– Ось, вже, минув тиждень після  завершення національного відбору серед хокеїстів 2008-го року народження, але у хокейної спільноти є питання щодо того, як, власне, пройшов відбір і що очікує кращих спортсменів цього віку.

 

– Дійсно, 15-16 лютого у Кременчузі, на льодовій арені «Айсберг» пройшов відбір серед гравців 2008-го року народження. Цей спортивний форум проходив за участю дітей й тренерів, які презентували різні українські хокейні школи. Тренерським штабом й експертами була розроблена методика оцінки навичок хлопців, якими в даному віці вони повинні володіти. Юні гравці в кількості 80-ти осіб за два дні продемонстрували свої найкращі здібності. 11 годин льоду за два дні вистачило, щоб побачити й оцінити різний  ступень готовності учасників. Було відібрано 46 гравців, в тому числі 6 воротарів, що дасть нам можливість використовувати в дії на європейських турнірах два, майже, рівних склади.

 

Участь у подібних традиційних міжнародних турнірах – це завжди свято хокею, яке, з одного боку, надає незаангажовану оцінку справжнього рівня підготовки молодих гравців у порівнянні з однолітками з провідних європейських хокейних держав, таких як: Швеція, Фінляндія, Чехія, а батьки можуть побачити на власні очі індустрію сучасного європейського й світового хокею, справжнє місце України в цій “системі координат” й правильність вектору розвитку дитячого хокею в нашій країні через призму сучасних тенденцій й методик.

 

Для нас є конче потрібним зберегти цей системний підхід, щоб відчувати  динаміку розвитку з року в рік, відстежувати покращення або, навпаки, погіршення, у стані спортивної форми у кожній віковій категорії. Цей фактор розв’яже нам руки у спрямуванні в потрібне русло спортивного розвитку тих чи інших спортсменів ще на початку їх навчання. У віці 12-13 років абсолютно не потрібно опускати руки і говорити: – “З мене – досить! Я закінчую з хокеєм, якщо не потраплю у відбір кращих”.

 

Наші оцінювання націлені в першу чергу на те, щоб батьки об’єктивно побачили рівень  здатності своїх дітей і своєчасно змогли б скорегувати покращення індивідуальних їх здібностей  саме в тому аспекті майстерності, який потребує проведення “роботи над помилками”. Хокей, при всій повазі до “old school” цього виду спорту, розвивається пліч-о-пліч з розвитком інформаційних технологій. Зростають швидкості руху на полі, швидкості прийняття рішень, ці чинники потребують паралельного удосконалення методологій підготовчого процесу. Стара радянська система має зайняти своє заслужене місце в хокейній історії, адже сучасний науково-технічний прогрес й світова глобалізація приносять свій внесок в майбутнє найшвидшої гри в світі.

 

Відправною крапкою у підготовці граців сьогодні є техніка катання й її швидкість, що зобов’язує нас звернути значну увагу на цю складову тренувального процесу. В першу чергу це мають усвідомлювати   батьки: медалі будуть, вони обов’язково прийдуть, але набагато важливіше з 6 ти до 12 років навчити дитину кататися правильно, щоб з віком це вміння тільки зміцнювалось під час фізіологичного розвитку гравця. Далі розвивається спритність, швидкість, приходить сила і т.д., але база закладається ще в юному віці. Важливо, щоб тренер розумів, що необхідно давати на тренуванні, не по аналогії, як його вчили 30-40 років тому, а враховуючи нові тенденції навчання хокеїстів. Звичайно, виграють ті країни, де давно прийнята на державному рівні єдина система підготовки спортсменів, та під контролем так званих “інспекторів” відбувається постійний моніторинг дотримання кожним тренером затвердженого навчального плану. Безумовно і ми повинні прийти до цього, але шляхом еволюції, а не ломанням “через коліно” шкіл та викладачів хокею, а пояснювати і показувати, що системна робота, навіть з помилками, набагато краще хаосу в різні боки.

 

Тому моє глибоке переконання, прийшов наш час для об’єднання й створення своєї програми, яка б вбирала в себе кращі зразки з різних шкіл світу, систем підготовки та оцінювання підготовки спортсменів, що дасть нам змогу в 10-річній перспективі вивести український хокей на якісно інший рівень.

