Президент Федерації хокею України Георгій Зубко зараз у центрі підвищеної уваги. Очільник ФХУ ні на секунду не відпускає віжки в актуальних питаннях евакуації українських хокейних сімей у безпеку за кордон, тримає руку на пульсі у підготовці юнацької та національної команд України до ЧС-2022 у квітні, а також проходить службу та навчається військової справи у лавах територіальної оборони, в яких глава Федерації стоїть на захисті Києва та околиць з перших днів кривавої війни.
– Георгію Юрійовичу, Слава Україні! Ви вже місяць як захищаєте столицю зі зброєю у руках. Чого надивилися за місяць, що пережили?
– Героям Слава! Насправді цей місяць не схожий на будь-який попередній… Історій насправді багато, вони різні, але головне те, що я за весь цей час жодного разу не почув і не побачив, що хтось не вірить у нашу перемогу! Особливо після того, як героїчно вчиняють на фронті наші співвітчизники. Коли ти бачиш, як хлопець підриває себе, аби не пустити просування танка загарбників, вважаю, після цього вимоги один до одного у нас значно зростають.
Щодо моїх справ, то зараз вивчаю військову справу і роблю це активно. За мною закріплений інструктор, який дуже допомагає, і у мене дуже класний підрозділ с хлопцями, які пройшли реальні бойові дії. Знаходячись на службі, особисто я відчуваю себе в повній безпеці, тому що наші командири точно розуміють, що робити, як діяти при нападі великої кількості ворожої техніки або диверсійної групи, яких в Києві чимало. І можу сказати, що певні відчуття страху, які були, здається, у кожного в різні моменти, особисто в мене пройшли за два тижні, бо я отримав знання.
А ще до нашого підрозділу тероборони долучився мій тренер з боксу і з понеділка ми починаємо займатися в спортивному залі школи, яка знаходиться поруч з нами. Спорт повинен залишатися незалежно від обставин навколо нас.
– Впевнений, що в перспективі і братів Кличків доречно запросити на майстер-клас.
– (Сміється). Мер Києва з його братом на місці у столиці і це дуже надихає! Ми всі поряд і прагнемо якнайшвидше перемогти у цій жахливій війні. Взагалі, я дуже пишаюсь нашими очільниками, насамперед, Президентом України Володимиром Зеленським. Він – приклад того, як вести себе під час війни, бути відповідальним за людей, які тобі довірилися.
– Наскільки небезпечно нині перебувати у Києві та на околицях?
– Думаю, найкраще описати стан справ киян можна трьома словами: ми ситі, злі та зібрані. Як на мене, наприкінці березня Київ навіть потрохи повертається до відносно нормального життя, відновлюється дистанційний освітній процес, відкривається все більше перукарень, ярмарків, автомагазинів та інших установ і організацій.
– Вдома буваєте після змін на службі та блокпостах?
– Зазвичай я у себе в підрозділі. Ще перший тиждень мав змогу декілька разів заїжджати додому, але зараз – ні. Мої рідні – в безпеці, тому все добре!
– Особисто вам вже доводилося застосовувати зброю під час оборони Києва? З диверсантами стикалися?
– На щастя – ні. Зброю застосовував поки що тільки на полігонах під час різних стрільб.
– Юнацька та національна збірні України зараз готуються до ЧС-2022. Яка місія покладається на гравців? Чи зможуть вони виступити на межі сил в умовах війни та місячного перебування у стресовій ситуації у бомбосховищах?
– Стосовно виступу збірних команд на чемпіонаті світу – це складне рішення. Воно приймалося Радою федерації після багатьох консультацій, декількох розмов з Міністром молоді та спорту України, перемовин з Міжнародною федерацією хокею. Зрештою, ми прийняли рішення грати, адже ми мусимо тримати не тільки військовий фронт, а й спортивний. Ми повинні показувати всьому світу, що хокей в Україні є, що у нас є гравці різного віку, які так само боронять Україну, але на спортивному майданчику!
– Гадаю, в ці важкі часи труднощів з організацією зборів за кордоном вистачало.
– Звісно, адже всі спортсмени зустріли війну в різних точках країни, хтось вибирався з окупованих територій, хтось з молодих хокеїстів вже знаходився за кордоном, тому складнощів сформувати склад, згуртувати та швидко все організувати було досить непросто. Та й ще знайти та узгодити місце проведення підготовки, яке змінювалося декілька разів… Щоб ви розуміли – це майже 35 днів зборів за кордоном для збірних команд і це великі гроші! На щастя, світова хокейна громадськість нам матеріально допомагає у цьому питанні, за що ми їй щиро вдячні! Тому задача збірних команд на ЧС-2022 – перемога в кожному матчі. Не треба вимагати, хлопці й самі розуміють свою відповідальність, знаходяться думками в Україні, щоб досягти мети і після кожної гри на честь України лунав гімн нашої держави!
Разом з тим, Федерація хокею України не зупиняється в напрямку евакуації дітей та їх батьків у безпечні місця, де є нагода тренуватися та грати у хокей. Станом на сьогодні ми вже допомогли більш ніж 700 хокеїстам та їх мамам, бабусям і сестрам виїхати за кордон.
– Незважаючи на війну, навколо збірних команд зараз відбувається щось схоже на бум. Здається, тренерам головних збірних вже на стадії зборів доводиться відбирати гравців, а не набирати до складу, як це було нещодавно.
– Саме так. Чув, що навіть хтось з гравців жартома пропонував гроші за участь в таборі нашої збірної (сміється). І дійсно, такого бажання від хокеїстів грати за головну команду України і зробити свій внесок в загальну перемогу, зізнатися, я не пам’ятаю!
– Актуальне питання щодо призову до національної та юнацької команди групи гравців із так званої «суперліги». Чи важким це було рішення для ФХУ?
– Ще до початку війни всі співробітники і тренери Федерації хокею України зрозуміли для себе, що ми зовсім не розраховуємо на всіх тих гравців, хто свідомо своїми діями заради певних грошових сум залишив лави національної збірної, або почав розколювати український хокей зовні. І дійсно – була спроба. І вона частково виявилася успішною для наших опонентів, адже певна кількість гравців перейшла грати в паралельну, невизнану світом – «суперлігу». Але сталася війна і ми отримали багато звернень, в тому числі, від самих хокеїстів до Апеляційного комітету ФХУ, який в умовах військового часу повернув цю справу на додатковий розгляд до Дисциплінарного комітету Федерації хокею України з правом участі гравців у міжнародних змаганнях… Тобто, національні інтереси важливіші за все!
Отже, моє особисте ставлення з цього приводу таке: ми нічого не забули і війна нічого не стирає з пам’яті. Вважаю, що хлопцям з «суперліги», які сьогодні долучені до складу збірної команди, дана унікальна можливість вибороти амністію в усього хокейного середовища. Лише зауважу, що не всі українські хокеїсти мають і будуть мати таку можливість надалі.
В подальшому кожен власник клубу, кожен спортсмен має зрозуміти, що це ніякі не ігри: не можна торгувати, або маніпулювати всім тим, що має національну цінність. Впевнений, що всі ми змінимось після війни і напевно я так само вже не буду таким лояльним, яким був раніше.
– Отже, насамкінець, яким вам бачиться український хокей та його спортивна складова після війни?
– Після жахливого місяця війни ми з командою почали планувати наше хокейне майбутнє. Зовсім скоро анонсуємо наші плани та проекти. Поки всі наші сили направлені на перемогу у цій кривавій війні. Разом до Перемоги!
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
