Легіонер броварського БСФК Леонід Пасманік майже місяць в УХЛ, але з претензією стрімко зарекомендувати себе на новому місці. У короткий період 21-річний нападник не лише став лідером першої ланки новоствореної команди, а й встиг заявити про себе на повний голос: хет-трик, 5 очок за гру та суперкамбек команди у зустрічі проти одного з фаворитів чемпіонату.
– Леоніде, з першим хет-триком в УХЛ! Як відреагували на вашу диво-гру партнери в роздягальні БСФК, у соцмережах, на батьківщині в Челябінську?..
– Насправді у Кременчуці сталася неординарна для мене подія – перший хет-трик не лише в УХЛ, а й загалом на дорослому рівні. Зрозуміло, тренери та партнери привітали, друзі з Росії, а також мої батьки і дівчина. Вони дуже пораділи не лише персонально моєму успіху, а й перемозі всієї команди. Довгим шляхом до цього йшов… Шкода, що кепки на лід не полетіли, як це заведено у світовому хокеї після подібного “трюку” (усміхається). Але я розумію, що в Україні ця культура ще не прижилася та й БСФК – новостворена команда. Все тільки починається!
– Міг більше закинути «Кременчуку»?
– Хіба що ще раз у порожні ворота (усміхається). Інших можливостей не було, якщо чесно. Можна сказати, вичавив із себе максимум.
– Якийсь атрибут із пам’ятного матчу залишили собі на згадку?
– Зізнатися, емоції зашкалювали, навіть забув попросити шайбу на згадку. Користуючись нагодою, хочу висловити подяку тренерам за велику кількість ігрового часу на льоду, а також партнерам по команді, зокрема, Тимуру Бешарову, у зв’язці з яким мені добре вдається комбінувати.
– До трьох шайб ви ще й два паси додали за гру – 5 очок за системою «гол+пас». Це найкрутіший матч Пасманіка у кар’єрі?
– В Україні – так! А у МХЛ, де я виступав за «Тайфун» з Владивостока, раніше вдавалися бомбардирські подвиги з 5-6 очками за гру, але без хет-трику. Втім, не варто забувати, що в Росії я виступав у молодіжній лізі, а в УХЛ доводиться проявляти себе проти зрілих майстрів.
– Чого вболівальникам чекати у наступній грі від Леоніда Пасманіка?
– Вогня (усміхається). Намагатимуся забити якнайбільше, але головне, щоб БСФК переміг. Командні успіхи понад усе.
– Вважаєте, чи реально вкласти «Дніпро» на лопатки 17 січня у Броварах?
– Чому ні? Тиждень тому ми зустрічалися один з одним у Херсоні і лише на останній хвилині втратили перемогу, програвши потім в овертаймі (3:4 ОТ). Сподіваюся, після матчу у Кременчуці до нас вже не ставитимуться, як до хлопчиків для биття. Хочемо набирати очки та поборотися за місце у плей-оф, адже це найцікавіше у хокеї.
– Як можна охарактеризувати «десятку» броварської команди одним словом?
– Універсал. Зараз я дію на фланзі в атаці, але маю досвід виступу в центрі, є навички допомагати партнерам у відборі. Якщо говорити про стиль гри, то мені до душі більше віддати партнеру “пас на гол”, ніж забити самому. Тож не відношу себе до забивних форвардів.
– Як вам працюється з тренерським штабом Олександра Бобкіна та Руслана Борисенка?
– Чудово! Дуже подобається не лише ставлення до гравців, а й форма спілкування. Життєвих історій та жартів від Олександра Васильовича теж вистачає і це створює позитивну атмосферу. Наші тренери ще самі нещодавно грали, тому їм легко знаходити спільну мову з молоддю, і це прекрасно. Хокей змінюється і тренери теж йдуть у ногу з часом.
– А як у легіонера із Челябінська налаштований побут у БСФК?
– Мене все влаштовує. Живу у Броварах, до Києва заїжджав лише кілька разів, але встиг зазирнути на казкову ялинку на Софійській площі. Чув, що її підсвічує 10 кілометрів гірлянд і прикрашають 1500 тисяч ліхтариків. Що сказати? Дуже красиво!
– Є хлопці, з ким ви грали по юнакам та молодіжці і хто зараз на слуху?
– Насамперед, це мій друг нападник Єгор Соколов 2000 р.н. Цього сезону Єгор дебютував за «Оттаву Сенаторз» у НХЛ. Ми разом виступали у школі «Трактора» з 13-ти до 18-ти років, він навіть деякий час жив у мене вдома, бо сам з Єкатеринбурга, але хокейну освіту отримував у Челябінську.
Також відзначу свого однолітку Максима Шабанова, який зараз виступає у КХЛ за «Трактор». Гарний, креативний форвард. Ми з Максом разом довго виступали.
– Гадаю, в «Оттаві» вже чули про подвиг Пасманіка?
– (Усміхається). Зрозуміло, Соколов чув за мої виступи в УХЛ, так що НХЛ про нас має уявлення.
– І як вам рівень УХЛ? Яку правду ви розповідаєте про наш хокей своїм друзям?
– Зрозуміло, що тут не рівень НХЛ та КХЛ, але ліга міцніє та розвивається. Погано, що зараз замало команд після розколу, але все одно тут солідний рівень ВХЛ і це позитивний для мене момент.
– До речі, ви розпочинали сезон у ВХЛ. Чому лише один матч в активі за «Рязань»?
– Удачі не вистачило (усміхається). У тій же «Рязані» я підписав контракт, потім команда невдало стартувала, відбулася зміна головного тренера і почалося чищення рядів. Керівництво вирішило посилювати склад, брати досвідченіших майстрів.
– А ви?
– Восени повернувся додому, тренувався у Челябінську та шукав варіанти продовження кар’єри. Потім на мене вийшов херсонський «Дніпро» та пізніше БСФК в особі Сергія Бабинця. Він покликав в Бровари і тут мені нема про що шкодувати. Все подобається. Дуже!
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
