Оборонець молодіжної збірної України після завершення тренувального збору в Словаччині поділився враженнями від перебування в команді Олександра Бобкіна, розказав про те, як приживається у Німеччині і чого очікує від грудневого чемпіонату світу U20.
– Поділіться враженнями від збору молодіжної збірної у Словаччині. З якими емоціями повернулися в рідне середовище після восьмимісячної паузи?
– Емоції як завжди лише позитивні. Багатьох хлопців не бачив із початку війни. Хочу сказати, що до певної міри навіть рахував дні до початку збору.
– Команда провела два товариських матчі і обидва виграла, закинувши загалом 19 шайб. Це ми зараз такі сильні чи суперники за рівнем не дотягують?
– Наша збірна під керівництвом Олександра Бобкіна та Руслана Борисенка зараз на хорошому ходу. Тренерський штаб багато працює із нами, підказує. Але, вважаю, якби ми грали проти збірних, а не з клубами зі словацького чемпіонату, боротьба була б конкурентнішою. Перед чемпіонатом світу буде два товариські матчі з поляками. Ось там і побачимо, на що ми здатні.
– Обидва поєдинки ви провели в першій парі оборонців з капітаном команди Володимиром Волковим. Раніше доводилося грати разом? Наскільки легко знаходити спільну мову з Володимиром?
– У збірній з ним грав вперше. Загалом зв’язки знайшли з першого тренування, оскільки Вову знаю ще з дитинства, ми разом починали у «Донбасі». Тож розбіжностей та непорозумінь не було і під час ігор. До слова, з нами в «Донбасі» тоді були ще Стас Садовиков, Даня Трахт та Богдан Панасенко. Приємно усвідомлювати, що тепер ми будемо вирішувати серйозні завдання в складі збірної.
– До лав національної команди ви вперше приїхали в статусі легіонера. Розкажіть про те, як облаштувалися в Німеччині, що собою являє клуб «Айзадлер» з Дортмунда, який рівень його і четвертого а силами дивізіону німецького хокею загалом? Чи вивчили бодай трохи німецьку?
– У Німеччині я разом з рідними опинився в зв’язку з життєвими обставинами. Для мене це новий етап у житті. Передсезонку в Німеччині починав із клубом першого дивізіону DNL U20 «Ауґсбурґ», провів з ними непогані матчі. Мені пропонували залишитися в цій команді, але у зв’язку з тим, що дозвіл на проживання вдалося отримати в іншій землі Німеччини, я не зміг туди переїхати.
Зараз у мене чинний контракт з «Айзадлером» з Дортмунда. Також тренуюся з клубом Оберліги «Lippe Hockey Hamm». Крім тренувань, відвідую мовні курси. Звісно, в чужій країні поки непросто. Тут у людей інший менталітет, не все так просто дається. Це не на Батьківщині.
– Наскільки розумію, покидати Україну вам було нелегко…
– Їхати з дому завжди важко. Особливо, коли доводиться це робити вдруге. Ніколи не забуду ту ніч 24 лютого. Коли починалася війна, я їхав рейсовим автобусом у своє рідне місто, в Дніпро. За годину до прибуття почав надходити шквал повідомлень від друзів, родичів про початок війни. Був шокований, до останнього не вірив і не хотів вірити у це.
– Дортмунд відомий найперше футбольною «Боруссією». Чи відвідували вже її матчі?
– У мене зараз не дуже багато вільного часу, тому концентруюся найперше на хокеї і вивченні мови. Був на матчі «Боруссія» – «Динамо» Київ, він був організований на підтримку України, тоді кияни виграли 3:2. Отримав від того футболу неймовірні емоції. Це незабутньо: 40 тисяч уболівальників та гордість за нашу країну.
– Чи розглядали варіант з поверненням в Україну і продовженням виступів за той же «Сокіл»? Костянтин Сімчук не приховує, що з оборонцями в команді зараз є великі проблеми…
– За «Соколом», звичайно, дуже сумую. Ця команда була для мене найперше стартом у дорослому хокеї. Вдячний тренерові Олегу Шафаренку за довіру та досвід. Колектив у «Соколі» завжди був дуже дружний та згуртований. Так, мав пропозицію перед цим сезоном від Артема Бондарєва. Але змушений був відмовитися, оскільки планую здобути освіту в Німеччині.
– Чемпіонську нагороду за минулий сезон отримали? Які взагалі спогади залишилися про той сезон, у якому «Сокіл» також здобув Кубок України? Наскільки задоволені своєю грою?
– Медалі ще не отримав, сподіваюся незабаром її побачу. Минулий сезон видався непоганим для мене: чемпіонат світу, Кубок України, два чемпіонства – з основним складом і в Молодіжній хокейній лізі. Вдячний тренерському штабу за довіру і радий, що зміг зробити свій внесок у результати «Сокола».
– Данило Трахт, з яким ви свого часу ставали чемпіонами України серед юнаків у складі «Придніпровська», минулого тижня дебютував у складі національної збірної України. Причому дебютував дуже вдало. Слідкували за матчами нашої збірної в Угорщині? Яке враження від гри команди загалом і Данила зокрема?
– Так, я спостерігав за всіма матчами. Там є чому повчитися. Після заключного поєдинку Україна – Угорщина одразу ж написав Даньці та привітав з яскравим дебютом у національній збірній. Без цього ніяк (посміхається).
– Найвірогідніше, з Трахтом ви зіграєте разом у грудні на чемпіонаті світу U20. Чого там очікувати від нашої збірної? Чи маєте вже якесь уявлення про суперників?
– Чемпіонат буде цікавим. Основними нашими суперниками, думаю, будуть японці. Не дарма наш матч поставили останнім у розкладі. Очікується інтрига. Вважаю, що мета на цей чемпіонат усім зрозуміла. Тому будемо виходити і доводити свій рівень.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
