Наставник юнацької збірної України (U18) в інтерв’ю прес-службі Федерації хокею України підвів підсумок зборові у київському Палаці спорту і переможному для нашої команди турніру в литовському Елетренаї, в якому українці здобули три перемоги над естонцями (4:3 ОТ), поляками (2:1 ОТ) і литовцями (4:1).
– Найперше хотів би подякувати нашій Національній федерації за організацію цього збору і за те, що ми мали змогу взяти участь у турнірі, – бере слово тренер. – Нині такі миті цінуєш по-особливому, адже з оглядну на епідеміологічну ситуацію в світі, загрозу війни в Україні не завжди є можливість домовитися про організацію товариських матчів. Ось національна збірна цього разу змушена була обмежитися лише зборами. А ми і потренувалися в прекрасних умовах у київському Палаці спорту, і зіграли три якісних поєдинки, котрі дали за два місяці до старту чемпіонату світу непогане підґрунтя для роздумів. Крім того, відзначив би, що наша юнацька збірна вперше за тривалий час була повноцінно екіпірована. Ми приїхали як справжня команда, вдягнені в однакову форму. Повірте, зовнішність має неабияке значення, впливає на ментальність і згуртованість колективу.
В Електренаї ми зробили те, що мали зробити. Ми зобов’язані перемагати ці збірні. Яким би складом ми не їхали, але команди з нижчих дивізіонів ми обігрувати повинні. Так, граємо в одному ешелоні з поляками. Певен, до чемпіонату світу ми з ними більше грати не будемо, а тому цей матч був дуже принциповим.
Напередодні вильоту в Литву ми найбільше побоювалися збірну Естонії. У них дуже сильна молодь 2005-2006 років народження. 16-річний Максим Бурков, про якого я згадував у нашому попередньому інтерв’ю, на цьому турнірі не виступав, але вистачало інших вельми перспективних хлопців. Чотири їхніх гравці у грудні виступали на чемпіонаті світу в дивізіоні 1В серед 20-річних. В естонців надзвичайно сильний воротар Ґеорґ Владіміров, хлопець 2005 року народження. Мене дуже тішить, що ми закинули йому чотири шайби. Бо на тому ж чемпіонаті світу два місяці тому майбутні чемпіони французи не могли закинути Владімірову майже два періоди. Там пахло сенсацією і в підсумку французи доклали чималих зусиль, щоб виграти ту гру 2:0.
– Воротарська позиція в українській команді напередодні турніру в Елетренаї навпаки викликала чималі побоювання.
– Ситуація склалася так, що в обоймі у нас є лише один воротар 2004 року народження – Макар Ганін. Іншого, принаймні, на ці збори, залучити просто не вдалося. Хлопців 2005 року народження ми на цих зборах задіювати не хотіли з огляду на те, що у внутрішньому чемпіонаті U17 мало відбутися принципове протистояння «Сокіл» – «Крижинка». В цій ситуації тренер кадетської збірної Андрій Савченко і мій помічник Руслан Борисенко порекомендували звернути увагу на Маркіяна Бережницького, хлопця 2006 року народження. Я погодився. Думав, що хлопець посидить на лавці і отримає п’ять-десять хвилин ігрового часу.
Проте в Литві виявилося, що Ганін у перших двох матчах допомогти нам не зможе. Не мали іншого вибору, як розпочинати виступи з 15-річним хлопцем у воротах, який досі на такому рівні не грав взагалі ніколи. Побоювалися, що Бережницький не впорається. Вдячний хлопцям, які в перших матчах прийняли на себе велику кількість кидків суперника. Але найперше виділю самого Маркіяна, який проявив себе стійким бійцем, особливо в першому матчі з естонцями. А в зустрічі проти поляків Бережницький взагалі порадував, довгий час тримаючи команду в грі. В тому, що ми пропустили лише одну шайбу, а потім виграли, найбільша заслуга цього хлопця.
До заключного матчу відновився уже Ганін. Макар підтвердив свій рівень, відігравши дуже вдало. Надто – у ті відрізки, коли литовці поступалися і змушені були розкриватися, демонструючи атакувальний хокей. Моментів суперники створили багато і добре, що воротар впорався зі своїми обов’язками.
– Українська команда загалом після двох стартових перемог проти литовців, здається, теж діяла розкутіше.
– Ми взагалі провели три різних матчі. Перший поєдинок вийшов нервовим в усіх розуміннях. В першому періоді в наших діях було дуже багато сумбуру і хвилювання. Моменти, які ми створили, були абсолютно безладними і жахливими за виконанням. Хлопців трясло. Вони ніяк не могли виконати те, що постійно роблять на тренуваннях. Закинути шайбу – надзвичайна відповідальність, найбільша в хокеї. На тренуваннях хлопці в схожих ситуаціях здатні реалізувати чотири з п’яти шансів. А в грі часто буває навпаки. То був матч рівних суперників, у якому ми, закинувши естонцям у третьому періоду третю шайбу, повинні були доводити гру до перемоги в основний час, але пропустили через індивідуальну помилку оборонця. Добре, що овертайм ми провели якісно і довели гру до перемоги.
