Два товариські матчі, спеціальні тренування з катання та особлива командна атмосфера – капітан юнацької збірної України U17 Святослав Васяк розповідає про всі деталі останнього збору. Чому саме цей збір став особливим для гравця, який проводить успішний сезон у чеській «Младі Болеслав», як збірна відчула свій справжній потенціал та яку ж оцінку цьому НТЗ за підсумком поставив капітан – читайте в інтервʼю.

Починаючи з липня це твій третій збір у складі юнацьких збірних команд України. Чим вони відрізняються, які взагалі враження від кожного збору, оскільки тренерський штаб незмінний, та і частина гравців добре знайома.

Перший в Словаччині був, обʼєктивно кажучи, поганий, оскільки ми програли з серйозним рахунком. Трінець мені показав, що є багато над чим працювати, аби краще показувати себе на льоду та розуміти тактику тренерського штабу. Ну а останній назву найкращим серед тих, які були, проте вірю, що все значуще ще попереду.

Другий збір у статусі капітана. Зрозуміло, що це додаткова відповідальність, проте в чому саме для тебе вона відчувається?

Саме розуміння, що ти не просто частина команди, яка відповідальна за наш спільний результат. Ти стаєш відповідальним за кожного, за налаштування й загалом за емоційний стан команди як і на тренуваннях, на лаві запасних, так і поза тренувальним чи ігровим процесом.

В липні вашим капітаном був Савелій Сухицький. Граючи з цією нашивкою зараз, намагався згадати те, що робив чи говорив команді Сава?

Так, особливо на цьому зборі мені більше відгукувались слова Сави, я частіше намагався згадати як він нас підтримував, які слова підбирав. Як і тоді, так і зараз мені здається, він дуже хороший капітан для U18.

Наприклад, згадував на цьому зборі як Сава завжди нам казав, що на льоду ми маємо боротись не лише за себе та нашу команду, ми боремось за кожного, хто захищає Україну зараз.

Перейдемо до збору. Наскільки багато для тебе було незнайомих раніше людей в команді?

Насправді на цьому зборі тих, кого я бачив вперше була більша частина. Я знав лише тих, з ким грав в Україні, зустрів в збірній чи перетинаємось в чемпіонаті Чехії. Наприклад, з гравцями 2009 року познайомився вже на зборі.

Як довго знаходили спільну мову?

Думаю, що одразу. Привітались, поспілкувались між собою, потренувались разом і якось само собою відчули, що поступово стаємо командою. Всі зразу один одного зрозуміли, а це дуже важливо.

Одне тренування і одразу після два товариських матчі. Ти з тактикою нашого тренерського штабу вже знайомий, але які емоції були в роздягальні від такого швидкого переходу від теорії на тренуванні і до практики на матчі?

Всі нервували, само собою, ніхто не хотів зробити помилку в тактиці, бо це може призвести до дуже поганих наслідків. Боялись, дивились на тих, хто в збірній не вперше, аби переконатись як грати. Але, як часто це виходить, стараєшся зробити якнайкраще, але страх може дуже завадити. В такі моменти якнайкраще розумієш значення статусу «капітана» для команди.

Перший товариський. Розкажи більше про цей матч.

Можу сказати, що зіграли ми той матч погано. Можливо, це було повʼязане з нашим суперником, оскільки «Хомутов» виступає в другому за силою дивізіоні чеських U17. Ми розуміли, що сильніші за суперника, тому не налаштувались належним чином. Звісно, до будь-якого суперника потрібно підходити однаково відповідально, але тоді цього не зробили і не змогли показати свою гру. Перший період ще провели нормально, а в інших двох втратили свою гру. Тренери були абсолютно незадоволені побаченим, але і ми після матчу вже розуміли, що показали себе зовсім не з тієї сторони.

Спочатку неочікуваною стала заміна польових після першого періоду, потім ми зрозуміли, що тренерському штабу важливо побачити у грі тих, хто на зборі вперше. Тому я, Скиба, Жданов, Спаскін і Остапенко, які вже викликались в збірну, другий та третій періоди дивились з трибун.

Проти Славії ти граєш і в регулярному сезоні. Чим для тебе цей матч відрізнявся у складі збірної?

