Український захисник молодіжної збірної України Володимир Волков чудово відреагував на своє призначення капітаном команди і у матчі «Міхаловце» U20 – Україна U20 (1:10) оформив ефектний дубль. Ця подія дозволила 18-річному хокеїсту виграти голосування найкращого гравця матчу за версією аудиторії Telegram-каналу Федерації хокею України.
– Приємно, партнери та родичі привітали, але ейфорії у колективі з нагоди двох розгромних перемог над словацькими «Требішовом» (9:4) та молодіжною командою «Міхаловце» (10:1) немає й близько, – розповідає Володимир Волков. – Так, потішили шанувальників українського хокею результативністю, але надважливими чи показовими ці перемоги не вважаю, адже ми розуміємо справжню силу суперників і не спокушаємось. Продовжуємо працювати – до чемпіонату світу залишився місяць, тож кожен намагається показати себе перед тренерським штабом, щоб проявити з найкращого боку та претендувати на місце у складі на ЧС-2022!
– Тобі саме вдалося проявити себе в останній товариській зустрічі: дубль у якості капітана молодіжної збірної України хороший аргумент!
– Дякую, приємна подія, тим більше дві шайби від синьої лінії вийшли яскравими: одна – у «дев’ятку», інша – під поперечину!
– Мабуть, звання капітана магічно вплинуло на твою результативність…
– Можливо, оскільки наступного дня після гри у нас була «двосторонка» та магічна сила капітанства знову виявилася – я забив дві шайби і наша «Синя» команда перемогла 6:3! Взагалі, капітанство – це не лише буква на джерсі. Це стимул і мотивація бути прикладом для колективу не тільки на льоду, а й у роздягальні. Мені знайома ця роль лідера з дитячого хокею і знаю її з досвіду передсезонного капітанства у «Словані». Важливо пам’ятати, що ти несеш певний рівень відповідальності не лише за себе, а й за усю команду, тому маєш відповідати вищим стандартам, особливо на зборах!
– А харчування підвищує настрій на зборах? Усім задоволені?
– О, це окрема історія (сміється). Режим у нас такий, що у всі дні, за винятком 1-2 днів, сніданок починався о 5.50 ранку. Тому в таку рань не кожен їсть, та ще й перед тренуванням. Тож з ранку ми сильно не наїдаємось (посміхається). Після льодового заняття у нас ЗФП на стадіоні та потім обід – о 10.30. Дуже ранній та незвичний для українців час трапези, але досить популярний та поширений для місцевих мешканців. Але ми не скаржимося, а звикаємо до національної словацької їжі, тим же книдлям, які подаються замість гарніру, і по суті є вареним хлібом. І не посперечаєшся з коментарями хлопців, мовляв, якби я хотів хліб, то пішов би до супермаркету (сміється). Допомагає те, що наш тренер-механік Даня Гриценко часто підгодовує нас, купуючи снеки, фрукти та шоколадки перед тренуванням! Втім, традиційна європейська їжа на кшталт рису з куркою теж проскакує на зборах, але кнедліки – це щось (усміхається). Здивований незвичною словацькою кухнею навіть я, хоча у Братиславі вже чотири роки живу та виступаю за «Слован».
– Цікаво, які спортивні ігри, окрім хокею, користуються популярністю у наших хокеїстів на зборах?
– У нас дуже щільний графік занять, але іноді дозволяємо собі викарбувати м’яч та пограти у футбол, адже у нас чимало майстрів цього виду спорту. Той же Михайло Ковальчук улітку навіть грав у Польщі в одній із польських ліг та майстерно вміє забивати. Класно поводиться з м’ячем Артем Грабовецький, Михайло Красножон… Примітно, що у футболі більше забивають ті, хто й у хокеї діє на позиції форварда.
– А хто у ворота стає?
– Тим, кому бігати набридає (посміхається). Але здебільшого у нас із воротарськими функціями справляється захисник Ваня Шамардін – він фактурний та непробивний! Своїм тілом закриває половину “рамки” (сміється).
– А як у «Словані» проводить своє дозвілля Володимир Волков? Які спортивні ігри популярні на базі?
– У мене не так багато вільного часу, іноді трапляються по чотири гри на тиждень і ще багато часу йде на навчання. Так, у поїздках іноді перекидаємося в карти, а на базі «Слована» ми маємо стіл для настільного тенісу і частенько розминаємось між тренуваннями. Останнім часом це навіть увійшло у традицію перед іграми, адже ми перемогли у 5-6 іграх поспіль! Здається, теніс дещо покращив реакцію, і хокеїсти почали краще «відчувати руки» після таких занять, у тому числі і я.
– Минулого сезону ти зі «Слованом» підібрався максимально близько до чемпіонства в юніорській лізі…
– Так, зупинилися за крок від «золота» – фінішували другим слідом за «Нітрою» (U18). Проте трохи раніше вигравав чемпіонат Словаччини з кадетів – у категорії до 16 років. Зараз виступаю в молодіжній лізі до 20-ти років і мій «Слован» впевнено лідирує. Також мене викликають у дорослий фарм-клуб братиславців – «Модри Крідла», де вже зіграв кілька матчів у другій словацькій лізі.
– Цікаво, якби збірна України (U20) нинішнього зразка заявилася у відкритий чемпіонат Словаччини до 20 років, на які б місця команда претендувала?
– Якби ми довше разом потренувалися, тоді б і на запитання простіше було б відповісти… Не візьмуся гадати, але мені здається, що потенціалу і сили нам вистачило б спокійно конкурувати з лідерами, перебувати у Топі та боротися за найвищі місця.
– Словацьку мову вже добре розумієш?
