До старту юніорського чемпіонату світу в дивізіоні 1В залишилося трохи більше двох тижнів. 12 грудня збірна України серед гравців, не старших 20-ти років зіграє в Таллінні дебютний матч на першості планети проти господарів турніру естонців. Нещодавно наша команда завершила передодстанній етап підготовки до головного старту року. Триденні збори в броварському “Терміналі “ вінчали два товариських поєдинки з ровесниками з Польщі. В обох українці перемогли — 3:1 і 4:1. Про стан команди на основі цього відрізку розмовляємо з наставником наших юніорів Олександром Бобкіним.
– З кістяком складу, яким розраховуємо виступати в Естонії, визначилися вже давно, – бере слово тренер. – Більшість із цих хлопців на цьому зборі були. Шкода тільки, що з відомих причин не змогли задіяти представників “Донбасу” Станіслава Садовикова і Веніаміна Трандафілова. За легіонерами, які не змогли прибути в листопаді, слідкуємо. Так само стежимо за тими виконавцями, які в разі потреби можуть долучитися до збірної в найближчому майбутньому. І, звісно, завжди раді запросити тих хлопців, які раніше не виділялися, але вже й зараз почали демонструвати шалений прогрес.
– Окрім представників “Донбасу”, були гравці, які з якихось причин могли приїхати, але не захотіли?
– Існує незрозуміла ситуація з одним хлопцем. Зараз він сказав, що він не приїде через те, що його не відпускає клуб. Закордонний. Не знаю, наскільки це правда. Відмови ми не отримали, а тому хочеться вірити, що до чемпіонату світу щось зміниться і цей хокеїст таки буде в команді.
– В обох поєдинках у Польщі наша команда впевнено перемогла. Хоча перший з цих матчів теж розпочався не найліпшим чином — в одній з перших змін п’ятихвилинне вилучення отримав Артем Грабовецький.
– Завжди повторюю хлопцям перед матчами, розпочинаю і закінчую цими словами звернення до команди в перервах і хочу донести через це інтерв’ю: треба прагнути заробляти якомога менше вилучень чи в ідеалі не заробляти їх взагалі. Велика кількість вилучень — біда всього нашого хокею, починаючи з національної збірної і закінчуючи дітьми. Ось і цього разу після Артемового вилучення ми витратили на оборону воріт дуже багато сил. Слава Богу, вистояли, але так бути не повинно.
– При цьому не просто вистояли, а протягом п’яти хвилин фактично не дали суперникам створити жодної гостроти.
– Попередній збір у серпні, який завершився турніром у Броварах проти білоруської юнацької і угорської юніорської збірних виявив нашу головну проблему — ми отримали велику кількість вилучень і пропустили у меншості чимало шайб у свої ворота. Ми зробили висновки і запросили в тренерський штаб Руслана Борисенка. Одним із головних його завдань була побудова гри в обороні. Борисенко мав у короткі терміни навчити команду захищатися в меншості. Цьому компонентові ми приділили величезну увагу під час листопадових зборів, а до того з серпня провели чимало зустрічей, на яких обговорювали тонкощі тактики дій в обороні, узгодили спільний напрям, який прищеплюватимемо підопічним у контексті дій в різних форматах меншості. Під час тренувань у “Терміналі” приділили цьому напрямові максимальну увагу. Поєдинки в Польщі показали, що в меншості ми справді стали грати набагато надійніше. З двох шайб, які пропустили від поляків, у меншості отримали лише одну. Та й там особливої помилки не було — суперники вдало зіграли на добиванні.
– Також у Криниці-Здруй вдало зіграли нападники.
– Завжди кажу, що найважливішим у грі є другий період, коли команда має ближню лавку. Це треба використовувати. Вся гра збірної саме на це була налаштована — не давати полякам якомога довше мінятися, спонукати їх робити якомога більше прокидань, а самим створювати постійний тиск на володіння суперників. План спрацював — обидва других періоди ми виграли. А коли виграєш дві третини матчу, в третьому періоді на провідні ролі виходить самодисципліна і розуміння того, що можна наступити на горло власній пісні й зіграти не на особистий результат, а допомогти перемогти команді. Коли маєш після двох періодів перевагу в рахунку, грати спокійніше.
