Воротар Сергій Писаренко отримав виклик до навчально-тренувального табору збірної України, проявив себе на тренуваннях та допоміг команді здобути перемогу в контрольному матчі зі збірною Польщі (2:1). Про підсумки минулого тижня 28-річний голкіпер розповів в інтерв’ю ФХУ.
Які загальні враження від другого матчу з Польщею?
Добре, що перемогли. Це найголовніше. Дуже порадувала наша молодь – хлопці, які поїхали вперше. Вони виконали багато роботи, дотрималися установки тренера, не “посипалися” після першого голу. Можна сказати, що витерпіли цю перемогу. Усі виконали величезний обсяг роботи. Хлопці кидалися під шайби, намагалися зробити мою роботу трохи простішою. За це їм величезне дякую.
У другому періоді поляки додали, довелося демонструвати свої найкращі якості?
В принципі, склалося враження, що поляки неслися всі три періоди – як у першому, так і в другому матчі. Було видно, що вони дуже хотіли нас перемогти. І на якийсь час ми все-таки затрималися у своїй зоні. Але, як я вже казав, хлопці підстраховували один одного, блокували кидки й витримали всі вилучення.
Щось підказував польовим гравцям, щоб грали надійніше?
Я, в принципі, такий воротар, який постійно кричить. У дитинстві, коли я ще ходив на матчі «Сокола», спостерігав за грою Костянтина Миколайовича Сімчука – він постійно кричав. Мені це якось запало в душу. Тому зараз мій рот, можна сказати, взагалі не закривається. Я кричу постійно, особливо активніше, коли гра йде в нашій зоні. Намагаюся хлопцям чимось допомогти, щось підказати, адже розумію, що в моменті не всі бачать своїх гравців. Для мене це рутина. Сподіваюся, що для хлопців це не стало несподіванкою.
Після відеоперегляду в кінці матчу ти перехрестився. Які були тоді емоції?
Чесно кажучи, це мій постійний ритуал. Але я знав, що голу не було, тому що спочатку почув звук сирени, а потім уже звук влучання у стійку. Тому я був упевнений, що його не зарахують. Зрозуміло, що поляки хотіли продовжити гру, дійти до овертайму й булітів. Думаю, було очевидно, що гола там не було.
На цьому навчально-тренувальному зборі було багато новачків, багато молоді. Чи комфортно було тренуватися й грати разом?
Так, однозначно. Усі хлопці доволі непогано влилися, була чудова атмосфера. Як-то кажуть, only positive. І на тренуваннях, і в іграх було дуже класно. Усі були заряджені, кожен боровся один за одного. Іноді, може, відчувалося, що десь не вистачало досвіду, але хлопці, яких викликали, є лідерами у своїх чемпіонатах. Вони своєю грою показують, що варті виклику. Мені здається, результат цього збору – справедливий. Звичайно, є куди прогресувати, але загальне враження – чудове, особливо від молодих хлопців.
Чи очікував виклик до збірної? Як сприйняв його?
Чесно кажучи, не очікував. Це стало доволі приємним сюрпризом. Коли тебе викликають до збірної, треба їхати й показувати все, на що ти здатний. Був дуже радий отримати цей виклик і попрацювати на зборі.
Чи отримав ти якусь усну оцінку від тренерського штабу?
Мене похвалили, але сказали, що є над чим працювати й куди зростати. Я, в принципі, з цим згоден, тому що меж для розвитку немає. Є моменти, які однозначно треба поправити, і є ті, над якими ще потрібно працювати. Цим і буду займатися.
Як оцінюєш свої шанси виграти конкуренцію за роль основного голкіпера збірної?
Чесно кажучи, я про такі речі не задумуюсь, тому що наша справа – маленька. Якщо вже викликали, треба приїжджати й працювати на всі 120-150%, показувати все, на що здатний. А оцінку нашої роботи на тренуваннях і в іграх мають давати тренери. Це їхня частина роботи. Тому саме тренерський штаб вирішуватиме, хто з нас найгідніший. Усе, що ми можемо робити, – це тільки видавати свій максимум.
