Рік що минає, вартий для очільника Федерації хокею України цілого терміну на посаді. Обійнявши пост за підсумками звітно-вибороного конгресу в грудні 2020-го, Георгій Зубко наважився на рішучі, а іноді дуже болісні реформи. Без яких однак ладу в нашому хокеї не навести. У цьому інтерв’ю, яке підсумовує пройдений у 2021 році шлях, ми спробували зачепити всі найактуальніші для нашої гри теми сьогодення. А розмову розпочали з події найсвіжішої і, мабуть, найприємнішої.
– Георгію, в тому, що 2021-й завершився відкриттям льодової арени в Мелітополі Запорізької області, вочевидь є певний символізм. Бо, долаючи всі труднощі, скандали й перепони, кожна свідома людина прагне найперше створювати і творити.
– Справді, важко назвати поганим рік, у якому відкриваються льодові арени. 28 грудня, коли відкрили ковзанку в Мелітополі – визначна для нас дата. Розбудова інфраструктури є одним з головних пріоритетів Федерації хокею України. Без криги розвивати наш вид спорту неможливо. Це очевидні речі. Але навіть я, будучи великим оптимістом, на початку року, що минає, не думав, що ми так швидко просунемося у цьому напрямі вперед. Наразі, окрім відкритої арени в Мелітополі, одночасно проектується багато інших ковзанок. Дуже сподіваюся, що ті плани, які має в цьому напрямі Офіс Президента і ми як розробники цієї концепції, будуть втілені в життя.
– Далі треба очікувати на появу арени в Луцьку?
– За програмою Президента «Велике будівництво» – так. За попередніми розрахунками, вже в січні буде оголошений тендер на визначення підрядника робіт. Враховуючи ті фантастичні темпи будівництва, які були показані в Мелітополі, де льодовий палац був збудований за вісім місяців, можемо розраховувати, що до кінця 2022 року арена в Луцьку з’явиться. Мелітополь показав рівень, якого ми тепер будемо вимагати від інших учасників програми. А до того сподіваємося, що швидше будуть відкриті дві приватних ковзанки, в яких розквартируються хокейні школи. Одна з них – у Києві.
– Власне, питання появи нових ковзанок у понад п’ятимльйонній столиці цікавить наших підписників у соцмережах найбільше.
– Відсутність достатньої кількості льоду в Києві – це дійсно проблема. Ми ведемо в цьому напрямі роботу, розмовляємо з Міністерством молоді і спорту. Але в тому й річ, що в цьому аспекті важливе порозуміння центральних органів влади і місцевого самоврядування. Дуже сподіваємося, що точки дотику будуть знайдені. Сподіваюся, буде відновлений спорткомплекс «Авангард», котрий слугував головним центром підготовки українських хокеїстів понад 40 років, а також будівництво двох нових приватних майданчиків. Один із них ‘явиться на Лівому березі Дніпра, інший – на Правому, в районі станції метро Сирецька.
– Щодо спорткомплексу «Авангард» історія майже анекдотична. Цьогоріч гроші державою виділені в повному об’ємі, але роботи не завершені через проблеми з проектною документацією.
– Тема «Авангарду» заслуговує особливої уваги. Процес уважно контролюють співробітники Міністерства молоді і спорту, тому в мене є надія, що наступного року спорткомплекс таки буде зданий в експлуатацію. Коли кошти виділені, довести почате до кінця не так уже й важко.
– Поки реалії такі, що в столиці невеликі ковзанки з’являтимуться не в центральній частині міста. У цьому контексті згадався Будапешт, спорткомплекс «Tuske», де протягом місяця в Континентальному кубку грав київський «Сокіл», національна збірна України провела два матчі в рамках Меморіалу Тамаша Шаркозі, а юніорська команда зіграла товариський поєдинок з угорськими ровесниками перед чемпіонатом світу. «Tuske» – збудована в 2014 році сучасна арена, яка може трансформовуватися з льодової в баскетбольну чи гандбольну. Поряд знаходиться сучасний басейн олімпійського стандарту. І то – в самому центрі Будапешта, на узбережжі Дунаю. На жаль, в Україні порозуміння, що спортивні об’єкти потрібні не лише на околицях міст, найчастіше відсутнє не лише в столиці. Думаю, в процесі перемовин щодо будівництва льодових арен ви це відзначили.
