В останній день жовтня хокейна спільнота звикла святкувати Міжнародний день воротаря. До цієї дати ми записали це інтерв’ю з іменитим у минулому голкіпером, а нині асистентом головного тренера збірної України, наставником київського «Сокола» Костянтином Сімчуком. Цю розмову ми вели в розрізі воротарських інтересів національної команди, обговоривши поточну форму всіх голкіперів, які входять у сферу інтересів синьо-жовтої дружини. І не лише їх.
– Костянтине, у попередньому списку кандидатів національної збірної, який готуватиметься до Меморіалу Тамаша Шаркозі в Будапешті, входить два воротарі. Чому зупинили свій вибір саме на них?
– По-перше, ми з Вадимом Шахрайчуком вирішили після тривалої паузи повернути до лав команди воротаря «Дніпра» Едуарда Захарченка. Спостерігали за його грою постійно, відколи Едик повернувся після дискваліфікації. Персона Захарченка – вельми дискусійна. Проте ми розуміємо, що серед чинних українських воротарів Едуард є найдосвідченішим. Раніше він дуже сильно грав за юнацьку і молодіжну збірні України, потім заслужено почав отримувати виклики з головної команди країни. Те, що з Захарченком сталося за підсумками чемпіонату світу-2017, є наслідком його імпресивного характеру. Особистість він неординарна. Я з Едуардом провів багато розмов, намагався допомогти порадами. Також у мене були розмови з його мамою. Думаю, з тієї історії п’ятирічної давнини зробили висновки всі ми.
Найгірше для Захарченка, що він на тривалий час випав як з хокею, так і з обойми збірної. Це – помітний крок назад. Компенсувати вимушену паузу непросто, але Едуард намагається це зробити. Буде цікаво подивитися, як Захарченко проявить себе в тренувальній роботі і в поєдинках турніру в Будапешті. Визначимо, чи змінився характер хлопця, чи подорослішав він. Цей турнір покаже, чи допоможе нам Захарченко в майбутньому. Ми розглядали кандидатуру Едуарда ще навесні, перед цьогорічним чемпіонатом світу. Попередній сезон у його виконанні вийшов рваним – з хорошими матчами, але з травмами і спадами у грі. Я розмовляв з Едуардом тоді і дійшов висновку, що треба віддати перевагу іншим хлопцям. Проте ми знаємо потенціал Захарченка і хотіли б його використати в інтересах команди. В нього є все, щоб ставати найкращим воротарем України. І не лише.
Також ми викликали в збірну 20-річного голкіпера «Сокола» Дмитра Кубрицького. Діма зараз переживає дуже нелегкий період. Всі очікують, що на рівні нинішнього чемпіонату України Кубрицький має бути зіркою, відбивати просто все. Але я так не думаю. Впродовж двох попередніх сезонів Дмитро здійснив два величезних стрибки вгору. За ці два роки Кубрицький створив себе. З голкіпера молодіжної збірної він виріс до гравця національної команди на чемпіонаті світу. Дмитро зіграв багато дуже сильних матчів. Але зараз настала мить, коли Кубрицькому треба рухатися далі. На мій погляд, йому не варто залишатися в Україні. Щоб прогрес тривав, треба переходити в один із закордонних клубів. Варіанти продовження кар’єри для Дмитра шукаю особисто. Вдома, на жаль, він наразі прогресувати не буде. В нашому чемпіонаті не надто багато матчів. Воротареві його рівня треба більше практики. Кубрицькому треба рости. Це в його і національної збірної інтересах.
– Зазвичай до лав збірної викликають по три голкіпери…
– Цього разу мало бути так само. Але Богдан Дьяченко з «Берсерків» не зможе приїхати через сімейні обставини. У складі харківської команди Богдан набрав гарну форму. Він грає в кожному матчі і щоразу по його воротах наноситься у межах 30-50 кидків. Це добра практика. Дьяченко зараз повернув той тонус, який був втрачений протягом трьох-чотирьох років, проведених у статусі глибокого резервіста «Донбаса». Без ігрової практики з найперспективнішого молодого воротаря Богдан перетворився в пересічного гравця. Нині він заново розкриває той потенціал, який завжди мав. У майбутньому розглядаємо Дьяченка як одного з головних кандидатів на місце в національній збірній.
