Національна збірна України завершила довгі, тривалістю у понад місяць тренувальні збори в Угорщині, впродовж яких змогла якісно підготуватися до чемпіонату світу в дивізіоні 1В. Впродовж цього відрізку українці проведи шість товариських поєдинків: двічі переграли словацький клуб «Брезно» (8:0, 8:2), двічі здолали збірну Хорватії (11:0, 3:1) і двічі поступилися команді Угорщини (1:3, 2:3 Б). Невдовзі після заключного з цих поєдинків наставник української національної команди Вадим Шахрайчук підсумував проведену роботу і оцінив ступінь готовності колективу до головного старту року.

– Вадиме, з вашого дозволу, розпочнемо з заключного з шести проведених поєдинків проти угорців. Адже проведений він був у наближених до офіційних поєдинків умовах й відповідно продемонстрував, на що здатна команда за п’ять днів до чемпіонату світу.

– Дійсно, ця гра стала підсумком зборів, які цього разу вийшли, мабуть, найтривалішими в нашій історії. Так довго наша збірна не готувалася ще ніколи. Тим паче, за кордоном. Може, за інших обставин це могло стати перевагою. Але, повірте, не так легко знаходитися вдалині від дому, коли в твоїй країні війна. Проте ми виконали великий об’єм важкої роботи.

Матч Угорщина – Україна обидві команди провели в бойових складах. Зокрема суперники задіяли натуралізованого фінського нападника Расмуса Кулмалу. На наше лихо, в одній із перших змін отримав травму і випав з обойми досвідчений нападник Віктор Андрущенко. У Віктора – надрив заднього м’яза. Він не допоможе нам на чемпіонаті світу. При цьому Андрущенко добросовісною роботою впродовж усіх зборів довів своє право потрапити в заявку. Хоча Вікторові було непросто. Він приєднався до команди пізніше і робив все що міг, заслуживши на тренерську довіру ставленням до справи.

Взагалі, матч з угорцями вийшов дуже цікавим і напруженим. Після гри ми спілкувалися з колегою, канадським наставником угорців Шейном Сімпсоном. Ми зійшлися на думці, що для обох команд то був дуже корисний поєдинок. Ніхто нікого не шкодував, вистачало зіткнень і здорових емоцій. Прикро лишень втрачати перемогу за дев’ять секунд до завершення поєдинку. Трохи не дотерпіли. Передувало другому голу угорців непотрібне вилучення нашого хокеїста (Віталія Андрейківа – авт.). Дві хвилини стали наслідком надмірних емоцій. Суперники у форматі «шість на чотири» затисли нас у власній зоні і врешті заштовхали шайбу у ворота. В овертаймі ми теж були ближчими до перемоги, але реалізувати створених нагод не змогли. Лише по буллітах суперники нас переграли. Ми реалізували лише один кидок, суперники – три. При цьому я не схильний говорити, що булліти – це лотерея. Ні, це – майстерність у поєднанні з психологією. Якщо у гравців є вміння і вони здатні впоратися з нервами, вони реалізують свої спроби.

Загалом це був дуже гарний матч. Ми виглядали впевнено у фізичному аспекті, не допустили в ході всього матчу жодного провального відрізку. Важко було лише в ту мить, коли наші гравці тричі поспіль вилучалися. Тоді ми трохи віддали ініціативу. А загалом матч вийшов рівним. Ми показали, що маємо потенціал, щоб у майбутньому перемагати суперників, які знаходяться у вищому в порівнянні з нами дивізіоні світового хокею.

Окремо хотів би подякувати нашим прихильниками. Наші уболівальники заповнили цілий сектор арени «Вашаш». Інші сектори були угорськими, але ми відчували підтримку. Нам гралося дуже комфортно.

– Це був другий впродовж восьми днів поєдинок проти угорців. У першому наша команда поступилася 1:3. Ви помітили прогрес у діях підопічних у порівнянні цим матчем?

– Проводячи напередодні відеоаналіз, утвердилися в думці, що ми і в першому поєдинку угорцям не поступалися. Перекидали їх з суттєвою перевагою – 37:21. Угорщина не переважала нас у жодному зкомпонентів. Проте привезли собі на рівному місці два голи. Звісно, мав нас трохи підстрахувати у цих ситуаціях воротар (Дмитро Кубрицький – авт.). Як у другій зустрічі Сергій Писаренко, котрий у більшості епізодів діяв надійно, додав польовим гравцям упевненості. Думаю, позитивно на стані нашої команди відбилися два поєдинки з хорватами. Ми двічі виграли, позабивали багато голів. Після першого я навіть сказав, що занадто багато. Попереднього разу, на чемпіонаті світу-2019 наша збірна хорватам взагалі програла. Ми пам’ятали про ту невдачу і готувалися до зустрічі з цим суперником серйозно. В обох поєдинках перекидали суперників з вражаючою перевагою (68:15, 66:10 – авт.). Якби в другій зустрічі нас не підвела реалізація, рахунок теж міг бути більшим. Звісно, позначилася на ефективності атакувальних дій відсутність кількох хокеїстів, яким ми в цьому матчі дали відпочити.

