Голкіпер молодіжної збірної України – один із ключових гравців команди, яка нещодавно здобула «золото» в дивізіоні 1В. Протягом пʼяти матчів наша команда пропустила лише 10 шайб, а Олександр Левшин став найкориснішим гравцем збірної України та найкращим голкіпером на чемпіонаті світу. Про підготовку до турніру, суперників та емоції після здобутої перемоги – в інтервʼю.
Востаннє ви з більшою частиною цієї команди бачились на чемпіонаті світу в Данії. Розкажи про першу зустріч зараз.
Це був дуже емоційний момент. Кожен встиг скучити один за одним. З значною частиною ми не бачились пів року, з кимось ще з чемпіонату світу в Анже (прим. – юнацький чемпіонат світу в 2023 році). Всі були раді нарешті зустрітись ще раз і знову відчути атмосферу нашої збірної.
Перейдемо до тренувального процесу. З погляду воротаря, розкажи як проходили тренування протягом збору?
Спочатку Олександр Миколайович загрузив нас катанням, аби привести ноги в тонус після польоту, а потім поступово ми почали переходити до ігрових вправ. Дуже багато відпрацьовували кидки, тут нам допомагали, крім тренера, польові гравці.
Наскільки тренування в збірній відрізняються від твоїх тренувань в клубі?
Однозначно сильно, оскільки в мене в клубі немає повноцінного тренера по роботі з воротарями. Я з ним займаюсь лише раз на місяць.
В якому форматі тобі легше чи комфортніше?
Звісно легше, коли є тренер. Олександр Миколайович завжди дасть поради, щось підкаже і розкаже як виправити ту чи іншу помилку.
Завжди легше, коли хтось досвідчений зі сторони за тобою наглядає і дає роботі поради. Тому однозначно легше було в збірній.
Розкажи про вашу воротарську бригаду.
В нас хороші стосунки один з одним. Ми ходили разом в баню на зборах, загалом проводили багато часу. Попри все, всі ми частини однієї команди з однією задачею, тому тут мова не про настільки виражену внутрішню конкуренцію, все-таки ми одна воротарська бригада.
В польових збори пройшли в напруженні через те, що не всі потраплять в основний склад. В воротарів же такого не було, морально розуміти, що ти точно у складі легше в плані підготовки?
Звичайно це значно легше морально. Ти не думаєш, що завтра поїдеш додому і повноцінно від першого дня готуєшся до чемпіонату, тобто в тебе немає зайвих думок і страху, що поїдеш додому.
Від першого тренування ти розумієш, що кінцева ціль – сирена після пʼятого матчу і нічого з цієї цілі тебе не може збити. Морально це дуже важливо.
Мабуть, всіх здивувала відсутність товариських матчів перед чемпіонатом світу. А як ти на це відреагував?
Якщо чесно, це мені було не дуже важливо. Особливо якщо порівняти з чемпіонатом світу U18 в Данії, де група була сильніша. Тут такого тиску не відчувалось, тому і не так серйозно стояло питання важливості товариських матчів.
Перейдемо до самого чемпіонату. Чи дізнавався ти щось про суперників або їхніх голкіперів до турніру?
Ні, до чемпіонату світу я не дізнавався нічого про склади суперників, але з частиною ми познайомились вже в ході наших зборів. Вже під час чемпіонату світу я спілкувався з голкіперами Естонії, Італії, Кореї та Японії.
Який матч особисто для тебе тут був найскладніший? А може же грати було найлегше?
Найскладнішим можу назвати матч проти Японії. Саме з моральної сторони. Тоді не було жодного права на помилку й мимоволі ти прокручуєш статистику, що за останні 10 років ми на рівні чемпіонатів світу обіграли Японію лише раз серед трьох українських збірних. І це не лише додає відповідальності, воно, можливо, додає й певного тиску. Важливо було з ним впоратись.
Найпростішим був матч за день до Японії проти збірної Кореї. Можна сказати, що це була наша розминка перед Японією. Якби ми програли, то по суті, ми б нічого не втратили, але це було дуже хороше тренування перед заключним матчем, оскільки ці дві збірні грають в однаковий хокей, але японці дещо майстерніші та швидші.
Давай коротко схарактеризуємо кожен матч на ЧС. Відкрили матчем проти Естонії. 31 сейв, 1 пропущена. Як тобі цей суперник?
