Закінчення зими для 31 вихованця київського хокею запам’ятається надовго. 25 лютого – 1 березня діти 2010-2012 років народження мали за щастя тренуватися у фінському Тампере під керівництвом авторитетних фінських тренерів, подивитися якісний європейський хокей, просто відволіктися від воєнних реалій і хоч нетривалий час пожити спокійнішим життям, відкривши для себе нову країну. Така нагода вихованцям столичних «Сокола», «Крижинки», «Бульдогів» і «Вершини» випала завдяки запрошенню мера Тампере, великого друга України Калелво Куммали. Авторитетний у хокейному світі функціонер організував для юних українців у рідному місті тренувальні збори на честь 70-річчя побратимства Тампере і Києва.

Враховуючи, що бажаючих вирушити в поїздку було значно більше, ніж могли прийняти організатори, тренерам наших шкіл довелося обирати. Вони стверджують, що визначаючи щасливців, брали до уваги найперше те, наскільки добросовісно діти ставляться до відвідування тренувань удома. «Ця поїздка – своєрідне заохочення для тих, хто не пропускає занять», – каже тренер школи «Бульдогів» Андрій Кузьмінський.

Ось прізвища хокеїстів, які вирушили з Києва на автобусі з пересадкою на паром у Таллінні у Тампере.

«Сокіл»: Назар Голімбовський, Єгор Горбенко, Роман Латиш, Данило Мельник, Григорій Петраков, Захар Протеняк, Тимур Хромченко, Єгор Янголь (усі – 2010 р.н)

«Крижинка»: Володимир Олійник, Єлисей Шиповалов, Лев Коробков, Сергій Самсоненко, Данило Семенов, Олександр Панфілов (усі – 2010 р.н), Олексій Трикоз, Євген Божук, Андрій Чурілов (усі – 2011 р.н), Всеволод Коробков (2012 р.н)

«Вершина»: Микола Биковський, Єгор Тюпишев, Михайло Смірнов, Георгій Павлюк (усі – 2011 р.н), Іван Коновал, Семен Бакута, Максим Лисюк, Владислав Бережний, Ілля Гаврильченко (усі – 2012 р.н)

«Бульдоги»: Яромир Колінько, Віктор Бурлаченко, Всеволод Аксенченко, Захар Здоровець (усі – 2011 р.н)

Представники української делегації, а окрім хокеїстів у неї входили тренери Андрій Кузьмінський («Бульдоги»), Андрій Кочур («Вершина») і Віктор Приліпко («Крижинка»), а також лікар Ксенія Секретна були вражені тим, наскільки тепло їх прийняли у Фінляндії і як довершено був складений графік перебування гостей на кожен із днів. Кожен крок був розписаний, по суті, похвилинно.

Безпосередньо тренувальна робота вклалася в три дні і вийшла надзвичайно насиченою. Українці проводили по два тренування в день на льоду і по два заняття з загально-фізичної підготовки у залі. Займалися кияни в комплексі, який включає в себе три ковзанки і великий спортзал з чотирма майданчиками для флорболу. У ньому тренуються гравці місцевих «Ільвеса» і «Таппари». Проводили заняття тренери клубних академій цих клубів Антті Легтонен, Алексі Пелтонен, Карі Аалтонен, Ганну Тойвіо, а також три дівчини, чинні хокеїстки Еллі Пог’янаго з «Таппари», Нанна-Катаріна Тімонен і Александра Нурмінен з «Ільвеса». Окремо виділити варто Мііку Вангатало, під його керівництвом юніорська команда «Таппари» (U16) торік стала чемпіоном Фінляндії. Два роки тому Мііка був визнаний тренером року в SM-Sarja U16. Його старший брат Лассі виступає за «Ессет», а молодший Вільго є кандидатом у юнацьку збірну Фінляндії.

Українські колеги стверджують, що кожен із фінських спеціалістів відзначався під час роботи повною відкритістю. «Перше тренування розпочалося з базових вправ, – каже Андрій Кузьмінський. – Це тому, що фінські тренери хотіли визначити рівень готовності хокеїстів. А після того почалися складніші заняття. Особливий акцент робився на ковзання, а саме на силове катання. Враховуючи, що скандинавський хокей славиться якістю ковзання, нам було приємно почути стосовно окремих хлопців промовисту характеристику – «крутий скейтер». Також увага приділялася вправам на завершення атаки, відпрацювання швидких кидків без підготовки».

«Виділив би те, що фінські тренери намагаються максимально пояснити, що буде робитися на тренуваннях, до виходу на лід, – доповнює колегу Андрій Кочур. – На самому ж льоду запам’яталося те, як багато жувальних гумок фіни під час тренувань пережовують. «Це щоб не хотілося їсти», – кажуть вони. Цікаво, що годували нас п’ять разів на день. Вечері було дві – рання і пізня».

«Імпонує те, наскільки ввічливими є фінські спеціалісти і що кожне тренування вони проводять виключно на позитиві, – каже Віктор Приліпко. – Також виділю те, що всі заняття відбуваються в ігровій формі. На це потрібно більше часу, але у Фінляндії, на відміну від нас, немає проблеми з льодом. Тренери там просто живуть на ковзанці зранку і до вечора. Крім тренувань для наших дітей, вони щодня проводили звичні заняття для своїх вихованців».