– Така проблема справді є. Тішить, що винятки теж є і в окремих містах під будівництво ковзанок вже виділили чи обіцяють виділити комерційно привабливі з точки зору забудови ділянки. Гарним прикладом є той же Мелітополь. У привабливому місці повинні збудувати льодову арену в Полтаві, Черкасах, Чернігові, Житомирі. Також визначена непогана ділянка в Запоріжжі. Ми домовляємося. Зокрема й про те, щоб ковзанки не губилися на мапах міст.
– Чи всюди є розуміння, що льодові майданчики потрібні? У всіх регіонах місцева влада йде на зустріч?
– Не буду приховувати, що іноді ми стикаємося з відмовками, що льодові арени дорого утримувати. Проте таких балачок усе менше. Нині між регіонами існує конкуренція – хто перший підготує земельну ділянку, хто першим надасть 10% під фінансування. На кінець 2021 року можу з певністю констатувати, що льодові арени зацікавлена отримати кожна область. За виключенням, можливо однієї-двох. Їх, поки тривають перемовини, називати не буду. При цьому порозумінню заважає не нелюбов відповідальних осіб до спорту, а певні політичні мотиви. Сподіваємося, їх заради спільної справи нам вдасться відсунути в сторону. З певністю можу сказати, що програму взялися охоче реалізовувати всі області Центральної України, великий ажіотаж спостерігається в контексті будівництва ковзанок на Заході нашої держави. Починаючи від крайньої точки з західного боку – Закарпатської області. Офіс Президента контролює процес, визначені окремі виконавці, які відпрацьовують усі питання з обласними адміністраціями професійно й фахово.
– Наразі поряд із аренами після демаршу групи клубів Бориса Колеснікова першочерговим для ФХУ має бути турбота про створення професійних клубів. Ніщо не привабить обивателя до гри так, як конкурентний чемпіонат.
– Ми бачимо, як ведуть себе опоненти. Опоненти навіть не Федерації, а українського хокею загалом. Вони роблять все, щоб гра в нашій державі була схожою на руїну. Так звані комічні проекти під назвою «суперліга», як не крути, відібрали в нас частину команд і хокеїстів. Поки окремо взята особа вдовольняє свої особисті амбіції, ми повинні приймати виклики і рухатися далі. У цьому чемпіонаті бере участь п’ять команд, а до нового ми вже ґарантовано готуємо три нових колективи. Анонсувати ні назв, ні дислокації нових клубів не буду, бо ворог веде щоденну деструктивну діяльність не лише з потенційними учасниками Української хокейної ліги, а й із власниками існуючих клубів. До початку наступного сезону – вісім місяців. Зараз ліпше промовчати, щоб не залучати до «бойових» дій людей, які мають намір грати в чесний хокей. Епоха, коли в національному чемпіонаті робилися привілеї для окремих учасників, закінчилася. Тепер усі суперники будуть у рівному становищі.
Ми ведемо щоденні перемовини з керівниками облдержадміністрацій, представниками приватного бізнесу, щоб команд в Україні стало якомога більше. Так, треба визнати, що ми втратили боєздатні команди і сильних хокеїстів. Не зі своєї вини. Вони самі зробили свій вибір. Але на тому світ клином не став. Будемо рухатися далі і створювати якісний хокейний продукт без участі людей, діяльність яких обмежується особистими, а не національними інтересами. В 2021 році всі маски були скинуті. Кожен бажаючий міг переконатися, хто бажає розвитку, а хто руйнує усе, починаючи від національної збірної, продовжуючи внутрішнім чемпіонатом і завершуючи кар’єрами окремо взятих гравців. Ми проходимо процес очищення.
