Через окупацію Херсона хокейний клуб «Дніпро» новий сезон змушений буде розпочинати за 800 кілометрів від рідної «Фаворит-Арени» – у Калуші на Прикарпатті. Але 20-річний нападник Артем Целогородцев, який повернувся до складу «щук» після короткострокового відрядження до «Краматорська», не сумнівається у швидкому поверненні «Дніпра» на південь України навіть в сезоні-2022/23. Про свої очікування деокупації Херсона, календарного матчу в Мелітополі, про роботу з новим тренерським штабом та ракетний обстріл на літній рибалці уродженець Харкова розповів прес-службі ФХУ.
– Артеме, з 19 вересня «Дніпро» вперше за півроку вийшов на лід. Піднявся настрій?
– Звичайно, позитив та азарт відчувався! Той же Едуард Захарченко та Євген Ратушний не соромилися сплеску емоцій, підбадьорювали та заводили партнерів радісними вигуками з нагоди виходу на лід. Тут ще треба розуміти, що для когось із партнерів льодові тренування в Калуші були першими за півроку з моменту російського вторгнення, а хтось вже мав льодову підготовку у Києві, як, наприклад, Артем Гребеник чи Денис Бородай.
– І як пройшов перший робочий тиждень під керівництвом нового тренерського штабу «Дніпра»: Бобкіна – Борисенка?
– Головний тренер Олександр Васильович Бобкін вміє створити у колективі відповідну атмосферу, пожартувати, коли треба розрядити обстановку та зарядити колектив емоціями! Гадаю, позитивного настрою, посмішок та сміху у «Дніпрі» побільшало.
Що стосується безпосередньо моїх відчуттів від робочого тижня, то півроку без хокею не могли не позначитися на моєму фізичному стані. Особисто мені дуже важко довелося втягуватися в тренувальний процес, до того ж я захворів в Калуші та пропустив три дні тренувань. Після тренажерного залу та вечірнього льоду не хочеться нічого, окрім як «відключитися» раніше в ліжку.
– Федерація хокею України розраховує, що перед Новим роком один поєдинок чемпіонату країни «Дніпро» – «Кременчук» пройде в окупованому зараз Мелітополі. Як ідея?
– Мелітополь – чудове місто, де минулого року відкрили нову арену і мені пощастило бути учасником тієї пам’ятної зустрічі. Інфраструктура та організація сподобалися і Дай Бог, щоб ми вигнали до зими 2022 року варварів із нашої землі та знову під звуки українського гімну провели винесену зустріч у Запорізькій області.
– Як розцінюєш шанси повернення «Дніпра» до Херсона вже протягом майбутнього сезону?
– Я не те, щоб вірю, а ні краплі не сумніваюся у деокупації наших територій. Новини з фронту переконливо говорять про наш контрнаступ і всі ми в «Дніпрі» чекаємо на швидке повернення до Херсона. Навіть цього сезону. Я люблю – Херсон, тут я граю у хокей з 12-ти років та ще зі славного південного міста моя дівчина Яна.
– Яну вдалося евакуювати подалі від рашистської присутності?
– Так. Зараз вона мешкає у друзів на Західній Україні, але все літо ми разом провели у мене на Батьківщині.
– В Харкові? Там же всі 210 днів війни неспокійно: гуркотить і палає щодня!
– Наш будинок знаходиться в селищі трохи осторонь – за 15 кілометрів від міста, але звуки прильотів все одно віддалено чути. А одного дня дісталося і нашій місцевості: з літака здійснювався ракетний обстріл і в 20 метрах, де ми з братом Андрієм якраз ловили рибу, бомба прилетіла прямо в ставок. Злякалися. Камені уламками летіли над головами… Дуже страшно було. Потім швидко бігли додому – це 500 метрів від водоймища.
– А до Харкова вдалося без пригод вибратися на початку повномасштабного вторгнення?
– Я виїжджав із підконтрольного Україні Краматорська разом із тренером Олегом Тимченком та його сином Святославом на останньому поїзді, який анонсувався з Донецької області. Їхали 8 годин стоячи, бо вагони були переповнені людьми!
– Жорстко!
– Так ще приїхали якраз до початку комендантської години і всю ніч провели на вокзалі у Харкові.
– Повернемося до хокею. Чи багато гравців із торішнього складу «Дніпра» готуються до нового сезону?
– Давайте рахувати: крім мене це – Едуард Захарченко, Максим Сулютін, Євген Ратушний, Данило Тищенко, Микола Двірник, Богдан Панков. Здається, нікого не забув. Виходить, 1/3 третина складу.
– Які персональні плани на сезон ставиш перед собою?
– На даний момент повернути добротну форму, але поки що з цим не все гладко. Потрібно багато «пахати», щоб зменшити піврічну прогалину у хокейній підготовці. Сподіваюся, до старту сезону підійду в найкращій готовності і потім вже ставитиму собі певні завдання.
– До речі, на кого рівняєшся у хокеї? Є – кумир?
– У НХЛ мої командні симпатії довгий час на боці «Вашингтона», а ось персонально з цікавістю стежу за канадським форвардом Коннором Макдевідом. Дуже швидкісний і технічний хокеїст «Едмонтона». За підсумками минулого регулярного чемпіонату Макдевід набрав рекордні для себе 123 (44+79) очки у 80 матчах і вчетверте у кар’єрі отримав «Арт Росс Трофі» – приз найкращому бомбардиру НХЛ. Приємно спостерігати за подвигами зірки сучасного хокею.
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