 

 

– Все пізнається в порівнянні. Цифри правлять світом. Тільки статистика може сказати стало краще або гірше, я вже про це казав, але повторюся. Отже: на початку 2000-х років в Україні існувало 3-4 ковзанки включаючи києвські «Авангард» та “Крижинку”, Палац спорту в Харкові, неформатний лід у Херсоні. Були в той час певні спроби відновити, або не втратити хокей у Северодонецьку та Дніпрі. Діти навчались грати у СДЮСШОР та приватній хокейній команді «АТЕК-94» Приблизна кількість спортсменів – близько 500-700 чоловік.

 

З 2007-го року завдяки Брезвіну А.І. запрацювала державна цільова програма «Хокей України»,що дало можливість зберегти хокей в Україні за рахунок збільшення хокейної інфраструктури. Станом на сьогодні в Україні функціонує 21 льодовий майданчик (включаючи приватні), а якби не військові дії на території України, кількість їх, згідно цієї програми мала б досягти  50-ти шт. Нажаль, після потрапляння частини території під контроль сепаратистів, ми втратили для вітчизняного хокею три майданчики й держава зупинила фінансування інших в 2014-му році, а сама програма розвитку була скасована Кабміном у 2017-му році.  Але сьогодні ми маємо близько 3500 гравців у різних вікових категоріях, що дає нам можливість бачити “світло в кінці тунелю”. Але будемо відверті: ми стартанули системно щодо популяризації й розвитку найшвидшої гри в світі пізніше й росіян, й білорусів, й казахів, тому попереду досить важка й довга праця для досягнення перших результатів створення “української хокейної мрії”

 

Результат прийде. Але,ця система – це “гра в довгу” й я би не хотів нікого обнадіювати перспективами швидких досягнень.

 

Ви запитаєте, можна було б зробити краще, більше і швидше, відповім – звичайно можна, завжди можна зробити щось краще, головне: переходити від балачок до реальних дій, але ж ми спираємося на об’єктивні реалії в процесі виконання планів і якщо в когось є свої практичні й дієві пропозиції, якщо хтось прагне працювати в нашій команді, я завжди запрошую в наш колектив: наші двері відкриті й роботи вистачить на всіх.

 

 

– Ми маємо бути, перш за все, відвертими перед самим собою: весь хокейний світ тримається, в переважній більшості, за кошти батьків: й в Швеції, й в  Литві,в  Канаді або США. Скрізь  батьки є першоджерелом у поступальному  русі хокейної індустрії . Але дуже важливо спрямовувати свої кошти таким чином, щоб вони  приносили  максимальний спортивний ефект вашій дитині. Ну і найголовніше – ніколи нікуди не поспішати, всі ваші діти для вас зірки і найкращі, якщо у них щось не виходить, дуже важливо не сваріть їх, не тиснути, не давайте заганяти ваших дітей тренерам, тому що кожна дитина розвивається по-різному і дуже важливо в дитячому віці – не закласти в організмі грунт для майбутніх травм і не зламати психологічно. Адже якщо ваша дитина не стане зіркою світового рівня вона повинна бути ЗДОРОВОЮ ЛЮДИНОЮ!!!

 

Мені доводиться проходити шлях виховання юного хокеїста ось вже 10 років. Були різні моменти в житті мого сина, які мені дають можливість сказати, що найголовніше зберегти фізичне і психологічне здоров’я спортсмена.

 

 

– 29лютого -1 березня ми проведемо відбори по 2005-2006-х роках, сподіваюся буде ще більш злагоджена робота тренерського штабу, так як налагоджуємо взаємодію з кожним разом, відберемо кращих і вже є домовленості про участь на турнірах в Білорусі, Чехії, але про все це поступово…

 

Окремо ще хочу звернутися до батьків шкіл, кому забороняють везти своїх дітей на нац.відбори. Ми з вами живемо не в умовах кріпацтва. Ми  радимо Вам запитати враження у батьків, діти яких вже взяли участь у минулих відборах, що проводилися під егідою ФХУ.  Окрім дружби і обміну враженнями, ваші діти отримують можливість брати участь в міні кемпі, де інші тренера побачать хлопців під новим кутом, підкажуть, поправлять. А батьки побачать своїх діток в порівнянні з іншими, так як в турнірних іграх не завжди можна порівняти навички інших дітей. “Конкуренція двигун прогресу, буде здорова конкуренція – буде успіх.