Для довідки. У Тампере, в якому проживає в межах 230 тисяч людей, 25 ковзанок; у Фінляндії з 5,5 мільйонів жителів – 320 ковзанок на країну. Київ, який до початку великої війни заселяли приблизно стільки ж людей, як усю Фінляндію, має лише три ковзанки. «Чи варто дивуватися, що наші фінські колеги не хвилюються стосовно того, чи вдасться їм виховати кваліфікованих хокеїстів? – резюмує Андрій Кочур. – З моменту першого відбору через команду одного віку там проходить по 800 дітей. Залишається 20 найкращих в усіх розуміннях. І то за умови, що тренування в Тампере платні – 250 євро на місяць. А в наших реаліях іноді змушені проводити не відбір і вже навіть не набір, а добір, щоб була достатня для якісних тренувань кількість хокеїстів».

«У чому ми схожі, так це в питанні комунікації тренерів з батьками, – говорить Андрій Кузьмінський. – Така проблема в Фінляндії теж існує, причому вона ще гостріша, ніж у нас, адже більшість татусів колись грали в хокей на різному рівні, а отже відстоюють вони своїх дітей ще наполегливіше».

Крім тренувань, особливі враження в українців залишилися від відвідин двох матчів чемпіонату Фінляндії – «Ільвес» – «Ессет» і «Таппара» – «Пеліканс» на суперсучасній «Нокія-Арені». «По-перше, то був хокей найвищого ґатунку, якого наші діти наживо ще не бачили, – каже Андрій Кочур. – По-друге, були особливі відчуття, мурашки по шкірі, коли у перервах матчів понад десятитисячній публіці повідомляли, що на матчі присутні юні хокеїсти з України і на нашу честь лунала «Ой, у лузі червона калина». А після перегляду мотиваційних кліпів на кубі колега Кузьмінський сказав: «Мені під 50, але після побаченого хочеться знову грати в хокей».

«Особливі емоції були й коли ми побували на екскурсії в Музеї фінського хокею, – говорить Андрій Кузьмінський. – У столиці Гельсінкі такого немає. Все тому, що Тампере вважається батьківщиною гри в Фінляндії. Там сотні унікальних експонатів, джерсі хокеїстів різних поколінь, три здобуті Суомі на Іграх у Калґарі, Наґано і Турині олімпійські медалі. Ми, тренери, були не в меншому захваті, ніж наші вихованці. Мабуть, тому, що на грі Ярі Куррі, Есси Тікканена, Теему Селянне, Саку Койву, Єре Легтінена та багатьох інших легенд ми росли, а дітям доводилося пояснювати, що то за величини».

З тих гравців, які виступають у Тампере зараз, найбільшою популярністю в місті користується нападник Петрі Контіола, котрий зараз представляє «Таппару», а раніше тричі був призером чемпіонатів світу і вигравав бронзу Олімпіади-2014 у Сочі. «Разом з тим, відрадно, що при згадці України фіни вже згадують прізвище Данила Трахта, нападника, який у поточному сезоні дебютував за дорослу команду «Лукко» в елітному дивізіоні чемпіонату Фінляндії», – додає Андрій Кузьмінський.

…Перед одним із тренувань до гостей з України завітав Калерво Куммола. Причому зайшов мер Тампере безпосередньо в роздягальню. «Ми навіть знітилися, запропонували зустрітися в більш офіційній атмосфері, – каже Андрій Кузьмінський. – Але пан Куммола заспокоїв: «Так і повинно бути». Він привітав наших хокеїстів, сказав, що фінський народ завжди буде з Україною, а місто Тампере підтримуватиме Київ. І вдягнув подароване нами джерсі збірної України. На прощання Калерво передавав особливі вітання Олександрі та Анатолію, його друзям Олександрі Слатвицькій і Анатолію Брезвіну».

«Тим людям, які нас зустрічали, не потрібно зайвий раз пояснювати, що робиться в Україні і в яких умовах ми зараз живемо, – каже Андрій Кочур. – Таке враження, що в Тампере всі морально з нами. Відчули це буквально з перших митей на фінській землі, коли нас зустріли по-родинному, кожній дитині подарували зв’язані своїми руками шкарпетки».

«Для наших вихованців ця подорож була особливою, – говорить Віктор Приліпко. – Раніше окремі з цих хлопців вже їздили на турніри в Латвію, Естонію, Угорщину, Польщу. Але в такій хокейній країні як Фінляндія вони вперше. Сподіваюся, після цієї поїздки діти займатимуться з подвійною енергією. А ми домовилися, що будемо контактувати з колегами з Тампере надалі, зокрема домовилися, що якщо все буде гаразд, приїдемо в один із тренувальних кемпів».

Школи «Сокола», «Крижинки», «Бульдогів» і «Вершини» дякують за організацію і проведення цих зборів Федерації хокею України, Департаменту молоді і спорту Київської міської державної адміністрації, мерії міста Тампере і особисто меру Калерво Куммолі, школам «Ільвеса» і «Таппари».

Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