Чемпіон юнацької Олімпіади-2020, 20-річний оборонець Володимир Трошкін знайшов собі команду на сезон-2024/25 і уклав з нею контракт, перший у дорослій професійній кар’єрі. За клуб «Вінґз» з передмістя Стокгольма Мерста у шведській лізі HockeyEttan Володимир вже провів два матчі, діючи в другій парі оборонців. Тим самим для Володимира завершилася непроста епопея з пошуком нової команди, яка тривала з кінця весни, впродовж усього літа і півосені. Хто б подумав, що проблеми з командою матиме гравець, який за рік до того став першим в історії українцем, який заграв у складі клубу «Альмтуна» в шведській J20 Nationell, найсильнішій молодіжній лізі Європи?
Чорна смуга в кар’єрі Трошкіна почалася з грудня минулого року, з тієї миті, як він допустив результативну помилку у вирішальному матчі молодіжного чемпіонату світу в дивізіоні 1В. За рахунку 3:3 на початку третього періоду матчу команд України і Словенії Володимир, сподіваючись, що судді зупинять гру і зафіксують порушення на Микиті Полоницькому, навмання викинув шайбу з-за власних воріт. Вийшло під удар супернику. Рефері гри не зупинили, словенці вийшли вперед і більше переваги вже не віддали. Трошкін на емоціях розбив ключку до борта, а українці відігратися вже не змогли, втративши реальну нагоду вийти в дивізіон 1А.
«Довго думав, що зі мною тоді сталося, переглядав той момент, – згадує Трошкін. – Я справді очікував, що буде свисток, адже порушення на Полоницькому було чистим. Але мене це не виправдовує. Грати треба до кінця. Можливо, це була самовпевненість, бо побачив у центрі партнера і вирішив віддати шайбу йому, не помітивши, що набігає суперник. Тиск навколо фінального матчу зробив свою справу. То був сильний психологічний удар, від якого відходив приблизно тиждень. Але врешті зрозумів, що життя на тому не закінчується і треба рухатися далі. Поїхав на Різдво до родини в Німеччину, потім відсвяткував з друзями Новий рік, відпустив ситуацію і почав готуватися до поновлення виступів за клуб. Все було справді добре: повернувшись в «Альмтуну», я відіграв кілька хороших поєдинків».
Та сезон для Володимира завершився достроково: у матчі Nationell проти «Мури» 2 лютого він отримав важку травму – розрив медіальної колатеральної зв’язки, яка є основним стабілізатором колінного суглоба при обертальних рухах. Рештку сезону Трошкін провів на лікарняному і повернувся на лід лише через два з половиною місяці. Благо, молодіжна команда «Альмтуни» пішла Володимирові на зустріч, давши змогу тренуватися і проходити передсезонну підготовку в своїх лавах, хоча за віком українець допомогти колективу в новому сезоні вже не міг.
«Дуже сподівався, що з нового сезону заграю в північноамериканській USHL, – каже Володимир. – Але мав туди вирушати лише наприкінці серпня. А перед тим через спільних знайомих був близьким до того, щоб провести збори з зірками НХЛ Расмусом Сандіном, Давідом Пастрняком і братами Вільямом і Александром Нюландерами. Ці хлопці дружать і звикли починати підготовку до сезону разом, у Швеції. Чех Пастрняк приїздить туди, бо в нього дружина – шведка. Хокеїсти вже дали згоду на те, що можу з ними тренуватися. Проте останньої миті плани в них змінилися і збір довелося відмінити. В підсумку мені тільки пощастило познайомитися з батьками Расмуса Сандіна».
Не склалося в Трошкіна і зі сподіваннями зіграти в USHL. Провівши в США кілька тижнів, Володимир так і не зміг домовитися про підписання контракту і повернувся в Європу.
«За океаном усвідомив, що мені більше до вподоби європейський хокей, особливо шведський стиль гри, – стверджує Трошкін. – Тому повернувся в Швецію вже з чітким сподіванням, що зможу продовжити кар’єру там, вже у дорослому хокеї. Проте на той час сезон у Європі вже стартував і підшукати клуб виявилося справою непростою. З допомогою агента розглянув кілька варіантів, але всі вони з різних причин зірвалися. Аж поки не отримав запрошення на трайаут у «Вінґз». Вже через два дні перебування в таборі команди менеджер «Вінґз» сказав, що я їм підходжу і запропоновував підписувати контракт».
За словами Володимира, схилитися до цього вибору його мотивував ще й той факт, що «Вінґз» перебуває в колаборації з основною командою «Альмтуни», яка виступає в лізі Хокей Аллсвенскан. «Існує вірогідність, що в ході сезону отримаю нагоду пограти в Хокей HockeyAllsvenskan на правах оренди. Це б для мене був гарний розвиток подій», – каже Трошкін.
А поки хокеїст задоволений змогою грати за «Вінґз». «Команда виступає в Східній конференції HockeyEttan, яка вважається найсильнішою, – говорить Володимир. – Тут високий рівень хокею і зовсім інша в порівнянні з молодіжним рівнем відповідальність. Тут не прощають помилок, бо реалізація, хокейний інтелект хокеїстів надзвичайно високі. Поки адаптовуюся і задоволений, що тренерський штаб вже довіряє мені грати в меншості. Сподіваюся, з часом доведу, що можу бути корисним і в більшості. Я єдиний нешвед у «Вінґз», але жодного дискомфорту не відчуваю».
Трошкін розраховує розкритися в складі «Вінґз» так, щоб до весни звернути своєю грою увагу тренерів національної команди України. «Отримати запрошення з національної збірної – велика мотивація. Певен, що настане час і я обов’язково допоможу нашій команді. Сподіваюся, ця мить прийде якомога раніше», – каже Трошкін.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
