Для 19-річного нападника Станіслава Садовікова цьогорічний чемпіонат світу у Битомі – вже четвертий у кар’єрі у контексті виступів за юнацьку (U18) та молодіжну (U20) збірні України. Проте лише на поточному молодіжному форумі до 20-ти років екс-гравець «Донбасу» та дніпровського «Динамо» відкрив лік закинутим шайбам: Садовіков оформив одразу дубль та закинув при цьому переможну шайбу у ворота господарів турніру – команди Польщі!

– Станіславе, з гольовим проривом тебе! Як воно відзначитися за збірну після такої тривалої паузи, та ще й в ефектному проході через весь майданчик?

– Дійсно, перший гол вийшов славетним, а друга моя шайба стала переможною, але емоції переповнюють не від власного успіху, а від нашої непростої перемоги над Польщею (5:2).

Що стосується моєї «засухи» в іграх за збірну, то я не комплексував із цього приводу, бо раніше потрапляв до складу на 2-3 роки молодше за гравців титульного віку команди. Відповідно, я грав у нижчих ланках і перед моєю трійкою ставилися інші завдання, з акцентом на оборону. Тож ніякого прокляття не було – все йде своєю чергою.

– Чи багато персональних привітань отримав після феноменальної гри?

– Дякую, відчув увагу та підтримку від родичів, колишніх партнерів, друзів та екс-генерального менеджера «Донбасу»… А мій батько, який спеціально прилетів до Польщі на ЧС-2022, особисто привітав із гольовим дублем та перемогою. Дуже приємно було отримати безліч привітань та теплих слів підтримки. Ми, у свою чергу, також намагаємось викладатися, щоб наступного року подарувати Україні місце у дивізіоні 1А. Вважаю, що групу B ми вже «переросли» і дозріли зробити крок на сходинку вище.

– Навіть так?! Але поляки змусили понервуватись…

– У них бойова команда, дуже грамотний тренерський штаб та аналітична бригада, яка зуміла «розібрати» нашу гру за підсумками двох нещодавніх товариських матчів та влаштували нам серйозне випробування. Поляки намагалися зустрічати нас «глибше» в зоні, коли ми лише починали атаку і одразу били нас у «кутах» майданчика, на відміну від італійців, де ми отримували час на продовження атаки та контроль шайби. Загалом, Польща отримала вигоду від наших спарингів, але все одно «українська машина» виявилися переконливішою.

– Епічний вихід на заміну воротаря Гліба Арцатбанова у середині матчу замість першого номера команди Савви Сердюка за рахунку 2:2 став несподіваним рішенням. Згоден?

– Це тренерський геній нашого штабу! Заміна виявилася виправданою: Гліб вийшов відразу на меншість і це спрацювало! Він вистояв «стіною» і сильно допоміг нам надалі, зокрема, в ситуації «три проти п’ятьох». Що ж до Сердюка, то Савва також нас виручив у першому періоді, але у другому відрізку йому не пощастило у чисельній меншості – суперник добре спрацював перед воротами та закрив йому огляд, коли забивав шайби-близнюки. Гадаю, це психологічний момент, тому тренери і зважилися на таку заміну у середині гри. Але я не став би когось виділяти: всі хлопці відпрацювали на максимумі, доклали зусиль, щоб зламати супротив та перемогти!

– Перед початком чемпіонату світу у роздягальню нашої «молодіжки» завітав президент ФХУ – Георгій Зубко. Перейнялися промовою очільника Федерації?

– Георгій Юрійович завжди на зв’язку з командою, і після гри з Польщею заходив вітати, попросив не розслаблятися та довести справу до логічного завершення на турнірі! А ось перед ЧС пан Зубко акцентував увагу на тому, що у нашій військовій ситуації в країні та козацьким духом ми маємо унікальну можливість постояти за неньку на спортивних об’єктах та продемонструвати, що Україна – незламна, сильна духом країна та найкраща на планеті!

– Як вважаєш, що у хокеїстів збірної України зараз у тренді на ЧС-2022?

– Музичний трек: заводний, мотиваційний, який ми всією командою співаємо перед грою, а потім виконуємо в роздягальні після перемоги! Це відома американська композиція, але перероблена та адаптована «під нашу команду» з ініціативи капітана – Данила Коржилецького. Там є й українські рядки в словах, тож – це наш внутрішній хіт!

– Дуже цікаво, хотілося б почути.

– Думаю, після перемоги ми викладемо наш хіт у відкритий доступ (усміхається).

– Стас Садовіков вже купався у променях слави з юнацькою збірною України (U18), яка у 2018 році перемагала у Києві у дивізіоні IB. Згадаєш найяскравішу мить того тріумфу?

– Головний спогад – це водограй емоцій від того, що ми стали чемпіонами та підвищилися у класі! А ще, мені тоді 15-річному юнакові, запам’яталася похвала від старших партнерів у зустрічі з Італією, коли суперник зіграв мені в коліно та отримав великий штраф: «Ці 5+20 хвилин сильно допомогли у матчі», – говорили хлопці. Добре, що вдалося уникнути травми.

– На клубному рівні в тебе, здається, теж світла смуга: результативно виступаєш у чеському чемпіонаті за «Берані Злін», хоча розпочинав сезон у Данії за клуб «Херлев»…

– У Данії тренер дав мені хорошу фізичну форму, там був чудовий зал, але в мене були слабкі партнери, я нічого до ладу не міг створити і перспектив зростання не бачив. Тож переїзд до Чехії, яка славиться своєю сильною молодіжною першістю, правильне рішення.

– Топ-гол у ворота Польщі тому підтвердження!

– Ще у матчі з Італією мені класно вдалося обіграти парочку суперників, що навіть наш лідер Данило Трахт підняв брови та оцінив мою техніку: «Ого, «Садік», де ти і коли так навчився?» (сміється). Тож у чеському чемпіонаті можна багато чого навчитися – там швидкий, технічний хокей та більше можливостей для прогресу.

– У «Берані Злін» тебе все влаштовує?

– Гріх скаржитися: у клубі почуваюся комфортно, у мене повне порозуміння з тренерським штабом, який мені допомагає та довіряє, я багато граю в більшості, меншості, іноді через зміну виходжу, тож з практикою та фізикою немає проблем. Є передумови, що після молодіжного чемпіонату світу у мене з’явиться шанс спробувати свої сили у професійній команді «Злін», яка виступає на дорослому рівні чемпіонату Чехії. Дуже хотів би себе проявити в найсильнішій лізі і докладу для цього всі зусилля.

– Попереду у нашої «молодіжки» матч проти Естонії. Чи можуть прибалти засмутити нашу команду тут і зараз?

– Не можуть! Так, естонці добре починають кожен із періодів і швидко забивають у дебюті, там є чудові майстри, але немає такої глибини складу, як у України. Наша гордість – всі чотири ланки нападу, які не просто сильні, а й рівні між собою. Кожна трійка може створювати моменти та забивати. У цьому – наша сила та відмінність від молодіжних команд минулих років. Тож у Битомі не тільки естонці, а й будь-яка інша команда-учасник не може нас засмутити, бо ми рішуче налаштовані на підвищення у класі і нікому спуску не дамо.

В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