Це була дуже важлива гра для мене. Двічі від початку цього сезону наша команда вже грала проти «Славії» і двічі ми здобували перемогу. Якби ми програли, то наш зі Ждановим клуб точно б без жартів цей момент не пропустив. Коли наша команда виграє, а збірна ні. На щастя, цього не сталось (сміється).

А щодо суперника. Ти знаєш ту команду і те як вони грають. Без Скиби, вони грали по-іншому?

Дуже відрізнялась, оскільки крім Скиби, там не було й інших гравців, які зазвичай грають. У цьому матчі брали участь ті, хто грає у другій лізі. У першому періоді вони показали себе дуже добре, навіть повели в рахунку. Розуміючи хто проти нас гратиме, я очікував дещо гіршої команди, але нам же на користь пішло все, що ми отримали в цьому матчі.

Для тебе, що ці матчі показали у вашій команді?

Першочергово це те, що нас точно можна назвати командою, ми можемо працювати разом і діяти за установками тренерського штабу. Однозначно, нам не все виходило і були моменти, коли ми самі не могли пояснити свої дії.

Все можливо, якщо дослухатись один до одного, відчувати партнерів по ланці та чути наших тренерів. Думаю, такий урок ми отримали, важливо тепер його закріпити.

Поговоримо про ігрове тренування. Ваша команда перша грала без тренера. Розкажи про цей досвід, як домовлялись, вирішували хто йде на лід. Словом, як відбувався процес?

Домовились так, що кожен змінює свого гравця. Нас було 6 нападників, тому ми змінювались ланка за ланкою. Бували випадки, що хтось втомлювався швидше, то ми його змінювали раніше, тому ланки змішувались, але загалом у нас був добре вибудуваний процес.

В нерівних складах нам допомагав наш еквіпменеджер Данило, який стояв з нами на лавці. Якщо з меншістю було простіше і був час приймати швидке рішення, хто йде на заміну, то в більшості, коли потрібен був ще один гравець, допомагав він. Ті, з ким на тренуванні розігрували більшість міг бути в другій команді, тому Даня називав того, хто виходитиме пʼятим.

Наступного дня з вами був Борисенко. Рахунок основного часу показав, що грати вам стало простіше…

Коли ми грали з тренером, в нас було на два гравці більше, ніж в перший день. Це давало нам можливість більше відпочивати між змінами. Плюс перед початком Руслан Віталійович дав нам установку і під час гри постійно слідкував за її виконанням, коригував наші дії, називав хто йде на лід.

Так, програли в овертаймі через свою максимально дурну помилку. А буліти, на жаль, це не для нашої частини команди, іншій частині виходить це значно краще.

По суті, перше тренування з катання ти пропустив, як гравцю, як збоку було дивитись на виконання вправ?

Чесно кажучи, було прикольно на них дивитись, деколи посміятись як падають, як вони бісяться, коли бачать тебе на лавці. Але попри сміх, розумію важливість схожих вправ і після стає шкода, що долучитись не вийшло, бо це точно допомогло б мені як гравцю. Але все ж, було цікаво поспостерігати за командою і, можливо, зрозуміти частково як ми виглядаємо на тренуваннях зі сторони.

Проте другий день вже повз тебе не пройшов. Наскільки важливі подібні тренування в контексті підготовки гравців?

Перші пів години тренування були досить не важкими, а далі почали боліти ноги, зʼявилась втома та і загалом виконувати стало значно важче. Думаю, що для гравців, а особливо гравців збірної це дуже корисні тренування, оскільки ми можемо покращити своє катання й використовуючи тренувальні елементи, якісніше грати. Відчуваємо, що тренер нам у цьому допоможе.

У вас в клубі є подібні?

Так, кожного понеділка або вівторка у нас виділяється по 15 хвилин на катання. Але тут ми не говоримо про окреме тренування, а дійсно максимум 15 хвилин, та це плюс, що цей час взагалі приділяється раз в тиждень.