Другим матчем я задоволений найбільше. Найперше втішила статистика кидків у першому періоді – 17:4. Що показово: в середині першої 20-хвилинки тренер поляків за рахунку 0:0 взяв тайм-аут. Я такого ще взагалі не бачив. Але мій колега розумів, що наша команда нестримна і з цим скаженим тиском треба щось робити. Якщо б не заробили непотрібних вилучень, гра взагалі складалася б гладко. Скільки не повторюєш хлопцям, що треба грати дисципліновано, ми одначе не можемо обійтися без абсолютно безглуздих порушень. Через них гра проти поляків вирівнялася і врешті завершилася нашою перемогою лише в овертаймі.
Натомість матч із литовцями розчарував нас категорично. Перших два періоди ми провели бездарно. При попереджували хлопців, що до литовців попри дві їх поразки в стартових матчах треба поставитися з максимальною концентрацією. Гравці до моїх слів не прислухалися і в підсумку переламати матч на свою користь нам вдалося лише завдяки корективам по ходу зустрічі, емоційній реакції, перестановкам у ланках. Попри перемогу 4:1, гра залишила неприємний осад. Бо закинь литовці за рахунку 2:1 булліт, поєдинок міг розвернутися зовсім в інший бік. Проте добре те, що добре закінчується.
– Мабуть, особливо вас повинна тішити третя з урахуванням двох матчів у листопаді перемога над поляками, з якими наша команда у квітні зіграє на чемпіонаті світу. Можна сказати, що вам вдалося вивчити гру цього суперника?
– Ні. Бо поляки володіють великою глибиною складу. Команда, проти якої ми грали в листопаді, сильно відрізняється від того складу, яким поляки протистояли нам в Електренаї. Велика загадка, кого збірна Польщі в підсумку привезе на чемпіонат світу. Ми слідкуємо за нашими сусідами і ставимося до них з великою повагою. Польща завжди була міцною, непоступливою командою, здатною на неприємні для нас сюрпризи. Тим паче, коли мова про чемпіонат світу, де зовсім інший рівень і всі команди діють зовсім по-іншому. Тиск відповідальності і розуміння статусу турніру накладають серйозний відбиток. Треба також враховувати, що матч проти Польщі буде для нас першим на чемпіонаті світу, а такі поєдинки завжди особливі.
Взагалі, наш тренерський штаб зараз прискіпливо стежить за всіма майбутніми суперниками за чемпіонатом світу. Володіємо чималим об’ємом інформації щодо команд Польщі, Австрії, Словенії та Угорщини. Наразі бракує відомостей тільки по збірній Італії.
– Хлопці, які представляли Україну на турнірі в Литві – то кістяк збірної на чемпіонаті світу?
– Не став би говорити так категорично. Звісно, частина гравців до заявки потрапить. Але місце в команді треба доводити всім кандидатам без винятку. Селекція триває. Розглядаємо кандидатів поміж хлопцями 2004-2006 років народження. Ми переглянули багатьох, але далеко не всіх гравців. Бодай тому, що не всім вдалося доїхати. Взяти Микиту Мойсеєва з чеського клубу «Млада Болеслав». Він мав прибути на збір до Києва, але останньої миті виникли проблеми з документами. З тієї ж причини не змогли приїхати брати Всеволод і Владислав Куровські зі словацького клубу «Ліптовскі Мікулаш». Це важливі гравці для нашої команди, дуже очікую побачити їх у квітні. Також уже вдруге не приїжджає в лави збірної нападник Іларіон Купріянов. Причина – начебто не відпускає чеський клуб «Гавлічков Брод». Лідер нашої команди Сашко Шаповалов захворів коронавірусом.
Також розраховуємо переглянути на заключному етапі ряд хокеїстів, які виступають у Північній Америці – Микиту Зозулю, Антона Яцишина, Івана Кородюка, Савву Сердюка, Андрія Малихіна, Михайла Данилова, Дем’яна Тиченка. Все це хлопці, які є в нашому розширеному списку кандидатів. Розраховую зібрати цих гравців на заключному зборі в Броварах. Щоб обрати для участі на чемпіонаті світу найдостойніших.
Звісно, тренерський штаб у теорії давно сформував для себе потенційні склади ланок. Залишається перевірити наші напрацювання на практиці. Окрім того, я відвідував усі тренування під час збору в Палаці спорту кадетської збірної України U16. Ми перебуваємо в тісному контакті з тренером команди Андрієм Савченком, зідзвонюємося з ним майже щодня. Серед 16-річних хлопців є дуже цікаві гравці. Як показала гра Маркіяна Бережницького і Микити Коневича на турнірі в Електренаї, на цих гравців варто звертати прискіпливу увагу. Там є багато цікавих хокеїстів, яких переглянемо на квітневому зборі. Також знаю, що є непогані хлопці в харківській команді Шаміля Рамазанова. Планую поговорити з тренером команди з Кривого Рога. Там теж є хокеїсти, які можуть нам допомогти. Повну картину маю по хлопцях 2006 року народження у київській «Крижинці», де працює мій помічник Руслан Борисенко.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
