Сьогодні, 12 січня, о 20:00 за київським часом в американському Лейк-Плесіді студентська збірна України поєдинком з канадцями розпочне виступ на ХХХІ зимовій Універсіаді. Сьомій у статусі незалежної команди під синьо-жовтим стягом в історії. Попередні студентські Ігор подарували нам чимало яскравих звитяг і найперше – чемпіонство в Попраді-1999. У цьому ретроспективному матеріалі спробуємо згадати події тих літ.

Варто зауважити, що Всесвітні студентські ігри під егідою FISU (Міжнародної федерації університетського спорту), в їх нинішньому варіанті відбуваються з 1960 року, раз на два роки. При цьому в 1960-му, 1964-му і 1978-му хокейні турніри не проводилися. В Лівіньо-1975 Універсіада відбувалася в форматі Всесвітнього Університетського лижного чемпіонату, так як в програму включені тільки два види спорту: гірські лижі і лижні перегони. Універсіада-2021, яка мала відбутися в швейцарському Люцерні, була скасована через пандемію коронавірусу.

Призери зимових Універсіад з хокею

Шамоні-1960: не проводився
Віляр-на-Олоні-1962: 1. Чехословаччина. 2. СССР. 3. Швеція
Шпіндлерів-Млин-1964: не проводився
Сестрієре-1966: 1. СССР. 2. Румунія. 3. Чехословаччина
Інсбрук-1968: 1. СССР. 2. Чехословаччина. 3. Канада
Рованіємі-1970: 1. Чехословаччина. 2. СССР. 3. Фінляндія
Лейк-Плесід-1972: 1. СССР. 2. Канада. 3. США
Лівіньо-1975: не проводився
Шпіндлерів-Млин-1978: не проводився
Хака-1981: 1. Канада. 2. Фінляндія. 3. Японія
Софія-1983: 1. Чехословаччина. 2. СССР. 3. Румунія
Беллуно-1985: 1. СССР. 2. Чехословаччина. 3. Фінляндія
Штрбсьбке-Плесо-1987: 1. Чехословаччина. 2. СССР. 3. Канада
Софія-1989: 1. СССР. 2. Чехословаччина. 3. Фінляндія
Саппоро-1991: 1. Канада. 2. СССР. 3. Фінляндія
Закопане-1993: 1. росія. 2. Казахстан. 3. Словаччина
Хака-1995: 1. Казахстан. 2. Чехія. 3. росія
Муджу-1997: 1. Чехія. 2. Фінляндія. 3. Канада
Попрад-1999: 1. Україна. 2. Словаччина. 3. Канада
Закопане-2001: 1. Словаччина. 2. Канада. 3. Україна
Тарвізіо-2003: 1. росія. 2. Словаччина. 3. Канада
Інсбрук-2005: 1. росія. 2. Чехія. 3. Фінляндія
Турин-2007: 1. Канада. 2. росія. 3. Казахстан
Харбін-2009: 1. росія. 2. Канада. 3. Словаччина
Ерзурум-2011: 1. росія. 2. білорусь. 3. Канада
Трентіно-2013: 1. Канада. 2. Казахстан. 3. росія
Ґранада-2015: 1. росія. 2. Казахстан. 3. Канада
Алмати-2017: 1. росія. 2. Казахстан. 3. Канада
Красноярськ-2019: 1. росія. 2. Словаччина. 3. Канада

Найчастіше чемпіонами Універсіади з хокею ставали русаки. Вони виграли вісім з 14-ти останніх студентських ігор. П’ять разів золото здобувала збірна СССР, по чотири – Чехословаччина і Канада, по разу – Казахстан, Чехія, Україна і Словаччина.

Цікаво, що схожі змагання серед університетських команд проводилися ще до 1960 року, коли Всесвітні студентські ігри взяла під свою егіду FISU. Таких турнірів, організовуваних різними міжнародними студентськими структурами, налічується десять. Найперший з них – в італійському Кортіна-д’Ампеццо у 1928-му – виграла команда Оксфордського університету із Великої Британії. Найчастіше (за тієї схеми проведення) перемагали хокеїсти Чехословаччини. Враховуючи паузу військового лихоліття часів Другої світової, вони ставали першими чотири рази поспіль (1939, 1947, 1949, 1951). Совєцька збірна долучилася до цих змагань у 1953-му і відразу здобула золото. Не дивно, якщо перелічити окремі прізвища «студентів»-чемпіонів: Акртчян і Пучков, Трегубов і Сологубов, Бабич та Шувалов, Уколов і Хлистов. Усі вони були зірками тогочасного совкового хокею, який скромно іменувався любительським. Тренували тоді у Відні збірну СССР найкращі тренери тих часів – Аркадій Чернишов та Володимир Єгоров. Той самий Єгоров, який у 1974-1976-му працюватиме з київським «Соколом». У 1956-му СССР стало чемпіоном вдруге поспіль.

