Початок VI чемпіонату України з хокею серед жінок подарував громадськості розсип нових імен, які незважаючі на свій юний вік почали звертати на себе увагу у дорослій грі. Однією з таких героїнь стала уродженка Криму 15-річна староста медичного коледжу Софія Зеленська, яка блискуче стартувала у складі харківських «Пантер» із шістьма голами у двох матчах першого туру проти «Дніпровських Білок»!
– Два матчі – два хет-трики поспіль! Софія, наші вітання з крутим початком сезону!
– Дякую, сама не чекала (посміхається). Справа в тому, що минулого року у складі «Пантер» тренери використовували мене на профільній позиції у захисті, а цього разу вирішили перевести в атаку, вважаючи, що так буде продуктивніше для команди. Звідси і такий спалах результативності.
– Раніше три шайби закидала за матч?
– Тільки у дитячих змаганнях. Хочу наголосити, що у Харкові я виходила на лід з метою допомогти команді, а не нестримно працювати на особисту статистику.
– Якийсь атрибут матчу залишиться на згадку про стартові подвиги?
– Тільки світлина, яку ми зробили після гри. Шкода, шайбу на згадку не зберегла, мені надто пізно підказали про це.
– З трансляції здалося, що Зеленська з льоду майже “не повертається”…
– Справді, на ігровий час гріх скаржитися (усміхається). У другій грі туру довелося навіть частіше виходити, ніж напередодні, тому що діяла у двох п’ятірках: допомагала дівчатам із четвертої ланки. Однак це була аж ніяк не максимальна кількість часу на льоду, як могло здаватися.
– Звідки така витривалість для тендітної дівчини?
– По-перше, щоденні фізичні тренування ніхто не скасовував. Працюю і над технічною досконалістю. У заняттях мені завжди допомагає мій перший тренер Костянтин Клименко, який працює у Запоріжжі з ДЮСШ «Салют». По-друге, у мене дитинство тісно пов’язане зі спортом: у різних віках пробувала свої сили у танцях, гімнастиці і нещодавно у велоспорті, який пристойно зміцнює групу м’язів на ногах. Щоправда, за рік занять велоспортом я зрозуміла, що це не моє…
– І як же Зеленській сподобався хокей?
– Все вийшло спонтанно… Якось мого молодшого брата Іллю батьки відвели до секції хокею, а мені запропонували інше заняття на льоду – фігурне катання. Справа була вдома у Сімферополі. Приблизно через 8 місяців занять із фігуристками тренер мого брата несподівано запропонував спробувати себе потренуватися у хокеї, хоча у групі не було жодної дівчинки! Думала про себе: «Який хокей? Дівчатка в хокей не грають…». Не знаю чому, але я погодилася, мені стало цікаво і я спробувала. На першому занятті мені все дуже сподобалося і так потихеньку «занурилася» у найшвидшу гру. У хокеї я вже з восьми років і це моя спортивна пристрасть! Затягло з головою!
– Як реагують на твої хокейні захоплення рідні, друзі, знайомі?
– Спочатку дивувалися моєму вибору, але зараз підбадьорюють, цікавляться і радіють моїм успіхам. А розмови та думка про те, що хокей для чоловіків, а не для жінок – це стереотипи! Грані вже давно стераються у світовій спільноті і доказ тому жіночий хокей на Олімпіаді з 1998 року!
– Дивишся матчі по телебаченню? Хто тебе надихає на гру у хокей?
– Багато хто цікавий! Але найбільше симпатизую енхаелівській команді “Тампа-Бей”, на іграх якої мені вдалося побувати під час міжнародного тренінг-кемпу в Північній Америці. І хоч у мене інше амплуа, але я досі під враженням від майстерності воротаря «Блискавок» Андрія Василевського!
– Повертаємося з НХЛ до чемпіонату України… Не важко грати з жінками, які набагато старші за тебе? У тих же «Пантерах» є досвідчені хокеїстки, які виступали за збірну України ще в середині 90-х років.
– Спочатку для мене було здивування, що в команді зібрані гравці різного віку, але це не було жодною проблемою для мене. Навпаки, можу тільки знайти плюси від спілкування та знайомства з новими виконавцями, які набагато довші за мене в хокеї і багато чого побачили на своєму віку.
– За збірну України ти вже взяла участь у товариських матчах. Наступний ступінь – виступ на чемпіонаті світу?
– Звичайно! У березні мені виповниться 16 років, і я зможу за віком виступати на чемпіонатах світу. Посилено готуюся до квітневого форуму в Болгарії та розраховую принести користь національній команді. Часу на підготовку ще достатньо.
– Софія Зеленська – забобонна людина?
– У свій час вважала себе суперзабобонною, без воску на ключку ні кроку на лід. Але невдовзі з цієї прикмети «з’їхала»… Зараз намагаюся виходити на гру і тримати ключку з білою обмоткою і «пером» вгору, але це не є обов’язковою програмою. А традиція у мене така, щоб перед виходом на лід обов’язково заплющити очі в роздягальні та подумки налаштуватися на гру.
– Є підозра, що твоя популярність в інфополі зростає не лише завдяки спортивним досягненням, а й прізвищу…
– Ось і ви туди (посміхається). Звичайно, мене багато хто про це запитує і я жартую, мовляв, позашлюбна донька президента України Володимира Зеленського. Іноді підіймаю людям настрій, коли є слушний випадок. Але за фактом ми банально – однофамільці.
– В курсі, що президент ФХУ – Георгій Зубко, як і ви, теж родом з Криму?
– Очманіти! Зізнатись, не знала таких подробиць… До речі, на закритті торішнього чемпіонату України ми бачилися з президентом Федерації хокею України, він брав участь у нагородженні, але детально поспілкуватись випадок не трапився. Можливо наступного разу.
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
