Вадим Шахрайчук – колись один із ключових гравців нашої національної команди, який виступав на Олімпійських іграх у Солт-Лейк-Сіті та чемпіонатах світу в елітному дивізіоні. Тепер він знову возз’єднався зі збірною України, однак уже в іншій ролі – як головний тренер. Про нові для себе виклики, зміни в тренувальному процесі команди та селекцію гравців пан Шахрайчук розповів в інтерв’ю з пресслужбою Федерації хокею України.
– Як до вас надійшла пропозиція про подальшу співпрацю з ФХУ в ролі головного тренера збірної України?
До мене зателефонував президент Федерації хокею України Георгій Зубко. Він розповів мені, які цілі ставить перед собою ФХУ в майбутньому, які завдання очікують на національну команду. Я, у свою чергу, відповів на запитання, чи готовий очолити збірну України і як бачу її подальший розвиток. Після цього було ще кілька розмов, зокрема, і офлайн у Києві, де ми ґрунтовніше обговорювали нашу подальшу співпрацю. Я представив свою програму на засіданні Ради ФХУ, після чого мою кандидатуру підтримала й Рада Федерації.
Чи мріяв я очолити національну команду? Мені здається, що це вершина кар’єри будь-якого тренера – працювати зі збірною своєї країни. Але зізнаюсь, що ніколи про це не думав, адже завжди були пропозиції від клубів. Коли ж надійшов запит від президента, ми обговорили потенційну співпрацю, я зрозумів, що на багато речей з Георгієм Зубком ми дивимось однаково, прагнемо спільних цілей. Тож я і погодився.
– Ви вперше будете поєднувати позицію головного тренера збірної та очільника професійного хокейного клубу. Які ваші очікування від таких великих і дещо нестандартних навантажень?
Ще точно невідомо, чи буду я поєднувати роботу в професійній команді «Дунеря» та збірній України. Наразі національна команда є для мене пріоритетом. Роботи буде дуже багато. Я знаю, що клуб із Галаца зацікавлений у тому, аби продовжити наш контракт. Однак поки що невідомо, чи будуть вони готові відпускати мене так часто до збірної. Отже, у клубі або погодяться працювати зі мною в такому графіку, або ж надалі наші шляхи розійдуться.
– Наразі наша команда переживає не найліпші часи – уболівальники сумують за гучними перемогами на міжнародній арені. Чи можна говорити про подібні результати з нинішнім складом? Які зміни нам необхідні?
Як і наші вболівальники, я дуже сумую за перемогами збірної України. Але будемо об’єктивними, зараз наша команда в дуже складній ситуації та посідає найнижче місце у світовому рейтингу IIHF за всю свою незалежну історію. Не хочу озвучувати гучні лозунги, що ми одразу трансформуємось у топову збірну. Нам треба працювати крок за кроком. І я, і Георгій Зубко – максималісти. Але зараз нам треба подивитись, хто з гравців на що здатен, чіплятись за будь-які перемоги.
Завдання тренерського штабу – віднайти, у чому хокеїст був би найкориснішим для національної команди. Вижимати з кожної гри та гравця максимум. Нам треба діяти більш правильно у своїй тактиці. Зокрема, приділити додаткову увагу обороні. У попередніх іграх було видно, що хлопці біжать назад, але незрозуміло, як вони мають діяти далі, кого закривати. Це призводило до непотрібних голів. Ба більше, стиль гри має стати швидшим і агресивнішим згідно з сучасними хокейними реаліями.
– Найбільш суперечливим для збірної є питання натуралізації. Чи буде їй місце в українській команді?
Коли ми виступали з українською збірною в групі А, у нас були гравці з сильних закордонних ліг. Кожного разу, коли ми збирались, утворювався боєздатний колектив. Сьогодні ж більшість наших гравців виступає в місцевому чемпіонаті, який не є конкурентоспроможним. Із нинішніми виконавцями буде складно виконувати завдання, що будуть поставлені перед збірною. Натуралізація – це незворотній процес, який так чи інакше торкається всіх держав.
Іноземні гравці, які зараз виступають у нашому чемпіонаті, на мій погляд, не зможуть підсилити українську збірну. Створити в ній конкуренцію – так. Однак нам необхідне саме підсилення. Є кілька хокеїстів, що б могли нам допомогти, але вони вже залучені до своїх молодіжних збірних, тож нам треба буде чекати мінімум 4-5 років. Інші ж виконавці мене не вразили – наші гравці нічим їм не поступаються в майстерності. Так, треба детальніше зайнятись селекцією іноземців, але акцент усе ж буде на українських хокеїстів. Ми не хочемо, аби від нас відвернулись уболівальники. Я не прибічник хаотичної видачі паспортів.
– У збірній вашим асистентом стане Костянтин Сімчук. Чому обрали в помічники саме його? Яким буде розподіл ваших повноважень?
Із Костянтином у нас схожі погляди на чимало хокейних питань. Ми вже раніше плідно працювали разом. Це приносило результати. Так, я вирішив йому зробити пропозицію щодо подальшої співпраці.
Хочу підкреслити, що саме він у національних командах – і юніорської, і молодіжної, і дорослих – відповідатиме за підготовку голкіперів. У нас є хороші й перспективні воротарі, однак їм не вистачає міжнародного досвіду. Із ними треба буде провести багато роботи.
Подальший розподіл наших із Костянтином обов’язків ще буде обговорюватись. Якщо відчуватимемо, що тренерський штаб потребує розширення, залучимо ще одного асистента. Але про це ще зарано говорити.
– Коли будуть проведені перші збори? Як проходитиме тренувальний процес?
Скажу від імені Федерації: ми хочемо співпрацювати з Українською хокейною лігою і не конфліктувати одне з одним. Нашій збірній пропонували відіграти товариський турнір у Польщі у кінці квітня. Однак ми вирішили не чіпати гравців, щоб не порушувати хід українського сезону й не відволікати їх від фінальних матчів УХЛ.
Ми подали заявку на інші змагання в Словенії. Там гратимуть команди з Дивізіону IB. Наразі очікуємо підтвердження від організаторів. Але навіть якщо нас не включать у цей турнір, ми точно проведемо на початку травня збори національної команди, аби краще зрозуміти можливості кожного хокеїста перед наступним сезоном. Також гравці зможуть ознайомитись із нашими вимогами до них. Можливо, проведемо ігри з професійними клубами, що не пішли у відпустку. Усе це буде обговорюватись у майбутньому.