– За статистикою найліпші показники на старті чемпіонату України має воротар «Кременчука» Кирило Кучер.
– Цей хлопець теж вважався одним із найперспективніших ще з дитинства. Не дарма школярем його забрали в Казань, де він зарекомендував себе з найліпшого боку. Кирило володіє прекрасними фізичними даними, він високий. Тенденції світового хокею демонструють, що саме голкіпери з такими кондиціями перебувають на провідних ролях. Проте в Кучера був кількарічний провал, коли він не міг знайти себе психологічно. Це вивело його з рівноваги. Добре, що зараз Кирило грає в сильній команді і тренери йому довіряють. Незабаром Кучер виступатиме в Континентальному кубку. Думаю, набутий там міжнародний досвід має дати поштовх для подальшого розвитку. Ми обов’язково дамо Кирилові шанс проявити себе у лавах збірної.
– Чи залишається в списку кандидатів у збірну після переходу в клуб балтійської Оптібет-ліги «Панкс» із Вільнюса Сергій Писаренко?
– Мені б хотілося, щоб Сергій виступав у трохи сильнішому чемпіонаті. Рівень Оптібет-ліги – не найвищий. Проте для Писаренка важливо, що він має змогу постійно грати. З цим проблем немає. Не та давно Сергій гарно проявив себе в матчах Континентального кубка. Він відбив 50 кидків у матчі з «Барселоною» і допоміг «панкам» здобути перемогу. Писаренко залишається в сфері інтересів тренерів національної збірної.
– На літніх зборах національної збірної перебував також 18-річний Савва Сердюк, котрий дуже непогано проявив себе на старті сезону в лавах «Сокола»…
– Дуже задоволений його грою. В останні роки Савва стрімко прогресує. Ще в позаминулому сезоні говорив, що Сердюк – то майбутнє національної збірної України. Звичайно, не дуже добре, що Савва залишився в українському чемпіонаті. В попередні роки він виступав у США і, гадаю, саме завдяки цьому зміг стрімко прогресувати. Проте треба продовжувати рух угору і бажано знову грати в Північній Америці. Та виходимо з нинішніх реалій. Сердюк гарно проявляє себе за «Сокіл», а наприкінці року гратиме на молодіжному чемпіонаті світу за збірну України U20. Сподіваюся, він витисне максимум з тих умов, де зможе виступати.
– Останнім часом багато дискусій було навколо вихованця «Донбаса», 18-річного Гліба Арцатбанова, який до війни знаходився в білорусі, а зараз виступає у молодіжній чеській Екстралізі за празьку «Спарту»…
– Це дуже обдарований хлопець з гарно поставленою воротарською технікою. Так, декілька років він перебував у білорусі. Але після 24 лютого Гліб більше не хоче пов’язувати себе з цією країною. Він хоче грати за збірну України і наразі виступає в сильному чеському чемпіонаті. Думаю, Гліб у найближчому майбутньому буде одним із головних кандидатів на місце в національній збірній.
– В українському чемпіонаті серед тих воротарів, які раніше не були на виду, відкриттям старту сезону можна назвати 17-річного Олексія Аріпова з «Легіона»…
– Цей хлопець дійсно почав демонструвати непогану гру в кількох матчах поспіль. Але цього поки замало, щоб оцінювати його шанси в довготерміновій перспективі. Нехай працює, доводить невипадковість перших успіхів і прогресує. Тоді на нього зверне увагу і Олександр Бобкін, і ми з Вадимом Шахрайчуком. Те саме стосується і 16-річного голкіпера «Сокола» Назара Бойка. Ми з Артемом Бондарєвим дали змогу дебютувати Назарові серед дорослих. Він гарно себе проявив у зустрічі проти «Києва». Також мене тішить ставлення Бойка до тренувань. Думаю, впродовж нинішнього сезону ми ще дамо Назарові змогу пограти в чемпіонаті України. Власне, одна з переваг нинішнього внутрішнього сезону якраз у тому, що є змога подивитися на багатьох молодих гравців. Зокрема на воротарів.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