– Так, через півроку життя в Братиславі вже все розумів і міг себе висловити, а через рік спокійно розмовляв словацькою мовою. Багато хто дивувався: «Як так?», але словацька справді дуже схожа на українську і вивчити її нескладно.
– Смішні слівця згадаєш?
– Літак – «летадло», катамаран – «шлападло», шайба – «пук»… Слова, які, як здається, придумані на ходу… Ще спочатку плутався і ніяк не міг запам’ятати різницю в цифрах: «35» і «45 ». Наприклад, якщо тренування розпочиналося у «45» хвилин, то я завжди приходив раніше, щоб не запізнитися. А різниця в цих цифрах лише в одній літері – «тридцять п’ять» та «штридцять п’ять» (посміхається).
– Володю, ти ж родом із Донецька. У тебе залишилися друзі-товариші та родичі, які й досі живуть на окупованій території?
– Моя бабуся живе, є колишні партнери з хокейної школи «Донбасу», з якими я розпочинав на ковзанці «Лідер»… Щоправда, після 24 лютого поїхали й ті, хто до останнього залишався у Донецьку. Тож на сьогоднішній день у Донецьку майже нікого із знайомих не залишилося.
– А сам ти коли виїхав з Донецька?
– Коли почалася російсько-українська війна, перебазувався з «Донбасом» на рік до Дружківки, а потім і до Броварів, де ми успішно виступали в Україні та відкритому чемпіонаті Білорусі серед юнаків і навіть виграли групу «Б». Веселий час був і дуже багато ігор у сезоні (посміхається).
Ну а після «Донбасу» нас із Гордієм Масловим (2003 р.н.) запросили до ЦСКА, де я провів два сезони і потім «помахав рукою» РФ і продовжив кар’єру у Словаччині.
– Яким бачиш своє майбутнє?
– У перспективі хотілося б спробувати сили в Північній Америці чи в Топ-лігах Європи, а також повернутися до українського Донецька та за сприятливих розкладів зіграти на добудованій «Кальміус-Арені». Гадаю, що після звільненого Херсона повернення Донецька під український прапор не видається перспективою довгих років.
– Найпам’ятніший матч у кар’єрі з твоєю участю?
– Їх було чимало, але згадується остання перемога на юнацькому чемпіонаті світу-2022 в Італії, де ми в останній грі турніру ще претендували на мале золото та знищили Австрію (12:4). Крута гра та перемога вийшла, яка допомогла нам підвищитись у класі з другого місця!
– Як гадаєш, на що може претендувати молодіжна збірна України на грудневому ЧС-2022 у дивізіоні 1B? Суперники – Польща, Японія, Естонія, Італія, Корея…
– Японія – сильна збірна з гарним катанням, працездатністю та фізично міцна. Італійці також представляють грізну силу та мають у складі багато технічних хокеїстів із класних чемпіонатів. Як би там не було, впевнений: ми поїдемо тільки з думками про перше місце та бажанням здобути 5 перемог у 5-ти матчах, щоб не залежати від розкладів в інших зустрічах форуму, як це було в Асіаго з Ю-18.
– Хто основна сила нинішньої молодіжної збірної України?
– У нас багато гравців високого рівня, таких як Микита Сидоренко, Данило Коржилецький із Північної Америки… Та багато хлопців, які можуть забити, віддати пас і просто зробити «пожежу» біля чужих воріт, тим самим створивши моральну перевагу над суперником. На останньому рубежі у нас також формується сильна лінія за рахунок Савви Сердюка та Гліба Арцатбанова, тож у нас боєздатна команда, якій багато під силу.
Але головна сила України – у єднанні! Ми граємо за країну, один за одного, якщо вимагає ситуація лягаємо під шайбу, адже з самого початку в колективі зародилася дружня, я би навіть сказав міцна, сімейна атмосфера. Скажімо, на зборах у Кошице з настроєм у роздягальні та побуті проблем немає, один жарт накладається на інший. Великим плюсом вважаю і загальну «опіку» з боку нашого менеджера молодіжної збірної Сергія Бабинця, який вміє підвищити настрій у роздягальні (посміхається). А тренерський штаб – це взагалі козир команди! Олександр Бобкін та Руслан Борисенко – тренери-психологи, які вміють знайти правильний підхід до гравців: підбадьорити, мотивувати, підтримати чи, навпаки, покритикувати та вимовити хокеїсту. Ну і в суто хокейних аспектах ми багато чого новому вчимося та прогресуємо, а ілюстрацією цьому може служити останній юнацький форум в Італії, де наша команда найбільше забила і не пропустила жодної шайби у меншості!
– На закінчення не можу не поцікавитися про ідола-захисника. Хто для тебе ідеальний оборонець у світовому хокеї?
– Думаю, це зірка НХЛ Кейл Макар, який у середньому набирає більше одного очка за гру! Те, що канадець витворяє на синій лінії, як він катається, володіє шайбою, його рівень впевненості у собі – це зразкові дії. Також можу виділити великих майстрів свого амплуа: швейцарця Романа Йосі та шведа Віктора Хедмана, хоча той самий Хедман – це захисник-руйнівник і в атаку підключається нечасто.
– Із українських хокеїстів-захисників хтось вражає?
– Мій партнер із «молодіжки» Влад Сушков – високого рівня, та й Ваня Шамардін у порядку (посміхається). А якщо серйозно, то мені імпонує гра захисника національної збірної України Ігоря Мережка.
– Думав, ти з ходу відзначиш Олексія Дахновського, з яким разом діяв у парі на юнацькому чемпіонаті світу.
– Справді, з Дахновським приємно грати і він невипадково отримав приз найкращому захиснику ЧС-2022, але я боюся, що якщо його розхвалюватиму чи ставитиму в приклад, то у нього виростуть крила і я відразу отримаю серію скаркастичних повідомлень на телефон (посміхається).
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