– Наразі остаточне рішення щодо людей, які вже задіяні в так званій «суперлізі», ще не прийняте. Поки вердикту немає, вони ще мають дорогу назад?
– Дисциплінарний комітет ФХУ зараз працює над величезним масивом інформації і обов’язково дасть правову оцінку всім особам, об’єктам і суб’єктам, пов’язаним з так званою «суперлігою». До всіх, хто причетний до цього приватного турніру і не зробить спроб найближчим часом повернутися, будуть застосовані невідворотні санкції. Це наша однозначна позиція – і мене як президента, і ради Федерації. Залишати такого свавілля без уваги не можна, оскільки ми створимо прецедент. Маємо рухатися виключно в правовому полі, або забути про участь в офіційних змаганнях.
Нині вже очевидно, що ми втратимо певну кількість спортовців. Але ми до цього готові. Нині ФХУ підготувала кілька проектів регламенту наступного сезону, щоб ґарантувати українському гравцеві право грати і проводити достатню кількість ігрового часу на льоду. Але без легіонерів, виходячи з реалій, нашим клубам обійтися неможливо. Яким буде ліміт на іноземців у наступному сезоні, я наразі сказати не готовий, але це буде наше спільне з керівництвом УХЛ на чолі з Дмитром Христичем і представниками команд-учасниць рішення. За основу ми беремо приклади закордонних колег, які проходили схожі з нашими демарші десятиріччя тому.
– Після недавнього візиту Люка Тардіфа в Україну була анонсована нова зустріч президента IIHF з елітами українського хокею. Орієнтовно вона може відбутися вже в січні. Яким буде формат цього візиту?
– Формат і час поки обговорюється. Наразі для нас дуже важливо, що перша особа світового хокею приділила час і сама проаналізувала всі процеси в українському хокеї, зокрема розібралася в суті скандалу, який призвів до відсторонення хокеїстів і виключення двох клубів з числа учасників чемпіонату України. Висновок пана Тардіфа був однозначним: ФХУ діяла згідно з законом. Президент IIHF запевнив нас, що Україна залишається на порядку денному Міжнародної федерації. І ми йому за це вдячні. Не лише Люку Тардіфу, а й виконавчим співробітникам організації. IIHF намагається допомогти нам в нинішній ситуації і ми до цих порад прислухаємося. При цьому підкреслюю, що будь-які компроміси можливі за однієї умови: визнання всіх норм ФХУ та IIHF як головної організації. Це перший крок, який треба зробити, щоб сісти за стіл перемовин. Гра не може належати одній людині чи групі людей. Хокей належить всьому суспільству.
– Під час щорічного конгресу ви говорили, що ФХУ обговорює з IIHF можливість проведення в Україні міжнародних змагань калібру чемпіонатів світу. Можете конкретизувати?
– Будемо подавати заявку на проведення в Києві чемпіонату світу U20 у грудні наступного року. Проте для початку маємо гідно провести етап Єврочелледжу в столичному Палаці спорту 10-12 лютого.
– Першим офіційним турніром під егідою ФХУ в 2022-му буде відроджений з ініціативи нового керівництва Федерації Кубок України. Турнір стартує в Кременчуку через лічені дні, 3 січня.
– Цими змаганнями, в яких чотири команди протягом чотирьох днів визначать володаря другого за значенням національного трофею, ми покажемо, що попри намір тих людей, які втекли в неофіційну лігу, залишити за собою спалену землю, наш клубний хокей живий і привабливий. Колишні представники УХЛ поцупили усі комунікаційні інструменти – офіційні сайт, соцмережі ліги, блокували організацію прямих трансляцій матчів. Це була спроба удару не лише по Федерації, а й по українському спортовцеві, спроба повного розвалу клубного хокею в Україні.
