Напередодні кваліфікаційної атестації спортивних суддів, яка відбудеться 16-18 серпня у місті Бровари, пресслужба Федерації хокею України поспілкувалася з суддею національної категорії Іллею Хохловим про теперішній стан суддівства в Україні. А також ми обговорили переваги та недоліки цієї професії і знайшли відповідь на запитання «Чи варто стати спортивним арбітром?».
– Ви починали як хокеїст?
– Так, у 2001 році разом з батьком та братом ми прийшли на ковзанку «Авангард», оскільки мешкаємо у 10 хвилинах ходьби від неї. Я мало що знав про хокей, більше цікавився футболом, але брат захотів спробувати і мене взяли разом із ним. Спочатку мені не сподобалося, оскільки було дуже багато людей і все здавалося незрозумілим. Але ми продовжили тренуватися і через кілька років занять хокей почав мені подобатися більше, ніж футбол. Період тренувань на «Авангарді» я вважаю моїм найкращим часом у хокеї, адже умови були відмінні: багато тренувань, гарна арена, у кожної команди своя роздягальня, а батьки купували тільки форму і більше ні на що гроші не витрачали.
Тренувався я спочатку у Леоніда Марковича Шафаренка (відомого у свій час судді). Мою першу Книгу правил я позичив саме у нього. До речі, я грав досить чисто – за всю мою кар’єру гравця мене вилучали разів 5, не більше. У мене ніколи не виникало бажання травмувати когось, або сперечатися з суддями.
Згодом я займався у Андрія Валентиновича Уткіна. У нього була дуже сильна команда, в якій приємно було грати. У різний час до її складу входили: Володимир Ткачов, Павло Падакін, Владислав Курський, Віктор Захаров.
Пізніше я перейшов до «Крижинки». Тренерами тоді були Ігор Миколайович Архіпенко та Євген Леонідович Аліпов. З ними було також цікаво: ми їздили до Канади та Австрії, а тренувалися здебільшого на льодовій арені «Атек».
Крім того, вдалося попрацювати із Олександром Савицьким (зараз головний тренер ХК «Кременчук»). У 16 років після закінчення школи я постав перед вибором: чи навчатися в університеті, чи далі грати у хокей. Я обрав навчання, але з хокею випадати теж не хотілося, і з’явилося бажання спробувати себе у ролі судді. На той момент один із моїх знайомих вже працював арбітром.
– У чому переваги суддівства? Чому варто стати суддею?
– На мою думку, основні переваги суддівства – це можливість залишитися у хокеї, відкрити цю гру з іншої сторони, зробити її чистішою та якіснішою та представляти свою країну на міжнародних турнірах. До того ж, для багатьох арбітрів суддівство є чудовим способом тримати себе у формі. Водночас після роботи суддею є можливість працювати у сфері спорту на керівних посадах, наприклад, як Рене Фазель у хокеї та Олександр Лакернік у фігурному катанні. Вони розпочинали свою кар’єру як судді.
На жаль, у нас не має арбітрів, для яких суддівство було б основним місцем роботи, судити матчі – це ще й психологічна розрядка, яка дозволяє переключатися із завдань на основному місці роботи.
Але мені здається, що неможливо працювати арбітром без любові до хокею та суддівства. Як кажуть, у спорті та мистецтві немає місця ремісникам. Працювати суддею тільки заради прибутку неможливо.
– Звідки беруться суддівські кадри?
– За статистикою, зі 100 гравців, які займаються хокеєм у ДЮСШ, лише 5 стають професійними гравцями. Всі інші або взагалі перестають грати, або грають в аматорських лігах для власного задоволення. Саме з юнаків 16-18 років, які закінчили ДЮСШ формується основний пул суддів. Осіб, які прийшли у суддівство після 30 років значно менше, а тих, хто взагалі не займався хокеєм можна перелічити по пальцях однієї руки.
Стати суддею було б значно легше, якби продовжувалася традиція суддівської практики у ДЮСШ. Тоді гравці, починаючи займатися суддівством у 16-17 років, вже б мали певні основні навички та розуміли суть та специфіку роботи арбітрів.
– Яка ситуація у суддівському секторі на даний момент?
– Ситуація не зовсім позитивна, оскільки кількість міст, де з’явилися льодові арени виросла, а кількість суддів, на жаль, ні. Для підготовки якісного судді І категорії потрібно 3 роки постійної практики.
На сьогодні, повністю забезпечені суддями лише Київ та Харків. У цих містах функціонували хокейні команди ще за часів СРСР, але і ситуація з професійними арбітрами не краща.
