Оборонець збірної України – про розгром Хорватії, гру у візорі, рідний Харків та перспективи нашої команди на чемпіонаті світу.
– Хорватію переграли несподівано переконливо – 11:0. Як так вийшло, зважаючи, що ще три роки тому цьому ж супернику на чемпіонаті світу програвали?
– Я тоді не грав. Не можу сказати, що за команда грала. Цього разу ми бачимо, що команда Хорватії залучає здебільшого молодих гравців, тому й рахунок такий.
– У таких матчах усі хочуть забити. Ви теж намагалися?
– Я не намагався забити. Залишу свої голи на чемпіонат світу (сміється).
– У парі з Віталієм Андрейківим раніше доводилося грати? Якщо так, то коли і наскільки легко знаходите порозуміння?
– У нас ще йде пошук нових поєднань. Усі ігри шукаємо, з ким зручніше. Перший поєдинок проти угорців грав з Іваном Литвиновим, другий – з Віталієм Андрійківим. Подивимося, з ким гратиму наступну гру.
– Сьогодні – ще один матч проти Хорватії. Вчорашній результат не заважає налаштуватися?
– Звичайний настрій на звичайну гру. В нас свої завдання. Намагаємося знайти гру свою, награємо зв’язки.
– До збірної ви приєдналися пізніше більшості хокеїстів через те, що отримали перелом щелепи. Чи відчуваєте ще наслідки травми? Чи відчували дискомфорт, граючи у візорі?
– Так, невеликий дискомфорт – грати в такому візорі. Але краще так, ніж зараз знову влучать в обличчя.
– Можете згадати, як отримали цю травму? Знаю, що перебуваючи в лікарні, ви навіть не могли нормально говорити, не те що їсти…
– Я їхав на підбір за шайбою. Мене одна людина підштовхнула, друга вдарила. Дурна травма. Справді, не міг розмовляти. Мені наклали шини, в яких проходив три тижні. Їв лише все збите в блендері.
– Травма вивела вас з ладу на тривалий час. За словами тренерів, трапилася вона в матчі, який мав для вас бути останнім у складі тюменського «Рубіна». Після цієї гри ви начебто мали переходити в клуб з Казахстану…
– Пропустив трохи більше місяця, хоча спершу говорили, що повинен був пропустити набагато більше. Пощастило, що добре зрослося. А стосовно Казахстану? Ні, я не знаю, звідки це пішло. Я не збирався підписувати контракту в Казахстані.
– Раз так, то де збираєтеся продовжувати кар’єру?
– Зараз агент займається питанням пошуку команди. Думаю, десь у Європі знайду собі команду.
– Варіант з продовженням кар’єри у Росії виключений?
– Там без варіантів.
– Два матчі плей-оф вищої ліги чемпіонату РФ ви провели вже в той час, коли Росія напала на Україну. Що відчували, знаходячись у цей час в Росії? Що вам говорили партнери за командою, керівництво клубу? Що говорили їм ви?
– Дуже важно збагнути, що насправді відбувається знаходячись за межами України. Лише у розмовах з близькими розумієш наскільки все погано в країні та як страждають українські люди. Всі партнери по команді висловлювали підтримку та занепокоєння.
– Ви родом з Харкова, міста, яке постраждало від війни чи не найбільше. Ваші родичі зараз цілі?
– Я українець, народився в Харкові моє серце було є і залишиться в Україні. Це жахливо, що трапилося з таким гарним містом. Слава Богу, мої родичі та друзі цілі. Вся моя родина пов’язує майбутнє з Україною та рідним містом, яке зараз зруйновано російськими окупантами.
– Який виступ будете вважати успішним на чемпіонаті світу? Кого вважаєте головними суперниками збірної України?
– У нас є чітке завдання від тренерського штабу виходити та вигравати в кожному матчі. Також ми розуміємо, що основними нашими конкурентами є збірної Польщі та Японії.