Сьогодні ці часи позаду і Кубком України ми це продемонструємо. Наразі ми вже маємо свого інформаційного партнера – групу телеканалів «Спорт», на яких власне з 28 грудня почали транслюватися всі найважливіші хокейні поєдинки внутрішнього календаря і будуть демонструватися поєдинки збірних України. При цьому починаючи з 1 січня 2022 року ми почнемо виконувати дану ще перед початком нинішнього сезону обіцянку, яка була зірвана з вини тодішнього керівництва УХЛ. Відтепер всі телетрансляції, і з точки зору ї продакшну, і з точки зору мовлення будуть забезпечені за кошт ФХУ, УХЛ і наших партнерів. З Нового року клуби за трансляції більше не платитимуть. Також учасники не оплачуватимуть роботи суддівських бригад. Не дивлячись на перешкоди, ми свої обіцянки виконуємо.
Також учасники Кубка України, окрім суто спортивної, матимуть гарну матеріальну мотивацію. Переможець отримає грошову премію розміром півмільйона гривень.
– Не можемо не зачепити теми національної збірної. Зараз вже зрозуміло, що в нинішніх реаліях без натуралізації хокеїстів мати конкурентний вигляд на чемпіонаті світу збірній України буде складно. Чи запущений процес надання громадянства тим хокеїстам, які мають на нього право і в яких зацікавлений тренерський штаб національної команди?
– Процеси запущені. В українському чемпіонаті є достатньо хлопців, які приїхали до нас з-за кордону, але за проведені тут роки стали частиною українського хокею. В них є українські корені, вони мають бажання отримати українське громадянство і виступати за нашу збірну. Таких гравців близько десяти. Ми не будемо перешкоджати цьому процесові.
– Враховуючи, що часу до чемпіонату світу мало, тут питання радше не в перешкоджанні, а в сприянні, щоб цей процес відбувався динамічніше.
– Не без цього. Ми розуміємо, що участь кількох натуралізованих гравців зробить нашу збірну на чемпіонаті світу в дивізіоні 1В помітно конкурентноздатнішою. Дуже сподіваємося, що хлопці встигнуть отримати паспорти. Але прискорити процес складно. Потрібно притримуватися всіх норм українського законодавства і правил IIHF. При цьому я підтримую тренера нашої збірної Вадима Шахрайчука, що в ідеалі в національній команді мають виступати лише вихованці українського хокею. Сподіваюся, з часом ми до цього прийдемо. А поки змушені піти тим шляхом, який обрали до нас інші колись відверто слабкі, а нині вже доволі міцні європейські збірні.
– Скажімо, Румунія, яка натуралізувала поміж інших п’ять українських гравців і з їх допомогою вийшла в дивізіон 1А чемпіонату світу.
– Обігравши збірну України. Цей приклад дуже показовий ще й з огляду на те, що наші хлопці подалися до Румунії не від хорошого життя, а тому, що їх у прямому розумінні викинули з рідної країни шляхом введення вікових обмежень у національному чемпіонаті. По-іншому як геноцидом українських спортовців я те рішення Бориса Колеснікова і його посіпак обмежити вік учасників Української хокейної ліги 26-ма роками не назву. Сотні хокеїстів водночас залишилися без роботи і змушені були подаватися хто куди – в таксисти, охоронці чи спортивні інструктори. Люди, які нині розповідають, що відсторонивши гравців, котрі залишили лави збірної, ФХУ порушила чиїсь права, повинні згадати цей кричущий випадок, коли одній людині в інтересах свого клубу захотілося перетворити національний чемпіонат у молодіжний. У закордонних клубах тоді змогли влаштуватися лише найуспішніші. І серед них – ті гравці, які прийняли румунське громадянство і перемогли в підсумку з нею збірну України.
– Збірна України у 2021 році провела три міжнародних турніри. У всіх виглядала достойно, з суперниками з вищих дивізіонів світового хокею грала на рівних, але перемогти не змогла. Яку оцінку можете дати тренерському штабові Вадима Шахрайчука за перший рік роботи?
