Струси головного мозку (далі – ГМ) – чи не найпоширеніша травма серед хокеїстів. Саме з матеріалу про цей вид пошкодження Федерація хокею України дає старт новому проєкту «Секрети спортивної медицини» разом із головним лікарем збірних України з хокею Володимиром Секретним.
Хокей із шайбою – це найшвидших командний вид спорту, у якому спортсмени набирають швидкість до 50 км/год, а стрімкість польоту 170-грамової шайби може перевищувати 190 км/год. Гра проводиться на закритій бортами арені та на поверхні з льодовим покриттям. Усі ці фактори разом із низкою правил, що дозволяють силові контактні прийоми, створюють високий ризик травм голови.
Біомеханічні сили, направлені на головний мозок унаслідок ударів у голову та інші частини тіла, можуть спричинити широкий спектр уражень, починаючи від безсимптомного впливу й струсу ГМ та закінчуючи тяжкими ураженнями нервової системи.
Наприклад, 1 січня 2011 року в матчі «Зимової класики» між «Пітсбургом» та «Вашинтоном» капітан «Пінгвінс» та один із найкращих гравців сучасності Сідні Кросбі отримав удар зі спини в голову від хокеїста «Кепіталс» Девіда Стекела. Як виявилось пізніше, гравець отримав струс мозку, але тоді пошкодженню не надали належної уваги, і Сідні продовжив матч. А вже 5 січня в грі з «Тампою» він отримав удар у голову від Віктора Хедмана…і наступного разу зіграв лише 21 листопада 2011 року.
Загальний час відновлення Сідні становив 320 днів. І у цей період основним питанням було не те, чи зможе Кросбі допомогти одному з найсильніших складів «Пінгвінс» в історії виграти Кубок Стенлі-2010/11, а чи зможе він узагалі продовжити хокейну кар’єру. Через 8 матчів після повернення Кросбі почали турбувати головні болі, а далі було ще одне тривале відновлення до березня 2012. Окрім скарг неврологічного характеру, які постійно затримували одужання Кросбі, він відзначав, що психологічні аспекти відновлення також були дуже важкі, оскільки чіткі критерії покращення його стану були відсутні. До слова, емоційну підтримку Сіду постійно надавав ще один зірковий гравець НХЛ Патріс Бержерон, який так само пропустив рік через тяжкий струс ГМ.
Приклад Сідні вкотре доводить, що не буває «незначних» струсів головного мозку – кожний із них має негативний накопичувальний ефект. Ба більше, ніколи не треба нехтувати періодом відновлення після струсів ГМ. Сідні, попри низку інших травм, у тому числі і повторні струси ГМ, продовжує виступати на високому рівні, але можна згадати багатьох зірок НХЛ, які завершили ігрові кар’єри саме через пошкодження такого характеру. Зокрема, Ліндрос, Лафонтен, Карія та інші.
Зазначу, що в рамках проведення будь-яких змагань під егідою IIHF медичні супервайзери фіксують усі травми, отримані гравцями під час матчів. Навіть більше – вони також збирають звіти від лікарів команд-учасниць (Injury Report Form) після кожного дня змагань. Саме за даними цих звітів Медичний комітет IIHF вивчав статистику травм, що спіткали гравців усіх чоловічих та жіночих збірних команд у період із 2006 до 2015 року на чемпіонатах світу та Олімпійських іграх. Так, спеціалісти IIHF встановили, що 10% від усіх пошкоджень становили струси головного мозку – 160 випадків за 3293 матчі.
Найпоширенішою ситуацією, що призводила до струсів ГМ, був контакт із іншим гравцем (89% випадків). Струси в основному спричиняє безпосередній удар у голову – 42%. Статистика свідчить про те, що 90% усіх струсів були спричинені ударами ззаду та подальшим контактом із бортом. Найчастіше травмувалися крайні нападники – 37% та захисники – 38%, набагато рідше голкіпери – 1%. Частіше гравці зазнавали пошкоджень у першому періоді (33%), що можливо було пов’язано зі втомою у другому та третьому ігрових відрізках.
Наголошу, що низка «безсимптомних» струсів ГМ, як у випадку із травмою Кросбі під час «Зимової класики», скоріше за все, могла залишитись поза увагою медичних працівників команд. Зі свого досвіду знаю, що хокеїсти, завжди ведуть себе мужньо та, якщо всі чотири кінцівки на місці, прагнуть повернутися до гри через велику жагу до перемоги, або ж через тиск з боку тренера, одноклубників, вболівальників тощо. Вчасна діагностика струсу ГМ та уважність медичних працівників і тренерів до гравців є вкрай важливою.
Окрім Injury Report Form під час змагань під егідою IIHF, усім медичним працівникам команд роздають протокол SCAT 5 (The Sport Concussion Assessment Tool) – алгоритм ведення спортсмена з моменту отримання травми до його повернення до тренувань і виступів. Протокол SCAT 5 був розроблений за підтримки таких організацій, як Міжнародний олімпійський комітет, FIFA, IIHF у 2016 році.
Основним положенням протоколу SCAT 5 є те, що будь-якого спортсмена з підозрою на струс ГМ необхідно негайно евакуювати з льодового майданчика, йому показаний медичний огляд і подальше спостереження за його станом; спортсмен з діагностованим струсом ГМ ні за яких обставин не може повернутися до ігрової діяльності в день отримання травми. За даними IIHF, після того, як у 2012 році був розроблений протокол SCAT 4 жоден із гравців зі струсом ГМ не повернувся до матчу в той самий день під час чемпіонатів світу та Олімпійських ігор.
Підкреслю: якщо у спортсмена діагностовано підозру на струс ГМ, його має оглянути лікар. У випадку, коли медичний персонал недоступний, то спортсмена необхідно терміново доставити до медичного закладу для проведення огляду.
Дуже важливим є той факт, що хокеїстам із підозрою на струс ГМ забороняється вживання алкоголю, рекреаційних препаратів (знеболюючих та снодійних засобів) і водіння транспортного засобу до огляду професійним медичним працівником.
Також зазначу, якщо спортсмен із діагностованим струсом ГМ за висновком лікаря не потребує госпіталізації, він може перебувати вдома, але обов’язково під наглядом представника команди або рідних, так як скарги можуть з’явитись із плином часу. Після спортсмену обов’язково необхідний повторний огляд медичного працівника.
Після отримання струсу ГМ рекомендується 48 годин абсолютного фізичного та когнітивного спокою. У цей час треба відмовитись від усіх гаджетів і відпочивати в добре провітрюваному приміщенні. Якщо за ці 48 годин відсутні скарги, то можна приступати до 6-ти етапного відновлення (див. малюнок).
Якщо на одному з етапів з’являються скарги, то спортсмен має повернутись на 24 години – до попередньої стадії – і так до завершення повного відновлення хокеїста, коли він знову грає та виступає на змаганнях. Час реабілітації після струсів ГМ становить від 10 днів до 1 місяця. У випадках важчих травм як, наприклад, у Бержерона, цей період може значно збільшуватись. Безумовно, у випадку відсутності правильного відновлення та накопиченню в історії хвороби повторюваних струсів ГМ можуть виникати складніші наслідки з можливістю неврологічних ускладнень.
Сьогодні світова спортивна спільнота постійно наголошує на актуальності та важливості ведення спортсменів після травм голови, проводить низку заходів для попередження струсів ГМ. Пам’ятайте: не буває незначних струсів головного мозку! Уникайте травмонебезпечної поведінки, дотримуйтесь правил та бережіть себе.
Володимир Секретний, головний лікар збірних України з хокею з шайбою
