Тренер «Кременчука» розповів прес-службі Федерації хокею України, як його команді вдруге поспіль вдалося обіграти лідера регулярного чемпіонату «Сокіл», чому у вчорашньому матчі не грало два кандидати в національну збірну і які причини перепадів у грі підопічних.
– Олександре Валерійовичу, «Сокіл» впродовж двох тижнів ви перемогли вдруге поспіль. Тільки характер зустрічей різний – 22 листопада «Кременчук» після двох періодів поступався 0:2, 2 грудня навпаки в першому періоді повів 3:0.
– Намагаємося завжди розпочинати ігри активно, не дивлячись на те, проти кого граємо. Цього разу вдалося забити відразу. І загалом грали непогано. За умови, що не всі виконавці змогли приїхати до Києва. Маємо достатню кількість травмованих і хворих.
– Чому не було Всеволода Толстушка, Андрія Денискіна, Олександра Коробова?
– Усі хворіють. Злягли з температурою буквально перед від’їздом. Молодці ті хлопці, які за відсутності згадуваних вами виконавців билися за себе і за того хлопця.
– Напередодні цього матчу в «Сокола» з’явилося два нових центральних нападники – Євген Фадєєв і Артем Томілін. Ви знали, чого від них чекати?
– Приїхали люди з іменем. Ми здогадувалися, що вони будуть грати, але спеціально під новачків не налаштовувалися. В «Сокола» є кому грати і без Фадєєва з Томіліним. Олег Шафаренко вибудовує достойну гру. Ми, звісно, налаштовуємося на всі команди. Але, звичайно, на «Сокіл» по-особливому.
– Попередній матч хоч і був для вас виграшним, але впродовж перших двох періодів складався так, що «Сокіл» вів 2:0, але міг закинути й більше шайб. На цьому тлі нова зустріч з точки зору якості мала б вас задовольнити більше.
– Я читав у ЗМІ, що в попередній грі ми за два періоди чотири рази кинули по воротах «Сокола». Це трохи не так. Ми нарахували близько десяти.
– Це офіційна статистика.
– У нас теж офіційна. Зрештою, нехай. Пощастило десь. У хокеї взагалі неможливо без фарту. Часто долю гри вирішує один зайвий кидок, помилка чи сейв воротаря. Ігрові ситуації накладаються одна на одну і формують підсумковий результат.
– Наразі маємо, що після цих двох перемог над «Соколом» «Кременчук» не просто перервав шестиматчеву програшну серію в протистояннях з киянами, а розпочав свою.
– Так, ми програли шість разів. Але згадайте ті матчі. Усі вони були рівними, «на тоненькому». Якась дрібниця і поєдинок міг розвернутися в нашу сторону. Хокей – така гра, де комусь пощастить трохи більше і від цього можна відштовхуватися. Ми на кожен матч налаштовуємося, як на останній бій.
– Чому «Кременчук» грає так нерівно? Адже між двома перемогами над «Соколом» була поразка від далеко не такого потужного «Дніпра».
– В ідеалі команда має встановити собі планку і нижче неї не опускатися за жодних обставин. У нас це, може, поки що не до кінця виходить. Можливо, в окремих матчах нам бракує налаштування. Я собі за це дорікаю. З іншого боку, хочеться розуміти, що люди вже дорослі і їх не треба щоразу накачувати перед кожним поєдинком чи періодом окремо. Намагаюся опиратися на свідомість хлопців. Зрештою, треба віддати належне й «Дніпру». Херсонці останнім часом гарно підсилилися й додали в грі.
