Юнацька збірна України готується до свого третього чемпіонату світу в дивізіоні 1А. Другий рік поспіль йому передує турнір імені Владіміра Дзурілли, де наша команда змогла обіграти двох суперників з еліти. Про турнір, налаштування збірної, майбутній склад та суперників на чемпіонаті світу розповів головний тренер команди Олександр Бобкін.

Розпочну з того, що я дуже вдячний, що збірну України запрошують на турнір імені Владіміра Дзурілли вже другий рік поспіль. Для нас це дуже важливий захід і окрім того, що нам треба набувати досвіду на рівні збірних елітного дивізіону, важлива задача – зіграти так, аби нас запросили наступного року. Минулого сезону ми стали третіми, із завданням отримати запрошення ми впоралися, цього року стали першими. Важливо для нашої U18 напередодні чемпіонату світу зіграти проти збірних топ-рівня. Тому я дякую всім, завдяки кому ми дебютували на цьому турнірі минулого року і тим, завдяки кому ми граємо тут вже другий рік поспіль. Розраховуємо, що на наступний сезон отримаємо таке ж запрошення.

Два збори паралельно. Розкажіть більше про процес, у чому основна складність? 

Це був дійсно насичений робочий процес. Два склади, у сумі 46 хокеїстів. Не було жодного питання щодо тренувального процесу, команда йшла за командою, по 3-4 льодових тренування. Команди були постійно поруч, жили в сусідніх роздягальнях, постійно добре контактуючи між собою.

Тренування за тренуванням. Це було досить складно фізично для штабу, але дуже корисно та інформативно для тренерів, коли на першому тренуванні певні вправи виконує U18, а потім, слідом за ними, ці ж вправи виконує і U17. Ви порівнюєте і бачите різницю де, кому і над чим слід попрацювати. Важливо те, що ми помічали, що були хлопці з U17, які вже виглядають на рівні з нашим основним складом U18.

Відчутна була різниця між виконанням певних вправ між U18 та U17? 

Так, у певних аспектах. Загалом швидкості були практично однакові. Але певні технічні аспекти, такі як передачі, прийоми та кидки, у старших виглядали значно професійніше.

Другий рік поспіль на турнір Дзурілли. Замість 4 суперників цього року лише 2. У цьому випадку якість спарингів важливіша за кількість? 

Чотири матчі поспіль відіграти дійсно дуже складно. Це не програма чемпіонату світу чи іншого турніру високого рівня. Тут, мабуть, не вистачало ще третього матчу, ми були б до нього також готові.

У складі нашої U18 бачили значну кількість хлопців з U17. На вашу думку, зараз у Грузії їм було легше завдяки цим матчам?

Це було наше тренерське рішення і стовідсотково воно виправдане. U17 мало до того два збори, але там ми грали проти клубних команд та Угорщини U16, тому я й спланував те, аби якомога більше хлопців 2008 року зіграли тут. Це дало їм змогу зрозуміти, що їх очікуватиме в Грузії, бо, знаючи проти кого гратимемо на ЄЮОФ, розумів, що очікуватиме схожий хокей.

Звичайно, що всі ті хлопці, які зіграли на турнірі Дзурілли, були лідерами U17. І цей досвід їм дійсно дуже допоміг у Грузії.

Ви були на матчі Словаччина – Німеччина до початку матчу нашої команди. Які були думки та очікування, зважаючи на ігри суперників? 

Як завжди, очі бояться, а руки роблять. Побачивши збоку майстерність збірних-суперників, зрозумів, що буде цікаво побачити, що і ми, і вони покажуть завтра.

Це вже не вперше, коли ми бачимо інший рівень гри, рівень підготовки до гри. Ми ж дивимося матчі суперників, починаючи з розкатки. Проте це все вже не вперше, вже третій рік ми гратимемо в 1А. Коли ми тільки потрапили в цю групу і побачили щось, на перший погляд, неймовірне, не розуміючи, як ми гратимемо проти цього завтра, але потім збиралися і розуміли, що немає суперників, яких неможливо перемогти. Ми пояснювали це хлопцям і робили так, аби вони вірили нам і вірили в те, що вони дійсно можуть грати і вигравати на цьому рівні. Як і сталося цього разу.

Перший матч – збірна Німеччини та 7 закинутих шайб. Як зараз можете прокоментувати ту гру? 

Для Німеччини більшим викликом стали ми, оскільки для них це був третій матч поспіль. Наші хлопці до того матчу лише тренувались і тому мали шалене бажання вийти на лід, а Німеччина в першому періоді була тим, чого ми й самі не очікували.

Однозначно великий плюс нашій збірній, яка відіграла той матч від першої й до останньої хвилини. Зараз можу сказати, що визначальним фактором став факт третього матчу Німеччини поспіль. Вони отримали хороші швидкості від словаків і були впевнені, що проти України їм вистачить того попереднього досвіду. Однак у нас були інші плани на цю гру.

Перша перемога над Словаччиною. Розкажіть більше про той матч. Що вона показала в наших хокеїстів? 

Мені дуже цікаво було б дізнатися це в тренера збірної Словаччини. У П’єштянах у липні цього року, коли ми приїхали допомогти Словаччині підготуватися до «Hlinka-Gretzky Cup», ми зібрали всіх хлопців, яких взагалі могли на той час. Я їм досі дуже вдячний, все ж вони здебільшого тоді мали відпустку, і єдиним льодом стали 4 дні в Богуславі. Ми розраховували тренуватись тиждень, але вимкнення електроенергії внесли зміни до нашого плану. Тоді ми зіграли зі словацькою U18 із загальним рахунком 28:2 за два матчі. Мені було дуже ніяково, і я перепросив перед тренером Словаччини, пояснивши, що ми зовсім не були готові до цих матчів. Я пообіцяв йому, що в лютому буде інший склад і ми дамо їм гідну боротьбу.