Дмитро Богінов (на фото зліва) виграв дві Універсіади в статусі тренера

Представники хокейної України вперше піднялися на найвищу сходинку п’єдесталу Всесвітніх студентських ігор в італійському Сестрієре-1966. Факт цікавий, особливо з урахуванням, що лише трьома роками раніше Київ дебютував у класі А союзного чемпіонату. Очолював вузівську збірну в тому її варіанті старший тренер київських динамівців Дмитро Богінов. Та й гравців із його клубу було чимало: воротар Микола Кульков, оборонці Володимир Альошин, Віктор Мосягін та Борис Нужин, нападники Сергій Серебряков, Ігор Тузик та Герман Григор’єв. Через два роки, в Інсбруку-1968, Кульков, Альошин, Тузик і Серебряков під керівництвом того ж Богінова стануть чемпіонами вдруге поспіль. При цьому київських динамівців у команді було ще більше, ніж у Сестреєре: додалися оборонець Олексій Богінов, нападники Анатолій Бєлоножкін, Олександр Шоман і Олександр Голембіовський. У чемпіонському складі зразка Лейк-Плесіду-1972 був оборонець київського «Динамо» 1968-1971 років Євген Кухарж. Правда, на ту мить він уже виступав за московські «Крилья совєтов».

Золота вершина

До сьогоднішнього дня збірна України з хокею виступала окремою командою на Всесвітніх студентських іграх шість разів. Вперше українська збірна була представлена на Всесвітній універсіаді в іспанській Хаці-1995. Там наші хокеїсти під керівництвом Ігоря Чібірєва стали п’ятими. Цікаво, що прапороносцем української студентської збірної під час церемонії відкриття Універсіади був 20-річний центрфорвард хокейної команди Вадим Шахрайчук.

А через чотири роки в словацькому Попраді стався найвищий злет нашого студентського хокею. Очолювана Олександром Сеукандом збірна України здобула золото. Той турнір українці розпочали з нічиєї 3:3 з канадцями (відзначалися Дмитро Цируль, Дмитро Марковський та Олег Крикуненко). В другому поєдинку була розгромна перемога над Кореєю – 14:0 (Свобода-3, Зіневич, Бобровников, Касянчук-2, Дідковський, О. Благий, Крикуненко, Кабанець, Марковський, Безщасний, Савченко). Третю зустріч українці виграли 8:1 у Фінляндії (Марковський, Садій, Крикуненко-2, Зіневич-2, Бобровников, Цируль).

Зігравши зі всіма суперниками, групового турніру одначе наша команда не завершила. Оскільки останньої миті від участі відмовилася збірна Казахстану і в нашій групі було на команду менше в порівнянні з паралельним квінтетом, організатори вирішили поставити суперників у рівні умови і провести зустріч за перше місце в квартеті, визначивши тим самим фіналіста. Між Україною і Канадою. Той матч став бенефісом воротаря Олександра Федорова, який зробив шат-аут. А Сергій Годований, Зіневич і Марковський закинули по шайбі, забезпечили Україні перемогу 3:0 і місце в фіналі.

За золото наша команда боролася з господарями турніру, збірною Словаччини. Ігровий час матчу, який відбувався за присутності 6 500 глядачів, завершився нічиєю 3:3. Українці тричі поступалися в рахунку, але Костянтин Касянчук, Василь Бобровников і Дмитро Марковський вирівнювали становище. Дмитро закинув третю шайбу на 55-й хвилині зустрічі. Врешті, долю золотих нагород вирішила серія буллітів. Її дуже вдало провів, відбивши усі кидки, той же Олександр Федоров. Натомість наші хокеїсти переграли воротаря словаків Ліповскі двічі – закидали Андрій Савченко і, звісно, майстер буллітів Дмитро Цируль (на фото).

Фінальний матч збірна України провела в такому складі: Федоров; Савченко — Наваренко, Марковський — Дідковський — Зіневич; Гаркуша — Садій, Безщасний — Цируль — Касянчук; Шевченко — О. Благий, Харченко — Бобровников — Крикуненко; Кабанець — Годований — Свобода. Бекапом Олександра Федорова був Денис Пашинський.

Як бачимо, тон у тій команді задавало нестримне на рівні Східноєвропейської хокейної ліги соколівське тріо Марковський — Дідковський — Зіневич, з оборонцями Андрієм Савченком та Юрієм Наваренком у ланці. Не менш авторитетно в розрізі недалекого майбутнього дивилися і дві інших трійки нападу. Точніше, Василь Бобровников вже тоді був гравцем національної збірної, а інші хлопці активно стукали в двері першої команди.

