«Харківські Берсерки» завершили 2022 рік з шістьма очками в доробку й відповідно разом із «Києвом» знаходяться за межею плей-оф чемпіонату України. Підсумок цьому відрізку довжиною у 18 матчів підвів виконувач обов’язки головного тренера «вікінгів» Павло Легачев.
– Пане Павле, на яку оцінку заслуговують «Берсерки» в першій частині чемпіонату України?
– За десятибальною шкалою – на 6,5-7 балів. Не можу назвати старт сезону провалом, бо команда знову створювалася з нуля, чимало хлопців зіграли на дорослому рівні вперше. Недоліків чимало, але потрібно працювати і, певен, надалі хлопці лише набиратимуть обертів. Статистика красномовна: відразу восьмеро наших хокеїстів закинули свої перші шайби на професійному рівні. Це показник. Хлопці під час війни отримали великий шанс і намагаються ним скористатися.
– Згадаєте найдосконаліший матч поточного чемпіонату?
– Дуже потішив поєдинок проти «Сокола» в київському Палаці спорту. То коли ми поступилися 1:2, пропустивши вирішальну шайбу на заключних хвилинах зустрічі. Може, здивую, але приємні враження залишив також поєдинок проти «Кременчука», в якому ми поступилися 4:13. Ми багато програвали зі старту, потім намагалися наздогнати суперника, скоротили відставання до 4:7. На більше нам забракло сил і бадьорості. Непогані матчі зіграли проти «Києва»: окремі виграли, десь через брак досвіду поступилися. Певен, що найкращі матчі «Берсерків» ще попереду. Наразі приємно, що команда ноунеймів та хлопців, які виявилися нікому не потрібними на старті сезону, змогла заслужити на повагу суперників. За найкращих гравців «Берсерків» зараз б’ються різні клуби нашого чемпіонату. Їх намагаються переманити. Мабуть, на цьому етапі це – найкраща оцінка нашої роботи.
– Хто із хокеїстів запам’ятався, хто розчарував?
– Найперше відзначу воротаря Богдана Дьяченка. Радий, що йому вдалося піймати свою гру зі старту сезону. Богдан дуже нам допоміг як морально, так і фізично. На Дьяченка лягло чимале навантаження. Щоматчу він отримував по своїх воротах багато кидків. Показником ефективності роботи Богдана є повернення до лав збірної України. Сподіваюся, цей відрізок у складі нашої команди стане поштовхом у кар’єрі Дьяченка.
Також відзначу Євгена Абаджяна, найкращого снайпера «Берсерків», який став лідером команди. Почав набирати обертів Єгор Безуглий. Перед стартом чемпіонату ми побоювалися, що Євгенові буде важко, бо роки беруть своє. Але він впорався. Також хочу подякувати за добросовісну і якісну роботу Олексієві Мельникову.
Натомість критикувати не буду нікого. Вважаю, що цей чемпіонат пішов на користь кожному представникові нашої команди. Хлопці готові далі працювати, щоб ставати кращими. Їм є до чого прагнути.
– Хто із суперників сподобався і чому?
– Найбільше сподобалася гра «Кременчука». Вони створили добротну команду без легіонерів. Під час тренувального процесу ми розглядали тактичні схеми «Кременчука», відпрацьовували варіанти ефективної їм протидії.
Натомість зовсім не здивував «Сокіл». Остання наша гра проти киян показала, що при грамотній опозиції з нинішнім лідером можна боротися і відбирати в нього очки. Так, «Сокіл» наніс багато кидків по наших воротах, але всі вони наносилися з таких кутів, звідки міг впевнено грати воротар. Щодо «Києва», то в цій команді зібрані досвідчені хлопці, які багато років виступали на різних рівнях. Приємно, що вони повернулися в хокей і виступають за одну команду.
– Хто з гравців вашої команди досяг найбільшого прогресу?
– Згадаю Родіона Дерев’янка. Цього хлопця перед стартом сезону не знав взагалі ніхто. Родіонові дуже важко давалася адаптація до дорослого хокею під час перебування в нашою літньому кемпі. Він важко переносив навантаження і навіть збирав речі, щоб повернутися додому. Я мав з Дерев’янком і його батьками серйозну розмову. Тоді сказав, що в разі, якщо Родіон себе переборе, в середині сезону він отримає шанс і про нього дізнається вся хокейна Україна. Хлопець мені повірив і нині прогрес вже помітний. Родіон іде в боротьбу, не боїться боротися, наносить багато кидків. Певен, у Дерев’янка все у хокеї ще попереду.
Також відзначу Данила Мазура. Цей хлопець зазнав пошкодження, але враховуючи молодість і величезну жагу себе проявити, не маю сумнівів, що в Данила все в хокейному житті вийде.
