. Всі суперники сповідували силовий стиль гри. Для мене це не проблема. Та й у принципі маю гарну рису: підлаштовуватися під будь-яку манеру гри як опонентів, так і моєї команди. Важливо, щоб за всіх обставин я створював активність і гостроту попереду і не припускався простих помилок, які б приносили проблеми в обороні, позаду.

– Перших два матчі ви провели в одній трійці з Іллею Коренчуком та Михайлом Сімчуком. В ході третього поєдинку тренери перевели до вас із Михайлом Олександра Пересунька. Здається, ця перестановка пішла на користь усім вище переліченим гравцям включно з вами…

– Не думаю, що ми посилилися чи послабилися, але хокей нашої трійки трохи змінився. Ми почали більше контролювати шайбу, відкриватися одне під одного і створювати більше гольових ситуацій. Сашко – молодший за віком. Мені здалося, що ми з ним і Михайлом втрьох були на одній хвилі, розуміли, де хто буде знаходитися. Шкода, що нам не вдалося реалізувати всього того, що створили.

– Про адаптацію до гри ви сказали. А як швидко влилися в дорослий колектив з такими особистостями як Андрій Міхнов, Дмитро Німенко чи Всеволод Толстушко на чолі?

– Для мене це дуже корисний досвід. Намагався підслухати, побачити, що говорять і роблять лідери збірної України. Кілька корисних деталей для себе зауважив. Користуватимуся при нагоді. Без подробиць, але для мені надалі це знадобиться.

– Вадим Шахрайчук належить до когорти тих спеціалістів, яких можна назвати українськими тренерами з західним менталітетом. Згодні?

– Вочевидь так. Зауважив, що Вадим Валерійович намагається знайти індивідуальний підхід до кожного гравця. Наш тренер виділяє сильні сторони хокеїстів і намагається використовувати їх в інтересах команди. Такий підхід мені дуже імпонує.

– Тренер сказав, на якому з наступних зборів очікує вас знову?

– На грудневий Єврочеллендж у Францію не поїду, бо в ці ж терміни виступатиму на молодіжному чемпіонаті світу. А далі все залежить від мене. Буду підходити під вимоги національної збірної – тренери покличуть. Працюватиму.

– У лавах молодіжної збірної ви не перебували вже рік, тобто з часу завершення торішнього чемпіонату світу. Це не проблема, адже склад з того часу суттєво змінився?

– Не проблема. Зі всіма хлопцями я знайомий, ми постійно підтримуємо зв’язок. Також часто спілкуємося з тренером команди Олександром Бобкіним. Всі ми знаємо, які завдання стоять перед командою. Будемо боротися за перше місце і вихід у дивізіон 1А. Вважаю, що це реалістичне завдання. У нас гарна команда. Не мав змоги переглянути матчів нашої молодіжки під час збору в Словаччині, адже в цей час ми мали свої ігри в Будапешті. Але відеоогляди переглядав. Також зідзвонювався з хлопцями, які брали в тих матчах участь. Загальне враження – позитивне, настрій у команди бойовий.

– Владислав Сушков вважає головними нашими суперниками на чемпіонаті світу японців. А ви?

– З Владом, до слова, ми також спілкувалися, адже знайомі ще з дитячої школи в Дніпрі. Я виділяти нікого з суперників не буду. Переглядав фрагменти матчів усіх збірних, когось більше, когось менше. Всі по-своєму цікаві. Найліпше знаю естонців, адже з багатьма з цих хлопців перетинався, коли виступав у цій країні за команду «Пантер». Там хлопці з характером, вони вміють грати в хокей. Взагалі, треба виходити максимально налаштованими на кожен матч. Турнір швидкоплинний, кожен поєдинок у ньому – як фінал. Права на помилку немає ні в кого. Думаю, з таким налаштуванням, яке є зараз, ми здатні посісти перше місце.

– Проте спочатку вам треба принести користь клубові. «Лукко» в нинішній сезон увійшов у ранзі чемпіона і начебто підтвердив цей статус стартовими перемогами. Однак потім була смуга невдач. Так само хвилеподібно цей чемпіонат складався й для вас: починали як гравець першої ланки, потім виходили й у четвертій трійці нападників, зараз знову підйом…

– Старт дійсно видався для нас важким. Можливо, це пов’язано з тим, що всі суперники налаштовуються на матчі проти нас по-особливому, як проти дворазових чемпіонів. Ми ж навпаки того хокею, в який вміємо і повинні грати, не показували. Це наша помилка, над якою зараз працюємо. З часом повертаємося на свій рівень.

– Чемпіонська ейфорія вплинула на нинішній стан речей?

– Про чемпіонство ми зараз намагаємося не згадувати. Думаю, ейфорія минула після гарного святкування чемпіонства. Влітку ми провели гарну передсезонну підготовку. Зараз знаходимося в хорошій формі і ставимо перед собою мету виграти золото ще раз.

– У попередньому інтерв’ю теж про це вас запитував. Але з того часу ви стали дорослішим ще на півроку і вже маєте статус гравця національної збірної. Тренери дорослої команди «Лукко» вже звертають на вас увагу?

– Зі мною особисто вони не спілкувалися, але знаю, що за матчами молодіжної команди вони слідкують, знають можливості кожного з гравців. Потренуватися з основою кілька разів мав змогу влітку. То ще коли не встигли з’їхатися всі легіонери дорослої команди.

Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ

VBET – титульний партнер національної збірної України з хокею