Нападник ХК «Кременчук» Євгеній Абаджян нещодавно дебютував у складі національної збірної України. В цьому інтервʼю форвард розповів про свої перші враження від тренувального табору та матчів за головну команду країни.
Вітаємо з дебютним виступом за національну збірну України! Розкажи, коли дізнався про виклик? Якими були емоції?
Дякую! Дізнався про виклик від свого товариша Артема Целогородцева, котрий, на жаль, не зміг поїхати в збірну через стан здоровʼя. Якщо чесно, то було дуже приємно і хвилююче. Звісно, розумію, що це тільки початок, мотивація працювати ще більше, щоб заслужити місце на льоду.
Для тебе все почалося з непростої дороги до Литви з України, важко було добиратися понад добу?
Так, дорога, справді, була довга, але всі ми розуміли, заради чого їдемо. У таких поїздках головне — настрій, а він у нас був бадьорий.
Якою була атмосфера в дорозі?
Дуже позитивна. Хтось слухав музику, хтось розказував історії, а хтось просто спав. Командний дух відчувався з перших кілометрів.
Коли команда зібралася в Електренаї, з кимось довелося знайомитися чи всіх знав особисто?
Майже всіх хлопців я вже знав — у нас невеликий хокейний світ. Але були й нові обличчя, з якими швидко знайшли спільну мову.
Ти закинув першу шайбу за національну збірну в товариському матчі з Литвою. Були якісь особливі відчуття на льоду?
Однозначно! Такі моменти запамʼятовуються. Приємно, що зміг допомогти команді й відчути цю емоцію в джерсі збірної.
Чим той поєдинок відрізнявся від матчу на наступний день, де ми поступилися?
У першій грі було більше азарту, ми добре рухались і створювали моменти. У другій, можливо, десь не вистачило концентрації, а суперник зробив висновки. Але це нормальна частина процесу, такі матчі теж вчать.
Що скажеш по збірній Литви за ці два матчі? Нам з ними ще грати на чемпіонаті світу.
Команда дійсно дуже добротна, видно що зіграна. У більшості грають класно — комбінують, рухають шайбу, створюють моменти. Проти таких суперників цікаво грати, бо треба тримати концентрацію на максимумі. Це хороший виклик і крутий досвід.
Гра з Румунією закінчилася з приємним рахунком, але по грі просто не було?
Так, рахунок приємний, але ми самі розуміємо, що могли краще. Десь, можливо, поспішали, десь не реалізували моменти. Але головне, що виграли і зробили правильні висновки.
Наскільки важко грати в форматі трьох матчів поспіль?
Ну, якщо чесно, — не прогулянка (сміється). Якщо серйозно, то це справді непросто — і фізично, і психологічно. Але такі ігри допомагають набрати форму й відчути темп. Тому сприймаю це як корисний досвід.
Можеш порівняти литовців і румунів, з ким було важче, хто які сильні сторони має?
Литва — більш швидкісна команда. Вони постійно рухаються, тиснуть, грають у темпі. Румуни натомість добре контролюють шайбу, можуть створити момент буквально з нічого. Такі матчі додають досвіду й допомагають розуміти, над чим треба працювати.
Як у цілому оцінюєш цей досвід, отриманий на зборі?
Дуже крутий досвід. Інший рівень швидкостей, вимог, атмосфери. Навіть просто побачити, як усе працює всередині збірної — вже величезний плюс. Мотивує працювати далі, щоб не один раз сюди потрапити.
Вже готовий до поновлення чемпіонату України?
Сто відсотків! Після таких матчів особливий заряд енергії. Хочеться повернутись у клуб і допомагати команді здобувати перемоги.
