Нападник київського «Сокола» та збірної України Віктор Захаров прокоментував здобуття нагороди найкращому хокеїсту країни за підсумками 2025 року, а також поділився очікуваннями від хокейних подій 2026-го.

– Як ти відреагував на такий результат голосування вболівальників, експертів та журналістів?

– Звичайно, мені дуже приємно. Першою емоцією, коли дізнався, що посів перше місце, було здивування. Я просто не очікував, що таку нагороду може отримати гравець із чемпіонату України. Поруч були дуже достойні кандидати – багато хлопців виступають у цікавіших лігах Європи або за океаном.

– Не слідкував за перебігом голосування?

– Бачив публікацію про старт опитування для вболівальників, але якось не надав цьому значення. Про можливі результати точно не думав.

– Зазвичай гравцем року стає той, хто яскраво проявив себе і в чемпіонаті, і у збірній. Як оціниш свій 2025 рік?

– У клубі я намагався проявити себе якнайкраще. Індивідуальна статистика була непоганою, але чемпіонат ми не виграли. Поразка в півфіналі – головне розчарування року, тому тут оцінка швидше негативна. А от у збірній вдалося провести хороший чемпіонат світу, хоча дуже шкода, що нам не вистачило одного гола для виходу в еліту.

– Цьогоріч «Сокіл» налаштований узяти реванш у «Кременчука»?

– Безумовно. Хочеться перемагати щороку. Ми будемо викладатися на максимум і боротися, попри всі складні обставини навколо. Команда багато працює.

– Уже розумієте, що потрібно виправити порівняно з минулим сезоном?

– У тому півфіналі, коли ми починали серію вдома, потрібно було вигравати хоча б один матч у Києві. Після 0:2 відігратися було дуже складно, хоча ми боролися до кінця.

Зараз хочеться фінішувати першими в регулярному чемпіонаті. Матчів небагато, тому в кожному прагнемо грати максимально якісно. Не завжди це виходить, але в нас підростає хороша молодь. Думаю, плей-оф цього року буде дуже цікавим.

– Наскільки складно підтримувати форму в умовах постійних обстрілів і блекаутів?

– У побутовому плані – складно, як і всім. Але щодо хокею, на арені АТЕК для нас створили нормальні умови: є генератор. Було лише кілька тренувань, коли доводилося закінчувати заняття при автономному освітленні, що, звісно, травмонебезпечно. Загалом же до умов тренувань питань немає.

Навіть на матчах, як це було з «Крижинкою», після зникнення світла за 5-7 хвилин переходять на генератор – і гра триває. Так само і на тренуваннях. 

Іноді побут перетинається з роботою. Наприклад, зранку була повітряна тривога – довелося чекати її завершення, щоб відвести дитину до школи, а потім встигнути на тренування. Такі моменти трапляються, але намагаюся всюди встигати.

– У лютому збірна зіграє матчі Європейського кубка націй проти Великої Британії, Словенії та Польщі. Чого очікуєш?

– Сподіваюся отримати виклик. Це буде серйозна перевірка, адже всі суперники дуже сильні. Те, що було торік, уже потрібно забувати й готуватися наново. Знову доводити, що ти гідний виступати за національну команду.

– Що побажаєш уболівальникам у 2026 році?

– Підтримуйте український хокей за будь-яких обставин. Уболівайте. Хочу побажати всім мирного неба, здоров’я та віри в найкраще.