– За тих обставин, у яких працювали наші тренери, чимось дорікнути Шахрайчука і Сімчука я не можу. Вони працювали в умовах постійного стресового стану. Збірну очолюють дуже кваліфіковані спеціалісти, яким я як керівник Федерації висловлюю повну підтримку. Вважаю нашим досягненням те, що ми зробили велику кількість міжнародних пауз для національної команди. Користь була б ще більшою, якби окремо взята особа, котра має вплив на кілька клубів, відпустила до лав збірної гравців у травні і не відкликала їх звідти у листопаді. Двічі поспіль були спроби зірвати збори національної команди. Випадок, який трапився в Будапешті, за добу до першого матчу збірної України проти італійців – взагалі безпрецедентний. У телефонному режимі хокеїстам наказали збирати речі і їхати додому. Тим, хто на це погодився, виплачували додаткову заробітну плату. Аморальнішого вчинку годі й уявити.
Вважаю, що ми й без того проявили терпіння, не покаравши хокеїстів, які не прибули на травневі збори. Після листопадового демаршу ми прийняли єдино правильне рішення. Очікувати, що хтось відпустить гравців за два тижні до початку чемпіонату світу і цього, мовляв, буде достатньо, марно й наївно. Відпустить, звісно. Осіб п’ять. Щоб показати власну могутність. Разом з тим, є ще питання, якою буде ця гра. Ми проаналізували виступи окремих хокеїстів у лавах збірної в попередні роки. Та гра, яку вони показували на чемпіонатах світу, наводить на думку, що такі дії були спланованими, аби підставити тренера. Скажімо, Олександра Савицького на чемпіонаті світу в Києві.
Тому ліпше не сподіватися на тих, хто тебе вже неодноразово підставляв. Будемо сподіватися на тих гравців, які в нас є і які непогано проявили себе під час зборів і товариських матчів у 2021 році. А чого ми варті – покаже квітневий чемпіонат світу. Я налаштований оптимістично. Так, наша команда в 2021 році програвала. Але показала, що в неї є потенціал. Нам не щастило. Ми схильні вважати, що цей фарт притримується до квітня 2022-го.
– Підґрунтям для успішних виступів національної збірної є стан дитячо-юнацького хокею. У цьому контексті ФХУ може похизуватися створенням Молодіжної хокейної ліги і проведенням повноцінних чемпіонатів України у всіх вікових категоріях, починаючи від семирічних дітей. Але якою є якість?
– Що ми розвиваємося, демонструє, скажімо, приклад першого за останніх 14 років задрафтованого клубом Національної хокейної ліги «Веґас Ґолден Найтс» українського гравця Артура Чолача. Чи тим, що троє наших хокеїстів – Данило Коржилецький, Михайло Сімчук і Денис Гончаренко – посіли друге-четверте місця в списку бомбардирів юніорського чемпіонату світу в дивізіоні 1В. Де наша збірна стала четвертою, але перемогла чемпіонів – команду Франції.
А взагалі, покращення стану дитячо-юнацького хокею в нашій державі є для Федерації пріоритетним поряд із розбудовою інфраструктури. Це той фундамент, на який ми опиратимемося не один рік. Тому проведення чемпіонатів України у всіх вікових категоріях на регулярній основі, не дивлячись на ковідні обмеження, є величезним нашим досягненням. Проведення таких змагань дає змогу фахівцям відслідковувати процес розвитку талановитих хокеїстів у різних куточках України з перших років їх занять хокеєм і до дорослого рівня.
Також історичною подією вважаю розробку в співпраці з Федерацією хокею Швеції програми підготовки юних хокеїстів Blue&Yellow, абетки хокею, яка наразі вже повністю перекладена на українську мову і адаптується з урахуванням нашої ментальності і специфіки для зручного використання разом із шведськими фахівцями. В процесі задіяна велика кількість українських спеціалістів на чолі з керівником Спортивного комітету ФХУ Олександром Годинюком і очільником Спортивної дирекції Юрієм Кириченком. Думаю, через кілька місяців ми отримаємо повноцінний документ, який спершу буде наданий як рекомендація, а потім і в примусовому характері у всі хокейні школи України. Шведи переконані, що успішність їхнього хокею пов’язана якраз з тим, що 95% дитячо-юнацьких шкіл притримуються принципів, закладених у цій програмі. Так само маємо вчинити й ми.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
