Нападник «Сокола» Михайло Сімчук мав би бути задоволеним своїм особистим виступом на юніорському чемпіонаті світу в дивізіоні 1В, який завершився минулого тижня в естонській столиці Таллінні. Закинувши чотири шайби і віддавши дев’ять передач, він став на турнірі третім за результативністю. Однак Михайло розцінює свій виступ доволі самокритично. Не лише в розрізі командного результату, а й виходячи з власних дій.
– Надзвичайно прикро, що ми не змогли стати чемпіонами, – бере слово Михайло. – Цією командою ми пройшли дуже довгий шлях, багато часу разом із «Соколом» 2002 року народження провели на зборах, знаємо одне одного з раннього дитинства. Гірше знали лише окремих молодих хокеїстів, скажімо Олексія Дахновського, який приєднався до нас пізніше. Було б прекрасно, якби завершення наших виступів на юніорському рівні вінчалося золотом чемпіонату світу. Так, може, з точки зору особистої статистики у нас із Данилом Коржилецьким та Денисом Гончаренком все добре. Але головне – це командний результат. А його не було, лише четверте місце. Не скажу, що це провал. Можливо, в окремих матчах нам трохи не пощастило, наробили тих помилок, яких могли уникнути.
– Весь чемпіонат команда відіграла з перепадами. Навіть поєдинок із майбутніми чемпіонами французами, в якому збірна України перемогла 7:6, але перед тим потім поступалася 5:6 після переваги 5:1 у першому періоді.
– Думаю, це через втрату концентрації. Ми наче й добре налаштувалися на другий період, але непотрібні вилучення нас підвели. Французи скористалися чисельною перевагою, відразу нам забили. Взагалі, добре, що ми таки виграли той матч. Бо якби віддали таку гру, команда уже б не зібралася.
– Потім був матч зі словенцями, в якому провал стався в стартовому періоді. Після 1:4 в першій третині команда так і не оговталася і програла 4:8.
– Виходили на цей матч з максимальним налаштуванням, з розумінням, що мусимо перемагати. Але пропустили дурні перші голи саме нашою першою п’ятіркою. Хто-хто, а ми, наша перша ланка не мала права пропускати відразу три голи. Зокрема в першому періоді за нашого перебування на льоду суперники провели другу і третю шайби. Причому спершу гравець суперників вразив ворота, вилізши з-під мене. То за умови, що за перемогу ми могли зачепитися лише в тому разі, якщо б тримали «нуль», терпіли і, можливо, схопилися б за позитивний результат.
– Тепер молодіжний хокей для вас закінчився. Розраховуєте потрапити до складу національної збірної уже на найближчий чемпіонат світу?
– Буду працювати і зроблю все можливе, щоб туди потрапити. Все залежить від мене.
– Одного разу в лавах національної збірної ви вже були. Причому в першому ж матчі на турнірі в Любляні відзначилися закинутою шайбою.
– Забив румунам, шайба відскочила до мене на порожні ворота. Тому моя заслуга в цьому епізоді не надто велика. Хоча своє завдання на тому турнірі, думаю, виконав.
– Через два дні після повернення з Естонії ви відіграли за «Сокіл» матч проти «Дніпра» (7:5). Встигли відновити сили після чемпіонату світу?
– Не знаю, але наша трійка (Коржилецький – Сімчук – Гончаренко – авт.) провела дуже поганий матч.
– Один гол ви організували.
– Забили гарно. Але не це головне. В третьому періоді ми почали видумувати якісь непотрібні передачі в ситуаціях, коли треба було просто вкидати, бігти і чіплятися за шайбу в зоні суперника. Замість того допускали втрати в середині майданчика. Може, сил дійсно трохи не було. Крім того, міг позначитися перехід. 20 днів ми тренувалися і грали на великому майданчику, а зараз повернулися в нашу «канадську» коробку на АТЕКу. До того тільки встигли провести ранкову розкатку. А уже ввечері – гра з «Дніпром».
– Попереду – матч із «Кременчуком», головним для «Сокола» суперником. Два попередніх поєдинки кияни команді Олександра Савицького програли.
– Дуже серйозно налаштовуємося на цю гру. Підготуємося фізично, морально, вийдемо і будемо битися. «Кременчук» – то сильно фізично підготовлена команда, яка постійно йде в стик, б’є в тіло, всі здорові мужики. Нам і справді проти них грати важко.
Іван Вербицький
