11 листопада під селом Андріївкою поруч із Бахмутом на Донеччині під час виконання бойового завдання на війні з російськими окупантами загинув 24-річний Макар Єрофеєв, колишній хокеїст дніпровських «Зеніта», «Яструбів» і «Аврори», старший лейтенант, заступник командира роти розвідки 92-ї окремої штурмової бригади.

«Ми пізно привели Макара в хокей, у дев’ять років, тоді як діти в команді почали бігати на ковзанах у 4-5 рочків, – згадує мама хлопця Ірина Єрофеєва. – Йому треба було докласти  неабияких зусиль, щоб наздогнати команду. На цьому фото хлопці тримають в зубах нагороди срібних призерів чемпіонату України. В 15 років Макар пройшов відбір до хокейної академії, але у 2014-му почалася війна і він обрав військовий ліцей імені Івана Богуна. Потім була Одеська військова академія сухопутних військ, факультет розвідки.

При останній зустрічі в розмові з Макаром:

– Я вдячний вам за хокей. Я найвитриваліший, в мене найсильніші ноги і спина. Я можу ходити  на штурм на довгі відстані.

– Мамо, не хвилюйся, я безсмертний.

Хокейне амплуа Макара – захисник, його життєве і професійне  амплуа – захисник, його ігровий номер 24, його останній бій закінчився у 24 роки».

За словами воїна і старшого брата Антона Єрофеєва, Макар загинув, коли вів новорекрутованих бійців в бій особисто. При відході Єрофеєв з побратимами переносили пораненого. Макар не відходив від пораненого до останього не дивлячись на обстріл. Його вбили мінометною міною.

«Ми з Макаром були наймовірно близькі, по 10 годин спілкувалися про те, як побудований світ, – згадує Антон. – Ніколи не відчував у ньому страху. Макар завжди йшов у бій, навіть коли командири забороняли йому це робити. Макар не міг бачити смерті своїх підлеглих в екран «стрімів» та чути як вони отримують поранення, у рацію, завжди ходив з ними в бій. Його любили всі, з ким він був знайомим».

Макар Єрофеєв брав участь в обороні Харкова, проганяв ворога від Чугуєва, командував підрозділами при Балаклійсько-Куп’янській операції, а коли отримав поранення, втік з лікарні Макар був задіяний у пекельних боях на північ від Бахмута під Хромовим, зупиняв «вагнерів», останнім часом організовув штурми біля Андріївки.

«Макар був найгероїчнвшою людиною, яких я знаю – стоїком, він до всього легко ставився‘ крім війни, мав добре філософське бачення воїна, вчив мене, – каже Антон Єрофеєв. – У нашої родини не було більшого страху, аніж загибель Макара. Нема таких слів, щоб описати трагедію твоєї загибелі, брате.

Але поки живу, буду мститися за тебе, Єрофеєв Макар».

Федерація хокею України сумує разом з рідними, близькими і друзями Макара Єрофеєва.

Вічна слава всім, хто віддав життя за волю України.