Дебют 16-річного вихованця школи «Сокола» став, мабуть, головною подією вчорашнього матчу регулярного чемпіонату Української хокейної ліги, в якому кияни перемогли 6:1 команду Броварського спортивно-фахового коледжу. Тренерський штаб довірив Жеребку місце в третій ланці і надавав доволі багато ігрового часу. Після завершення гри хокеїст, який через лічені дні прибуде на збір юнацької збірної України, дав інтерв’ю прес-службі ФХУ.
– Максиме, наскільки мені відомо, тренери готували вас до дебюту в першій команді «Сокола» тривалий час, а тому цей вихід на лід особливим сюрпризом не став.
– Так. Тижні три регулярно тренувався з першою командою. То коли не був задіяний у матчах за молодіжні склади. Власне, через виступи там ніяк не міг дебютувати в УХЛ. Нарешті нагода випала і я дуже радий, що це сталося.
– Складно грати поряд із хлопцями, деякі з яких за віком могли б бути вам батьками?
– Мені 16 і природньо, що я багато помилявся. Власне, було складно саме через те, що провів не так багато тренувань з основою «Сокола». Але досвідчені хлопці мені допомагали постійними підказками. Мова найперше про партнерів за трійкою нападу Дениса Гончаренка і Андрія Смирнова. Вона постійно вказували на мої помилки і це мені допомагало.
– Було видно, що ви намагалися шукати нагоди для того, щоб кидати по воротах і, можливо, відзначитися закинутою шайбою.
– Враховуючи, що це був мій дебют, вважаю, що за рахунок старання відіграв не так уже й погано. Але, звісно, це лише початок. Щоб Олег Шафаренко постійно довіряв мені місце в складі, треба багато працювати.
– Є різниця між вимогами тренера першого складу і наставників молодіжних команд Раміля Юлдашева та Артема Бондарєва, з якими ви звикли працювати частіше?
– Хлопці, які виступають за основу, набагато швидші. Це основна відмінність. Тому просто участь у матчі УХЛ – для мене вже великий досвід. Після того грати в юнацькому чемпіонаті, зі своїми ровесниками мені буде набагато легше.
– Дебют воротаря Макара Ганіна Олег Шафаренко прокоментував так: «Різниця в швидкості польоту шайби має значення».
– То й мови нема. Спершу навіть до сили передач під час тренувань доводилося звикати. А в грі все набагато серйозніше. Ми вчимося і звикаємо.
– Як вас прийняли досвідчені хокеїсти в роздягальні?
– Доброзичливо. Мене всі підтримують. Зайшов у роздягальню «Сокола», як у рідний дім. Хоча не буду приховувати, що попервах хвилювався. Це не дивно, адже нині в команді чимало людей, гра яких була для мене взірцем. То і Роман Благий, і Андрій Міхнов, багато інших хлопців. Дивився матчі за їх участю і переймав чимало корисного. Але хлопці підбадьорили, сказали, що не треба нервувати, а братися за роботу.
– Ультрас «Сокола» зустріли ваш дебют дуже тепло, навіть скандували ваше прізвище й ім’я.
– Так, це особливі відчуття. Дехто з цих людей підтримував мене, ще коли ми грали за дитячі команди «Сокола», тренуючись на Оболоні. Нам тоді було дуже приємно, що люди їздять на виїзди до Кривого Рога, Харкова, щоб підтримати нас, дітей. Куди ми їздили, туди й вони.
– Максиме, зараз за 14-річних «соколят» виступає ваш брат Денис. Родина Жеребків – хокейна?
– Не повірите, але до третього класу взагалі не знав, що таке хокей. Почалося все з того, як до нас до школи прийшов тренер Володимир Єрьомін. Він почав роздавати візитки – «набір у хокей». А нашу вчительку попрохав: «Підійміть трьох найдисциплінованіших дітей». Не знаю, як так вийшло, але потрапив у цю трійку. Володимир Леонідович сказав нам приходити на тренування. Потрібен був дозвіл батьків. Сказав мамі, що хочу просто подивитися, що таке хокей. Мені саме це слово було цікавим. Потім подивився відео і зрозумів, що це класно. Коли ж спробував сам, то сумнівів, чи тренуватися далі, вже не було. Дякую Володимирові Леонідовичу за те, що відкрив для мене цей вид спорту. А Денис натомість почав грати набагато швидше, ще з садка.
– Ви в основі «Сокола» дебютували відразу після того, як в Америку поїхав Данило Коржилецький. Його приклад мотивує?
– Звичайно. Кожен з нас хоче грати на найвищому рівні. Але зараз у мене головна мотивація – пробитися в основу «Сокола», проявити себе на найближчих зборах юнацької збірної.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
