Цей 17-річний нападник польського «Освенцима» став героєм недавнього матчу юнацьких збірних України і Польщі на переможному для нашої команди турнірі в литовському Елетренаї. Саме шайба Ніколаєвича в овертаймі принесла українцям перемогу з рахунком 2:1. Тож знайомтеся обдарованим хлопцем, який народився в Харкові, в хокеї заявив про себе на Львівщині і з раннього віку став легіонером.
– Звичайно, збірну Польщі знаю найліпше, – говорить Ігор. – З тими хлопцями, яким ми протистояли в Електренаї, регулярно перетинаємося в матчах польського чемпіонату. Ми прилаштувалися до їхнього рівня. Це відчувалося ще попереднього разу, коли ми зіграли проти поляків два товариських матчі в листопаді.
– Які у вас враження від тижня в лавах юнацької збірної?
– Найкращі. Приємно, що ми змогли виграти турнір у Литві. В команду тренерський штаб отримав виклик вдруге. Попереднього разу мене і Михайла Ковальчука запросили останньої миті, коли відмовилися їхати на товариські матчі в Польщу гравці «Донбаса». Звісно, ми відреагували миттєво, бо ж не кожен раз випадає нагода зіграти за збірну. Зараз гарно попрацювали в київському Палаці спорту. Часу було мало, тому найперше концентрувалися на тактичних аспектах. Особливо зосереджувалися на діях в обороні. Ефект був, бо потім показали себе з найліпшого боку в Електренаї. Тренерський штаб ставить перед нами максимальні завдання перед кожним заняттям, не кажучи вже про матчі. Маємо до чемпіонату світу, який відбудеться в кінці квітня, підійти у найліпшому стані.
– Яким чином ви опинилися в польському «Освенцимі»?
– Ситуація банальна: нашу команду «Галицькі Леви» 2004 року народження розформували. Перспектив залишитися в Україні не було, тому щойно отримали пропозицію поїхати до Польщі, відразу ж її прийняли. Крім нас із Ковальчуком, з «Левів» в Освенцим разом із нами поїхали брати Данило та Ілля Байди, Роман Шоферовський, Андрій Чапельський і Данило Дубченко.
В Освенцимі хокей дуже популярний. Там є команда «Унія», яка виступає в Екстраклясі, клуб першої ліги, університетський колектив і наша команда, складена з хлопців 2004-2005 років народження. Посідаємо в чемпіонаті Польщі поточне перше місце. Виграємо в усіх, поки не було важких матчів. 22 лютого на нас очікує фінал «Олімпіади», турнір між юнаками.
– Ви з Ковальчуком граєте в одній ланці?
– Так. Так само, як і в збірній. Ми з Мишком з дитинства граємо в парі, ще коли починали займатися хокеєм у рідному Харкові. Порозуміння у нас прекрасне. Лише третій нападник поруч із нами змінюється. Ось у збірній Олександр Бобкін вирішив поставити до нас ще одного харків’янина Вову Науменка. Та ще й Ваня Шамардін в обороні у нашій п’ятірці, він теж з Харкова.
– Олександр Бобкін – дуже емоційний тренер. Як вам з ним працюється?
– Так, дуже емоційний. І це подобається. Видно під час кожного тренування, як він живе цією командою, як хоче досягти з нами результату. Олександр Васильович робить усе від нього залежне, щоб збірна грала на якомога вищому рівні. Наше завдання – реалізовувати те, що він від нас вимагає.
– А ви в хокеї чого хочете досягти?
– Хочу стати професійним хокеїстом, отримувати від цієї роботи задоволення і гроші. Наразі клуб оплачує наше проживання, харчування і участь у змаганнях. Тільки тренуйся й грай.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
