Українська хокейна ліга продовжує радувати каскадом непересічних подій. У черговому матчі регулярного чемпіонату на радарах УХЛ знову засвітився 23-річний нападник херсонського “Дніпра” Платон Попов. Російський легіонер “щук” чотири рази “розписався” у воротах “Харківських Берсерок” (6:2) у неділю і тим самим оформив свій другий покер у лізі за місяць!
– Платоне, розкриєте секрет потужного гольового фонтану у вашому виконанні?
– Тут слід зазначити сукупність факторів: довіру тренера Віктора Богатирьова, багато ігрового часу, включаючи більшість, а також партнерську підтримку. У трійці з Сергєєвим та Севанькаєвим у нас непогано виходить. Плюс нападник має бути голодним до голів – це його хліб.
– Яка з чотирьох шайб запам’яталася найбільше?
– Мабуть, виділю третій гол: увійшов у зону і потім, як у книжках написано, з-під захисника завдав різкого кистьового кидка. Вийшло симпатично і найголовніше продуктивно. Воротар пропустив у ближній кут, але я не звинувачував би голкіпера, тому що кидок виявився чудовим і при цьому підступним з-під захисника. Припускаю, що момент кидка страж воріт харків’ян просто не бачив.
– Ваша підготовка до матчу якось відрізнялася від стандартного настрою?
– Хіба що у харчуванні. Зазвичай у день гри у мене в раціоні звичні для хокеїста макарони з куркою, але цього дня дружина відійшла від традиції та приготувала піцу, яка мене окрилила (сміється). Можливо, і наступного разу перед важливим матчем варто зупинитися саме на цій страві.
– В УХЛ у вас поки що все виходить, ви багато закидаєте і вже вразили ворота всіх команд ліги за короткий період виступів. Йдете на особистий рекорд результативності?
– Подивимося, я не загадую. В МХЛ у «Білих Ведмедях», де я виступав на зорі кар’єри, у мене теж були яскраві злети (23 шайби у 38 матчах у сезоні-2017/2018, – авт.). На даному етапі я просто хочу перемагати з командою та рости як хокеїст.
– Гол-мрія Платона Попова?
– Хотів би закинути шайбу в стилі «лакрос», але поки що не натрапив на випадок. В одному з матчів УХЛ я спробував це зробити за воротами суперника, але в мене не вийшов трюк: шайба раніше впала з «гака». Буде слушний момент – спробую ще раз.
– Ви є вихованцем челябінського “Трактора”. Чи багато гравців вашого віку зараз у провідних хокейних лігах планети?
– Насамперед, це мій однолітка Віталік Абрамов, який нині у КХЛ, а до цього він три сезони відіграв у АХЛ та провів низку зустрічей у НХЛ. Разом з Абрамовим розпочинали у Челябінську і грали в одній п’ятірці юнацького «Трактора». На слуху також Алєксандр Яковенко зі швейцарського «Біля», а решта хлопців переважно виступають у фарм-клубі челябінців – «Челметі» (ВХЛ).
– У Херсоні також знайшлося місце «челябінській діаспорі».
– Справді, нас у «Дніпрі» вже четверо земляків! Я, Максим Горечишников та Артем Севанькаєв виходимо у першій п’ятірці, а Влад Павлов діє у другій парі захисників.
– Як проводите вільний час у Херсоні?
– Кожен день по-різному. Можу у вихідний день поринути у перегляд матчу НХЛ, приділити увагу серіалу «Гра престолів», пограти в гру в телефоні або вийти на пробіжку з дружиною, так би мовити, наповнити організм киснем.
– Які види спорту імпонують, окрім хокею?
– У футбол можу пограти, а дивитися – ні. Жодної гри у житті цілком не спостерігав. Нудно. Байдужий я до футболу – велике поле, атаки довго готуються, моменти потрібно вичікувати, мало голів, не вистачає динаміки. Інша справа – НБА, великий та настільний теніс. Великий подобається дивитися, мрію колись потрапити на турнір Великого шолома в Мельбурн чи Париж, поринути в атмосферу свята та побачити всіх зірок. А в настільний сам волію пограти, шкода, в «Дніпрі» у нас із цим прогалина – не вистачає столу для внутрішніх змагань та релаксу.
– Як працюється під керівництвом Віктора Богатирьова? Вам до вподоби його тренувальні процеси?
– О, так! Я не так довго знаю нашого коуча, але відразу впало в очі, що Віктор Васильович творчо підходить до тренувань, намагається навчати грі в хокей, щоб гравці не мучилися на льоду, а отримували кайф від гри. Прищеплює комбінаційний стиль, а не примітивні вкидання шайби вперед з метою поштовхатися… При цьому інтенсивність у заняттях також є.
– На що може розраховувати «Дніпро» цього сезону? Опишіть свої очікування поглядом зсередини.
– Я приїхав у Херсон на початку грудня і за два місяці виступів команда неабияк помінялася. Десь на 50 відсотків… Звичайно, треба зігратися, притертись один до одного. Вважаю, олімпійська пауза у чемпіонаті піде нам на користь. А якщо виходити з ростера «Дніпра», то за останні тижні до нас приїхали досить якісні гравці. Мені здається, Херсону будь-який суперник «по зубах», тим більше, що ми вже всіх обігрували у чемпіонаті України.
– Насамкінець не можу не запитати про екзотичний етап вашої кар’єри в Ташкенті. Як вам сподобалося грати у хокей в Узбекистані?
– Чудовий досвід. Команда «Хумо» заявилася у ВХЛ улітку 2019 року та створювалася з «чистого листа». За короткий період у нас склалася дивовижна, дружна, згуртована команда, яка перейнялася ідеєю і в перший же сезон виступів пробилася до плей-оф. Там ми пройшли перший раунд, а потім чемпіонат зупинили через коронавірус. Наразі цієї команди вже не існує на хокейній мапі, але теплі спогади про вболівальників, які приходили на трибуни по 7-8 тисяч, тепла зима, стиглий кавун на Новий рік та майстер-класи з виготовлення плову залишаться у моїх спогадах на довгу та добру пам’ять.
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
