Сьогодні національна збірна команда України проведе другий матч на чемпіонаті світу у Кракові. Суперник – збірна команда Італії, яка у вчорашньому матчі перемогла господарів змагання з рахунком 2:1. Протистояння цікаве ще й тим, що матчі між українськими та італійськими хокеїстами завжди виходили неймовірними за драматургією.

Історія протистояння

Не зважаючи на схожий статус та приблизно однаковий рейтинг, команди провели не так вже й багато матчів між собою. Перший поєдинок відбувся на чемпіонаті світу в Ризі. Матч завершився важкою перемогою нашої команди, кількома травмами та грандіозним скандалом, пов’язаним з бійкою в під трибунному приміщенні.

Ще одним знаковим протистоянням стала битва за повернення до топ-дивізіону в квітні 2009 року. Маючи гігантську перевагу в грі, наша команда так і не зуміла розпечатати ворота Томаса Трагуста (0:2). Того самого Трагуста, який з великою долею вірогідності вийде сьогодні у стартовому складі.

Останній до сьогоднішнього дня матч відбувся у Києві. В надзвичайно цікавому поєдинку підопічні Анатолія Хоменка поступилися супернику у серії кидків для визначення переможця гри.

Очні протистояння:

Дата	Турнір	Місце	–
10.05.2006	ЧС	Рига, LAT	4:2
10.02.2007	EIHC	Монблан, FRA	1:5
05.02.2009	ОІ Ф Квал.	Рига, LAT	3:2
17.04.2009	ЧС І	Торунь, POL	0:2
11.02.2010	EIHC	Азіаго, ITA	1:4
12.02.2011	EIHC	Лоренског, NOR	1:3
11.02.2012	EIHC	Київ	4:5 Б

Перспективи та очікування:

Італійська команда нинішнього сезону має революційний вигляд. Ветерани продемонстрували свою слабкість на чемпіонаті світу в Мінську. Сканделлі та компанії ще під силу було забезпечити повернення команди до еліти, проте затриматися в топ-16 було б нереально. Тому в Італії вирішили піти на ризикований крок – відмовитися від послуг більшості ветеранів та ввести до складу команди молодь. На щастя наших опонентів, Йоахім Рамозер, Джованні Моріні та Дієго Костнер вже готові перейти на інший рівень та взяти на себе роль нових лідерів команди.

Втім в італійській федерації перспективи команди Стефана Майра оцінюють дуже обережно. Основне завдання – не втратити прописку в Дивізіоні ІА, а якщо пощастить, то й поборотися за медалі.

Але вчорашній матч проти господарів турніру довів, що Італії цілком під силу завоювати квитки до Росії-2016. Підопічні Майра переконливо (хоч і не за рахунком) переграли підопічних Плахти, дозволивши супернику в третьому періоді створити лише один небезпечний момент біля своїх воріт.

Італія традиційно сильно грає в нейтралізуючий хокей. При цьому гра в нерівних складах та на контратаках може стати запорукою успіху «Скуадри Адзурри». Навіть не зважаючи на припинення активної ігрової кар’єри Даніелем Белліссімо, у Італії сильна воротарська бригада. Мабуть, найсильніша в Дивізіоні. Томас Трагуст провів хороший сезон в Серії А, а Андреас Бернард хоч і був у «СайПа» дублером зіркового Юссі Маркканена, проте свої 20 матчів в еліті фінського хокею відіграв.

У захисті зібрані дуже досвідчені виконавці. При цьому тренерський штаб зазвичай використовує гру у чотири пари захисників. Особливо виділяються два Арміни – Хофер та Хельфер. Ці оборонці є ключовими виконавцями при грі у нерівних складах, чудово доповнюють один одного. При цьому зіграність у них на рівні підсвідомості – вже багато років вони складають провідну пару захисників «Валь Пустерії».

В атаці зібрані швидкі індивідуально сильні форварди та «робочі конячки», здатні відпрацювати на обох половинах майданчика. Великих бомбардирів тут немає, проте вдало зіграти в атаці може майже кожен.

Проблемні місця

Виділити якісь окремі проблемні місця в італійській команді важко. Всі лінії в команді достатньо рівні і, якщо хочете, всі потребують підсилення. Однозначно команді не вистачає класного бомбардира, яким міг би стати Джуліо Сканделла. Втім відсутність Сканделла тренерський штаб намагатиметься компенсувати активністю Антона Бернарда та бомбардирськими талантами Брайана Ігначака.

Італія непогано грає в позиційний хокей, проте обіграти один-в-один італійських захисників можна. А від нестандартних прийомів з боку суперника оборонці «Скуадри Адзурри» починають «сипатися».

Окрім цього ніхто достеменно не знає, як італійська команда гратиме першим номером (чого слід чекати у звітному матчі). На контратаках підопічні Майра виглядають переконливо, а щодо організації позиційного нападу є чимало запитань.

Зірка

Виокремити когось одного серед італійців важко. Але фігура Антона Бернарда є особливою. Він саме той гравець, який має повести свою команду за собою у скрутні хвилини. Точний кидок Антона приніс італійцям перемогу у матчі з Польщею. 12 разів відзначився хокеїст і в чемпіонаті Австрії, де виступає його «Больцано».

Можливо його снайперські якості й не викликають захвату, проте вміння зіграти на 120 відсотків, самовіддача у боротьбі та авторитет серед партнерів роблять капітана збірної Італії ключовою фігурою команди.

Тренер

Стефан Майр ніколи не був видатним гравцем навіть за італійськими мірками. В той же час тренер із нього вийшов непоганий. Розпочавши з юніорського хокею, Майр доріс до рівня головного тренера команди Серії А. Два роки поспіль його команди вигравали Кубок Італії, не будучи при цьому фаворитами змагання.

Ці досягнення були гідно відзначені за кордоном: Майра було запрошено очолити німецький «Швеннінгер». Запрошення себе повністю виправдало – італієць вивів команду до елітного німецького дивізіону та зберіг з нею прописку наступного сезону. Нинішнього сезону Майр звільнився у листопаді з клубу та очолив національну збірну. Допомагає порадами молодому наставнику знаменитий Айвано Занатта, який обіймає посаду генерального менеджера збірної.

В контрольних матчах та на міжнародних турнірах Італія провалювалася (поразки від Казахстану, останнє місце на турнірі в Угорщині, передостаннє – на турнірі в Словенії), проте у вчорашньому матчі проти Польщі вболівальники побачили зовсім іншу «Скуадру Адзурру». І заслуга Майра у цьому велика.

Бонус

Цього сезону італійська збірна є справді італійською – лише троє її гравців є натуралізованими: Деніел Салліван, Нейт Ді Казіміро та Брайан Ігначак. Для порівняння, минулого року таких хокеїстів на чемпіонаті світу у Мінську виступало відразу 11 таких гравців.