Щоб приїхати до збірної України на збори до угорського Мішкольца, він ризикнув зіграти в рулетку. Не ту, що користується популярністю у азартних персон у гральних закладах, а щонайменше екстремальну рулетку в умовах війни. Тобто, за підсумками такого собі «квеста» на виході тобі може посміхнутися свобода і сонячний настрій, а в гіршому варіанті… дуло рашистського автомата, полон або артилерійський обстріл з результатом, який важко прогнозується. Йдеться про воротаря херсонського «Дніпра» Сергія Писаренка, який з початку війни застряг в окупованому росіянами місті, але після звістки про участь національної збірної України в чемпіонаті світу в Польщі (26 квітня-1 травня), ухвалив рішення на свій страх та ризик тікати від загарбників.
– Справді, це нагадувало рулетку: пощастить вискочити з Херсона, що заполонений російськими варварами, чи ні, – розповідає 25-річний Сергій Писаренко. – Жодних зелених коридорів не планувалося і не було, тому разом із моїм партнером по «Дніпру» Кирилом Бондаренком побудували маршрут і в одну прекрасну мить сказали собі рішуче діяти, щоб вирватися з пекла.
– На якому транспорті?
– На машині Кирила. Завантажили баули з формою і помчали путівцями. У районі Миколаєва потрапили під обстріл, але проскочили та залишилися цілі.
– На блокпостах рашистів серцебиття частішало?
– А ви як гадаєте! Звісно, зупиняли, перевіряли документи, телефони, доглядали машину… Мені здалося, багато військових було збентежено тим, що виїжджали чоловіки, а не жінки з дітьми з гарячих точок. Але нам з Бондаренком пощастило, що вискочили з тимчасово підконтрольної їм території на світанку і нас не повернули, або ще гірше – «не включили операцію мародерство».
– Проскочили!
– Саме так! Мабуть, окупанти були дуже втомлені після нічної зміни і вирішили особливо не «відтягуватися» на нас. Хоча, я знаю, що за тим самим маршрутом до і після було зафіксовано розстріли мирних громадян, а також гарячі бойові дії. Повторюся, нам дивовижно як пощастило вирватися з лап загарбників неушкодженими.
– Сергію, надивилися жахів уздовж дороги?
– Їхали повз спалену техніку, тіла загиблих, знищений Корабельний район Миколаєва… Жахливе видовище…
– Після виїзду із сірої зони куди подалися?
– Я ж одесит, багато знайомих та родичів проживають у місті біля моря. Взяли курс до Одеси. Кирило залишився на ніч відпочити у місті, а мене посадив на потяг до Мукачева, де я вже й зустрівся із Віктором Андрущенком. З нападником «Сокола» разом перетнули угорський кордон і дісталися ближче до ночі до табору національної збірної України.
– Скільки були в дорозі від Херсона до Мішкольця?
– З того моменту, коли було ухвалено рішення вириватися з російської окупації транзитом через Миколаїв – Одесу – Мукачеве, до місця збору я діставався три дні.
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