Практично однакова кількість кидків по воротах, одна пропущена в нас і вісім шайб у них. Щодо команди, важко щось сказати, а от про матч можу, що було приємно грати при повних трибунах і відкривати цей чемпіонат.
Насправді було багато гострих моментів від естонців біля наших воріт, особливо зважаючи скільки шансів у більшості ми їм дарували. Але ми змогли закинути більше і захистити свої ворота краще. Проте вилучення могли нас вбити, бо ми двічі грали в форматі 5 на 3.
Далі Польща. Єдиний шат-аут на турнірі. Розкажи про свої емоції
Якщо чесно, в тому матчі в мене не було завдання врятувати команду, мені потрібно було просто підчистити за оборонцями, бо всю основну роботу тоді зробили вони.
Було приємно, що це був перший офіційний матч IIHF без пропущеної шайби, а так більше нічого особливого. Головне, що наша команда виграла, а все інше це лише приємний бонус.
Принциповий матч проти принципової для нас Італії…
Схиляюсь до тези Олександра Васильовича, що грали як бразильці: головне ми закинули більше, ніж нам (сміється).
Моя думка, що бувають матчі, коли залітають практично всі шайби. В таких випадках виграє та команда, яка зможе створити більше моментів і закине більше. Мені тоді зовсім не важлива була статистика, нашим завданням було виграти і не важливо з яким рахунком.
Про Корею ми вже поговорили, то ж Японія. Ця команда на U18 в Данії і тут на U20 сильно відрізнялась?
Важко сказати, оскільки що ті були швидкі і дисципліновані, що ці. В будь-якому випадку в переважній більшості це все ті ж хлопці, що і були в Франції та Данії. Мало хто може прийти та мало хто піде, до кінця нашої роботи на молодіжному чемпіонаті світу ми гратимемо проти тих же хлопців.
Тобто вони грали в той самий хокей, який ти пам’ятаєш?
Так, вони однаково швидко біжать, однаково активно лізуть на ворота. Тут навіть більше мова про те. Цього року це були переважно 2005-2006 роки народження, з якими ми зустрічались в Анже, плюс 2006-2006, проти кого ми грали в Данії. По суті, нікого і нічого нового для нас і не могло бути.
Загалом наші збірні дуже часто грають в меншості. Усвідомлюючи це, ти готуєшся до матчів якось по-особливому?
Глобально ні, меншість це така ж сама звичайна частина ігрового процесу як і більшість чи гра в рівних складах, тому сенсу в якійсь особливій підготовці немає.
По суті, я ж не знаю чи будемо ми вилучатись, чи ні. А може прийде день і наша збірна зіграє як японці, з такою ж кількістю вилучень (сміється).
Для тебе є важливою взаємодія з польовими на матчі в плані, коли вони святкують гол з тобою і подібне?
Так мені дуже важливо це і приємно. Хоч і дуже маленька, але в кожному голі є й моя воротарська заслуга. Ми не пропустили й тому наші гравці змогли атакувати ворота суперника, якби пропустили, то й нашої нагоди забити не було б.
Тому мені дуже приємно.
Тут хлопці часто святкували гол з тобою. Це показник команди?
З одного боку відчуваю, що так, але з іншого, це хокейна традиція, якої тут дотримувались. Приємно і дійсно допомагало відчувати себе одним цілим.
Найкорисніший гравець нашої команди. Найкращий воротар на чемпіонаті світу. Ці нагоди для тебе щось означають?
Звісно означають. Думаю, що це значно більше, ніж нагорода за один чемпіонат світу. Кожного разу це нагорода за роки постійної наполегливої роботи з самого дитинства.
Я працював тоді й продовжую працювати зараз, аби отримати ці звання на цьому чемпіонаті світу й продовжувати отримувати їх надалі. Це постійний процес і будь-яка нагорода – результат минулої наполегливої роботи.
Найкращим голкіпером тебе визнано другий ЧС поспіль. Чим відрізняються ці два чемпіонати?
В Данії обʼєктивно роботи було значно більше і вона була складнішою. А тут ми були фаворитами, плюс у нас дуже добре працював захист, то ж моїм основним завданням, як я вже і казав, було підчистити маленькі помилки наших польових.
Розкажи, як воно для тебе, стати чемпіоном?
Якщо чесно, особливих емоцій не відчув. Відчуваю, що ми сильніші і маємо грати в сильнішому дивізіоні, то ж приємно, що ми цього року зробили все, аби вже в наступному показати свій стабільно хороший рівень.