На даний момент, найбільше уваги підготовці юних суддів приділяють Кривий Ріг та Кременчук.
Також існують проблеми із суддями, що працюють поза льодом. Їх кількість теж постійно зменшується. Будемо сподіватися, що у майбутньому престиж суддівської професії підвищиться, і кількість бажаючих стати арбітром зросте.
З позитивного, слід зауважити, що чотири українських арбітри представляли нашу державу на міжнародних змаганнях у сезоні 2018-2019 рр.
– Робота суддів часто піддається критиці. Як покращити їх імідж?
– На мою думку, є кілька причин у формуванні не дуже позитивного образу судді. По-перше, це відсутність розуміння зі сторони інших учасників гри. Тренери та батьки-уболівальники дуже часто звинувачують суддів у заангажованості та непрофесіоналізмі, хоча самі жодного разу не виходили на лід у якості арбітра, не читали та не знають більшості нюансів Правил. Мало хто може поставити на місце арбітра свою дитину і уявити її відчуття після двох годин несхвальних вигуків у її сторону від учасників гри. Я вважаю, що хокейним клубам варто проводити бесіди з вболівальниками, займатися їх хокейним «вихованням».
Також, однією з причин можна вважати і те, що статус суддів, як соціального інституту, зовсім не захищений державою. Офіційної професії «спортивний суддя» просто не існує.
Крім цього, неможливо не звернути увагу на відсутність мотивації у суддів до розвитку та самодисципліни. Щось на кшталт – «Навіщо розвиватися та напружуватися, якщо я все одно буду судити? Мене ж немає ким замінити». І це природньо, бо основними факторами, які можуть змусити арбітрів працювати над собою, покращити їх імідж є внутрішня мотивація, чесна конкуренція та якісний рівень інспектування.
– Федерація може якось вплинути на покращення роботи арбітрів чи справа тільки в них самих?
– Звичайно, Міжнародна федерація хокею покладає великі надії на національні федерації в аспектах підготовки суддів. Для покращення ситуації з арбітражем, на мою думку, потрібно зробити декілька важливих кроків, а саме, створення та запровадження організованої структури функціонування суддівства (суддівський комітет, відокремлені підрозділи, суддівські колегії, судді-інструктори, члени колегії, ДЮСШ). Тільки розуміючи структуру, ми зможемо розвивати та отримувати інформацію про суддів у регіонах.
Також, надзвичайно важливою є комунікація і спільна робота Федерації та хокейних ліг (дорослих, аматорських та дитячих). Не менш важливим аспектом є ознайомлення із передовим світовим досвідом у галузі суддівства (обмін суддями, відвідування семінарів, запрошення впливових лекторів, суддівство матчів із провідними світовими арбітрами).
Відкритість та інформаційний супровід суддівства може покращити імідж арбітрів, що, у свою чергу, зменшить психологічний тиск на них. Було б краще, якби із суддями працював спортивний психолог, оскільки необхідно вчасно отримати консультацію з питань, які турбують арбітра. Не дарма професія «спортивний арбітр» одна з перших професій за рівнем психологічного вигорання.
Звичайно, неабияку роль відіграє мотивація та забезпечення суддів, але без бажання самих суддів працювати над собою, розвиватися та покращувати якість гри своєю самовідданою роботою сподіватися на покращення неможливо.
– Давайте уявимо, що хлопець чи дівчина хоче стати хокейним арбітром. Які його (її) дії? До кого необхідно звернутися?
– Коли у мене виникло бажання стати арбітром, я запитав у свого знайомого чи можна прийти на збір київської колегії суддів, яка відбувалася під кінець літа. Я написав заяву на вступ до неї, придбав базовий комплект суддівського екіпірування (шолом з візором, суддівський светр і свисток), взяв звичайні зимні штани чорного кольору і отримав перше призначення лінійним арбітром на дитячу гру.
На сьогодні, у всіх бажаючих є можливість написати мені на електронну адресу: khokhlov.i95@gmail.com. Я зможу дати контакти координатора суддівства відповідного регіону, підказати де знайти правила та рекомендації для арбітрів, як можна отримати базову суддівську категорію та де замовити екіпірування.
Якщо людина, яка має бажання стати арбітром, ще й навчається у ДЮСШ, у неї є можливість взяти участь у передсезонному семінарі для юних арбітрів, який відбудеться у вересні цього року (про точну дату проведення ми повідомимо окремо) , та згодом обслуговувати матчі дитячих команд у своєму місті у ролі лінійного судді.