– Які найбільші плюси-мінуси ви б відзначили у чемпіонаті?
– Основний плюс – що чемпіонат існує. Не дивлячись на обставини, всі матчі проводяться. Наша команда взагалі не збивається з календарного графіка. Ще один позитив у тому, що в турнірі задіяні гравці різних вікових категорій: є дебютанти, а є старожили нашого хокею, з яких юні гравці можуть брати приклад і в протистоянні з ними добре відчути гру під бортами, на п’ятаку. Вважаю, що організувавши турнір з шістьма вкомплектованими лише українськими хокеїстами командами, ми закладаємо гарний фундамент на майбутнє. Також тішить, що почали з’являтися хокеїсти, які повертаються додому з-за кордону. В нашій команді таких уже двоє: Іван Омельчук приїхав з Естонії, Денис Наливайко – з Німеччини.
Мінуси? Перед цією розмовою ознайомився з інтерв’ю тренера калуського «Легіона» Альберта Шафікова. Мій колега має зауваження до суддівства. Мовляв, провокують Павла Тарана, інші нюанси. Я б хотів продовжити цю тему і зауважити, що ладу з суддівством не буде доти, доки організатори не введуть оціночної системи арбітражу і не буде створена відокремлена від суддівської бригади інспекційна група. Вважаю, що в цій царині є великий мінус нашого чемпіонату. Суддівському комітету є над чим працювати. Зокрема спілкуючись з керівниками клубів. Треба частіше збиратися, проводити розбори матчів. У штаб «Берсерків» ми хочемо ввести людину, яка займатиметься переглядом суперечливих епізодів, нарізкою моментів. На жаль, ситуацій, коли хокеїсти зазнавали травм і це впливало на хід гри, було достатньо. Час від часу судді визнавали власні помилки. Але під час післяматчевих розборів, коли виправити ситуацію вже неможливо. А отже керівникам і гравцям від цих вибачень не легше.
– За якою програмою працюєте в цю паузу? Які завдання ставите перед командою на зимово-весняну частину чемпіонату?
– Вчора (9 січня – авт.) ми зібралися на перше в новому році тренування в київському Палаці спорту. Ми трохи змінили систему підготовки. Так сталося, що з початку сезону нас сватали в Кременчук. Ми ж вирішили, що для розвитку хокею буде краще базуватися у Вінниці. Там і провели чотири місяці. Хоча це створювало дискомфорт, адже тренуючись у Вінниці, домашні матчі ми одначе проводили в Кременчуку. Практично на всі виїзди ми прибували перед матчами і виходили на лід «з коліс». Проте ніколи не скаржилися.
Проте проаналізували календар заключну частину регулярного чемпіонату. З 12-ти матчів, які нам залишилося провести, десять зіграємо в Кременчуку. Тому вирішили старт підготовки провести в Києві. Тут потренуємося п’ять днів, поновимо кондиції і наступного тижня переїдемо в Кременчук. Там будемо базуватися до березня.
Головне завдання на решту сезону – здобуття досвіду молодими хокеїстами. Будемо грати так, щоб люди, яких ми долучили до хокею у Вінниці, не втратили інтересу до «Берсерків» і продовжили нас підтримувати бодай на відстані. При цьому сподіваюся, що не залишиться без уваги зокрема й наша дитяча команда. Адже вихованці школи «Берсерків» теж переїжджають у Кременчук разом із батьками. Робимо все від нас залежне, щоб популяризувати наш вид спорту в Україні загалом, а заодно навіть в умовах війни зберегти на мапі харківський хокей. Як відомо, більшість гравців «Берсерків» – 17 з 22-х – харків’яни. Зараз ці хлопці отримують практику. Спробуємо зберегти їх і на наступний сезон. Який, сподіваюся, проведемо вже в рідному місті.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
Бомбардири «Берсерків»
(Гол+пас)
1.Євген Абаджян – 18 (13+5)
2. Філіп Матвієнко – 10 (3+7)
3. Валентин Мурин – 9 (4+5)
4. Єгор Безуглий – 8 (4+4)
5. Денис Осадчий – 6 (2+4)
Вкидання
1.Євген Секірко – 51,69% (+61/-57)
2. Олексій Мельников – 43,94% (+29/-37)
3. Денис Осадчий – 42,49% (+99/-134)
4. Валентин Мурин – 40,72% (+147/-214)
5. Іван Омельчук – 36,67% (+33/-57)
Штрафники
1.Володимир Горбунов – 47 хв.
2. Євген Секірко – 39 хв.
3. Філіп Матвієнко – 32 хв.
4. Дмитро Кленов – 30 хв.
5. Артем Іноземцев – 25 хв.