Проте це зовсім різні вправи, те, що в клубі і те, що ми робили на зборах. Данило Ігнатьєв дає нам вправи на спритність та вибухову швидкість, а в клубі ми можемо робити по декілька разів однакові вправи саме по базовому катанню й це ми напряму використовуємо на матчах.

В своїй команді за U17 ти вже проводиш другий повноцінний сезон поспіль. Розкажи про клуб?

Ми з Сашею Ждановим потрапили сюди з допомогою брата його мами, він тут вже довго живе й домовився нам за перегляд у клубі. Виходить, що ми тут вже третій рік.

Граємо ми своїм колективом 2008 року народження, єдине, що минулого року у нас був ще 2007 рік, цього ж на рік молодші. Ми всі в дуже хороших стосунках, оскільки бачимось часто, проводимо разом час, та і атмосфера у нас чудова, тут жодних проблем із цим.

В тебе за результативністю сезон розпочався дуже непогано, 15 матчів, 20 (10+10) очок. Це стабільні показники, чи відчуваєш, що це перехід з U17 до U20?

В мене загалом кожного сезону статистика непогана, але минулий розпочався не дуже, був без очок, в цьому ж реабілітувався. Мабуть, через те, що мій рік тепер старший, більше впевненості. А, можливо, дійсно підготовка до U20.

Також в своєму активі ти вже маєш декілька ігор за U20. Наскільки відрізняється хокей в U17 і U20 для тебе?

В U20 більше швидкості, гри в пас, гри в тіло. Відчувається, що гравці старші. Дуже відрізняється сама динаміка гри та силовий хокей.

З такою результативністю, думаєш зможеш заграти за старшу команду частіше?

В нашому клубі не дивляться на результативність. Я в цьому сезоні зіграв два матчі за U20, тренер сказав. що мені треба ще трошки зібратись та набратись сил, бо по мені було видно, що інколи був страх грати проти них, бо вони старші за мене.

Щодо клубу. До збірної цього разу ти викликався разом з Олександром Ждановим. Наскільки близько ви товаришуєте в клубі?

Ми разом граємо з «Ягуару», коли нам було по 8-9 років і з того часу ми з ним в одних командах. Тому, само собою, знаючи людину з дитинства, ми спілкуємось близько.

Загалом, велика частина нашої збірної побудована з гравців з чеської U17. Конкуренти в чемпіонаті та партнери по збірній. Протягом сезону ви підтримуєте звʼязок?

З частиною гравців, з якими ми граємо в одній групі нашого чемпіонату, часто, оскільки перетинаємось на матчах. Інколи можемо й написати хлопцям з іншої групи, запитати як у нас справи. Загалом всі дружні, тому пишемо, спілкуємось і поза збірною.

Наскільки ця дружба допомагає вже на самих зборах?

У нас є свої жарти щодо команд в яких граємо, їх підтримують хлопці навколо. Загалом це дуже допомагає, коли приїжджаєш, а тут добре знайомі тобі обличчя.

Підібʼємо підсумок збору, як можеш оцінити його?

Як я вже говорив спочатку, це був мій найкращий поки що збір. Якщо оцінювати за десятибальною шкалою, то однозначно поставлю девʼять. Розкажу про кожен бал.

Перший за два матчі між собою. Цікавий досвід. Другий бал за хлопців навколо. Я побачився з гравцями, яких не бачив давно, познайомився з новими, ми швидко всі знайшли спільну мову. Далі за тренування з катання, їй дійсно варто виокремити. Лише хотілось би більше часу, аби попрацювати над скілами. Розумію, що це дійсно був дуже важливий та цінний досвід. Далі за матч проти «Славії». Думаю, він багато розказав про перспективи нашої команди. За наші колективні жарти. Однозначно найкраща атмосфера. За команду, яка підтримувала цю атмосферу. Ми могли спокійно посміятись, всі підтримували наші жарти і це створювало нашу роздягальню. За те як тренерський штаб грав з нами в мʼяч на розминці. І загалом, плюс бал за постійну підтримку та допомогу всього штабу.

Завершу тим, що, можливо, повторюсь, але вважаю це дуже важливим. За наш колектив: гравців, тренерів, штаб. Ми відчували себе однією великою командою з однією метою і однаковим баченням. Дякую за це кожному!