Чимало хлопців, які грали влітку, брали участь у матчі й зараз, тож мені цікаво, що б про нашу команду сказав тренер словаків. А щодо мене, я скажу, що бачу, як наші хлопці прогресують. Лідери цієї збірної були лідерами й на U20 в Естонії. Я розумів, що ми зможемо зіграти добре, що наша юнацька збірна дуже дисциплінована та згуртована.

Лідери цієї збірної – це ті хлопці, які дійсно підуть далеко. Я розумію, що не так багато гравців 02, 03, 04, 05 та 06 років народження займуть одразу місце в складі національної збірної. Комусь буде для цього потрібно 2 роки, а комусь і 10, а коли ми говоримо про кістяк збірної 2007 року, то вважаю, що вони потраплять до головної команди практично відразу. Вони є лідерами на льоду та в роздягальні, є прикладом правильної гри та ставлення до хокею. І це все вже в 17 років.

Тобто загальний підсумок збору U18 можемо описати одним словом – «прогрес»? 

Так, однозначно. Ми бачили немало цих хлопців раніше на різних турнірах, але зараз вони зіграли абсолютно по-іншому.

Основним голкіпером турніру став Ілля Бобров, хлопець не титульного року народження. Як оціните його роботу? 

Дуже добре зіграв, я навмисно не дав зіграти цілої гри Михайлові Набойченку, бо він себе добре проявив і на турнірі в серпні. Він і поїде на чемпіонат світу.

Мені було потрібно, аби Бобров зіграв ці два матчі перед турніром у Грузії. Він зробив це добре як у Словаччині, так і потім у Грузії. Дуже талановитий хлопець, тож у нього гарні перспективи.

Можемо сказати, що це був максимально наближений склад до очікуваного на ЧС? 

Однозначно, змін буде дуже мало. Жоден тренер не може нехтувати тим фактом, що цей склад дуже впевнено обіграв дві збірні з еліти.

Чекатимемо когось на НТЗ перед чемпіонатом світу з Північної Америки? 

Так, дуже чекаємо на нападника Іллю Шибінського та голкіпера Микиту Олексієнка. Є ще декілька хлопців 2007 та 2008 років народження, на яких ми будемо розраховувати. Але головне –  Олексієнко та Шибінський.

За рівнем гри можемо порівняти цьогорічну U18 з минулорічною? 

Абсолютно. Дві однакові команди з дуже сильними лідерами. Там Євтєхов, Бондарєв та компанія, тут Гапоненко, Косарев та компанія. В обох командах лідери повели за собою і показали результат. Історія повторюється.

Можна грати, коли такі хлопці є в команді. Важливо, що вони ставляться до ситуації, коли противник на голову чи на дві сильніший, не як до причини страху чи скованості, а як до виклику, який вони можуть подолати. Вони насамперед доводили самі собі, що вони достатньо сильні, аби обіграти будь-кого.

От саме цього дуже не вистачило хлопцям 2008 року в Грузії. І це зовсім не проблема гравців цього року народження, це банальна відсутність досвіду. Якщо хлопці з U18 вже неодноразово проходили подібні матчі, кістяк цієї збірної грав не на одному чемпіонаті світу. Вони розуміли як налаштуватись, грати і перемагати команди, які вище за рейтингом. І найважливіше, як після таких перемог готуватись до наступних матчів. У Грузії команда зіштовхнулась із цим уперше.

Відомі суперники. Відомий розклад матчів. Чого очікувати від цього турніру? 

Все як завжди – цілі найвищі, будемо грати на те, аби їх досягнути. Це буде наш третій чемпіонат світу в 1А. Тут варто розуміти, що це така група, де грають однаково сильні команди, тож лідер може як і виграти, так і вилетіти.

Цього року ми підходимо до чемпіонату світу з позиції одного з лідерів за рейтингом. На вашу думку, перемога на цьому турнірі додала впевненості гравцям у цьому? 

Стовідсотково додала, вони повірили в себе. Нашим тренерським завданням тепер буде пояснити їм, що ці матчі в П’єштянах – це вже історія, тепер час розпочинати все спочатку. Щодо матчів, то все зрозуміло, нічого легкого не буде.

Перший матч проти Угорщини. На папері ми сильніші за них і маємо їх обіграти, однак це матч-відкриття проти команди-господарки. Такі ігри ніколи не бувають простими. Це точно наш найважливіший матч.

А далі Данія. Ця команда буде сильнішою за минулорічну. Потім Австрія та Словенія. Ці дві збірні грають в різних хокей, але це ті країни, де перші команди грають в еліті. Австрія, Швейцарія та Німеччина – країни, які грають в такий самий технічний та дисциплінований хокей. Особливо Австрія, проти них дуже важко було грати, лише згадати минулий рік. Словенія – дуже сильна команда. Всі лідери цієї збірної грають в Фінляндії, вони намагаються попасти туди чи в Швеції. Їх не цікавить ні Чехія, ні Словаччина, ні Швейцарія. А рівень цих країн залишають свій відбиток на Словенії, то ж проти неї стає дуже важко грати.

А щодо Казахстану, з ними зустрінемось в фінальний день, там і скажемо своє слово.