Так, ми усвідомлюємо, що Хорватія в порівнянні з тими суперниками, з якими ми зустрічалися впродовж року (Словенія, Польща, Австрія, Франція, Італія, Угорщина) – не така сильна. Ми свідомо намагалися грати з опонентами, які знаходяться у вищих дивізіонах у порівнянні з нами. Але, мабуть, зустрічі з трохи слабшими суперниками теж потрібні в контексті, щоб команда відчула впевненість у своїх силах. З усіма вище переліченими опонентами ми грали, озираючись назад і не мали змоги відпрацьовувати комбінаційні дії. Гру з хорватами ми провели в зоні суперників, змогла відпрацювати деякі поєднання і тактичні напрацювання. Зрештою, ми вдячні суперникам, що ці матчі взагалі відбулися. Матчі між збірними плануються заздалегідь і попередньо в розкладі зустрічей проти хорватів не було. Ці матчі стали можливими завдяки добрим стосункам між українською і хорватською федераціями.

– Побіжно ви вже зачіпали воротарську тему. З ваших слів можна зрозуміти, що за підсумками зборів викристалізувався основний голкіпер – Сергій Писаренко…

– Я би так не сказав. Нам, може, навіть хотілося б мати яскраво вираженого першого номера. Але зараз так сталося, що ми маємо три більш-менш рівних воротарі. Писаренко до нас приєднався трохи пізніше, але на сьогоднішньому зборі він виглядав мотивованішим. Вважаємо, що треба надавати перевагу тим воротарям, які впродовж сезону мали більше ігрової практики. У нас ще є час, щоб визначитися з воротарем. Взагалі, проблеми наших голкіперів приховуються найперше в психологічній площині. Технічна база в них закладена на належному рівні.

– Перед переїздом у Польщу ви вже визначилися з остаточним складом на чемпіонат світу чи останні суперечливі позиції закриєте безпосередньо в Тихи?

– Визначилися. З польових гравців поза заявкою залишаються оборонець Іван Сисак, нападники Тимур Гриценко та Іван Савченко. Олексія Ворону веземо в статусі 13-го нападника. Потішив 20-річний Михайло Чіканцев. Напередодні другого матчу з угорцями ми ще взагалі не знали, чи буде він грати. Але не було б щастя, так нещастя допомогло. Травмувався Андрущенко і замість нього багато ігрового часу отримав Чіканцев. Усе те, що ми від нього вимагали, Михайло виконав доволі непогано. Хлопець і гольовий момент мав, і непогано поборовся. Цим матчем Чіканцев переконав тренерський штаб, що його треба включати в заявку на чемпіонат світу.

– Прислів’я «не було б щастя..» підходить не лише в контексті окремо взятих гравців, а й до команди в цілому. В мирний час тренери збірної не мали б змоги готувати команду так довго. І, судячи з поєдинків проти угорців, це принесло плоди…

– З огляду на фізичні кондиції, готові ми гарно. Місцями непогано виглядаємо й у ігрових аспектах. Але, попри позитивні тенденції, нам є куди додавати. Найперше – в аспекті реалізації чисельної переваги. Ми постійно хочемо розігрувати шайбу до вірного, завести її практично в порожні ворота. Це наша вада. Потрібно її побуватися. Ті ж угорці в другому матчі забили нам два голи-тачдауни, заштовхавши шайбу у ворота «з м’ясом», зі своїми і чужими гравцями. Це демонструє, що на чужому п’ятаку треба бути набагато агресивнішими.

Також хотілося б, щоб грали так сильно, як вони можуть, старожили нашої команди. Говорю найперше про Андрія Міхнова, Віталія Ляльку, Романа Благого, Дмитра Німенка. Хочу сподіватися, що найкращі свої матчі вони притримують до чемпіонату світу. Андрій довго відновлювався після операції. Віталій закинув дуже красиву шайбу угорцям. Хочеться, щоб такі яскраві дії в його виконанні траплялися частіше.

– Ті поєднання ланок, які використовувалися в заключному товариському матчі проти угорців, можна вважати напередодні чемпіонату світу базовими?

– Практично такими вони й залишаться. В нас є варіанти для маневрів, але, думаю, перший матч проти сербів ми так і розпочнемо.

– На початку зборів у таборі збірної України був вихованець київського хокею Павло Падакін. Але в підсумку з обойми він випав. Чому?

– Це було його особисте рішення, яке мене здивувало і яке здається для мене незрозумілим. Він попрацював з командою пару днів і вирішив поїхати. Павло мене таким вчинком неприємно здивував.

– Чемпіонат світу наша збірна розпочинає у середу, 27 березня. Як заповните п’ять днів між матчами?

– Завтра (розмова відбулася в суботу, 23 квітня – авт.) перебираємося в Польщу. Там будемо готуватися до матчів, проводячи по одному тренуванню на день. Паралельно будемо проводити аналіз дій наших суперників. Просто не буде практично в жодному матчі. Всі команди – фізично сильні. Поляки – господарі, наші давні суперники, матчі з якими завжди даються непросто. Відзначу Японію, яка в ході підготовки до цього чемпіонату світу перемогла в овертаймі Словенію і з великим рахунком 8:2 здолала Румунію. Естонія – теж не подарунок. Ця команда днями перемогла на виїзді литовців, збірну, яка два роки тому ще виступала в дивізіоні 1А і в двох попередніх матчах перемагали нашу збірну.

– Як українські хокеїсти і тренери вдалині від дому святкуватимуть Великдень?

– Вранці ми ще будемо в Будапешті. Православні храми тут є, але вони не близько. Може, хтось з хлопців і піде на службу. Знаю, що на сніданок для команда підготують крашанки. З’їмо по яєчку, «поб’ємося». А потім – в автобус і на Польщу. Можливо, там на вечері теж щось буде.

Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