Бронза у Польщі

Через два роки українці довели невипадковість попрадського успіху. То за умови, що на Універсіаду-2001 у польське Закопане наші тренери не змогли повезти всіх тих, кого взяли б до складу за інших умов. Річ у тім, що приблизно в ті ж строки в Осло олімпійську кваліфікацію проводила національна збірна України. Звичайно, Анатолій Богданов і наставник «Сокола» Олександр Сеуканд, який йому асистував, всіх найкращих взяли в норвезьку столицю. А тренерський дует студентської збірної Володимир Андрєєв – Анатолій Хоменко формував колектив з тих хокеїстів, які не підійшли головній команді країни. Проте навіть не дивлячись на такі обставини, вибір у наставників був такий, що тренерський штаб нинішньої збірної міг би позаздрити. І в Закопане, невдовзі після того, як національна збірна здобула першу і досі єдину путівку на Олімпіаду, студенти теж довели, що вміють грати у хокей на доволі солідному рівні.

Матчі групового турніру українці тоді проводили в Криниці. Розпочали з перемоги 9:1 над збірною США (шайби закидали Андрій Буточнов, Павло Гоменюк, Олександр Бобкін, Андрій Воюш, Володимир Дехтяренко, Олексій Бернацький, Артем Бондарєв, Сергій Рублівський і Юрій Дяченко). Потім був запеклий поєдинок проти чехів, у якому команди на двох заробили 270 хвилин штрафу. Каталізатором став епізод у другому періоді, коли один із чеських гравців зламав ніс нашому оборнцеві Денисові Ісаєнку. Пристрастей після того вгамувати було неможливо. А матч Україна виграла 2:0 завдяки голам Сергія Харченка і Андрія Воюша, а також шат-ауту Олександра Федорова (на фото).

В заключному поєдинку групи українці поступилися 0:5 москалям і вийшли у півфіналі на Словаччину. Тоді як русаки зайняли в групі третє місце і боротьбу за призові місця припинили. У фінал збірна України вдруге поспіль пробитися не змогла. Словаки реваншувалися за домашню поразку в поєдинку за золото, здобувши перемогу 5:4 в овертаймі (в України відзначилися Денис Ісаєнко, Павло Гоменюк, В’ячеслав Куліков Василь Полоницький). Зате в матчі за третє місце українці теж у додатковий час здолали 4:3 Чехію. Хет-трик у тому матчі зробив Олександр Бобкін, ще одну шайбу закинув Андрій Буточнов.

Бронзовий склад синьо-жовтих виглядав так: Федоров; Муханов – Бернацький, Куліков – Сагло – Воюш; Ден. Ісаєнко – Гоменюк, Бобкін – Харченко – Дяченко; Полоницький – Лясковський, Андрій Буточнов – Шафаренко – Панченко; Щербатюк – Бондарєв – Рублівський. Дублером Федорова другий турнір поспіль був Пашинський.

Суворі реалії

Після подвійного успіху в наступних 22 роки українці виступали на Універсіадах з хокею лише тричі. І вже без особливого успіху, радіючи локальним перемогам. В Тарвізіо-2003 стала п’ятою. Очолювана тим же Володимиром Андреєвим команда груповий турнір почала з перемоги 10:0 над корейцями (хет-трик зробив Денис Заблудовський, дубль – Станіслав Кожан, по голу записали до активу Євген Писаренко, Володимир Дехтяренко, Тарас Бега, Андрій Буточнов і Віталій Гаврилюк). Та потім була поразка 1:4 від словаків (знову відзначився Заблудовський) і 1:13 – від москалів (гол – Костянтин Рябенко). В заключному матчі групи Україна так само 13:1 перемогла китайців (Заблудовський – хет-трик, Бернацький – дубль, Віт. Гаврилюк – дубль, Бега – дубль, Печерін, Буточнов, Кожан, Дехтяренко – по голу), а в матчі за п’яте місце – 5:3 фінів (по дві шайби на рахунку Беги і Буточнова, одну провів Бернацький).

На Універсіаді-2005 в Інсбруку українці під керівництвом того ж Андреєва посіли десяте місце, вигравши один поєдинок при п’яти поразках. У групі синьо-жовті поступилися 0:3 росії, по 1:2 – Чехії і Канаді, 3:4 – японцям, а в заключному матчі з хет-триком Антона Буточнова розтрощили 17:1 Китай. В матчі за дев’яте місце збірна України програла 2:4 американцям.

Понині заключною для нас була Універсіада-2013 в італійському Трентіно. Там наші хокеїсти під керівництвом Сергія Лубніна фінішували дев’ятими, запам’ятавшись найперше яскравою перемогою в матчі за дев’яту-десяту позиції над шведами. В тій зустрічі наші хокеїсти завдяки шайбам Віталія Кириченка і Євгена Секірка вели 2:0, дозволили суперникам відігратися, потім завдяки влучним кидкам Дмитра Дем’янюка, Сергія Бабинця і Дмитра Ісаєнка за сім хвилин до завершення основного часу вели 5:2, але примудрилися розгубити перевагу, отримавши за півтори хвилини до сирени п’яту шайбу під час гри в більшості. Врешті, все завершилося овертаймом і переможним голом капітана команди Володимира Алексюка. Додому наша команда поїхала з позитивними емоціями. Щоб повернутися на Універсіаду через десять років.

Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