Не вважаю, що 3:1 — то дуже велика перевага. Але зрозуміло, що в третьому періоді більшість хокеїстів втрачають концентрацію. Зазвичай команда, яка програє, в заключній 20-хвилинці докладає максимальних зусиль, щоб відігратися і тисне на володіння суперників. Що в такому випадку робити? Якщо виходити з думкою, що заб’ємо ще і суперник заспокоїться, то це помилка. Потрібно сконцентруватися на тому, щоб суперник не мав нагод забити. Для цього треба надалі сповідувати ту тактичну модель, за якою граєш, але максимально сконцентруватися — прибрати всі вилучення, недолугі втрати. Як правило, команда, яка програє, починає розкриватися. За таких умов помилок уникнути складно і з’являються шанси для проведення контратак. З’являються ті нагоди, яких немає в першому періоді.
Виходячи з вище сказаного, ми в першій 20-хвилинці намагаємося нав’язати свій хокей, після того намагаємося забирати за рахунок активної гри всі другі періоди, а в третіх діємо від оборони, суворо за завданням.
– Не дивлячись на те, що в цих зустрічах вам вимушено довелося змінювати поєднання в ланках, лідери команди залишаються незмінними.
– Хлопці, які забивають вирішальні шайби є. Їх теж можна назвати лідерами. Але ми прагнемо, щоб у нашій команді кожен гравець почувався лідером. За цим принципом ми розпочинали роботу три роки тому, коли ще з юнацькою збірною, на жаль, не змогли поїхати на чемпіонат світу в італійський Асьяґо. Тоді ми визначили кістяк, на який орієнтуємося досі. З того часу хлопці стали міцнішими, дружнішими. Колектив став практично сім’єю. Більшість цих хлопців разом виросли, були вихованцями однієї школи.
Наше завдання, щоб кожен з хокеїстів виділявся не стільки сам, скільки став складовою команди-лідера. Щоб лідерів було 22 і якщо в одного не піде гра, є ще 21 гравець, здатний допомогти, протягти руку. Мені найменше хочеться, щоб у нашій команді було три-п’ять лідерів, а інші заспокоювалися розумінням, що вийдуть лідери і все повирішують. На чемпіонаті світу в нас повинно бути 22 гравці з задатками лідерів. Якщо хтось випав через травму чи якісь інші причини, це не повинно позначатися на грі.
– Не дарма кажуть, що воротар — це півкоманди. Семен Майко у Криниці-Здруй відіграв обидва матчі. І пропустив у них лише по голу. Ви задоволені його грою?
– У мене не було підстав замінювати Семена. Дуже поважаю роботу Назарія Сушака, але цього разу він їхав у Польщу з розуміннями, що ми збираємося в обох матчах дати змогу пограти Семенові. Річ у тім, що в Україну після тривалих закордонних мандрів Майко повернувся лише цьогоріч. Нам було важливо оцінити, як він почувається. Власне, Семен входить у когорту тих 22-х лідерів, на яких ми продовжуємо розраховувати в контексті чемпіонату світу.
– Перед чемпіонатом світу ще будете проводити якісь товариські матчі?
– 1 грудня збираємося на збір у Броварах. Проведемо там три мікроцикли. Кожен з них буде завершуватися максимальними навантаженнями. 6 грудня доїдуть повністю всі ті гравці, яких розраховуємо включити в заявку на чемпіонат світу. Це хокеїсти, які виступають у Північній Америці чи Європі. 8 грудня вирушаємо до Будапешта. Наступного дня ввечері зіграємо товариський поєдинок з ровесниками з Угорщини. 10 грудня зустрінемося з італійцями. Дуже радий такому виборові суперників, бо це суперники з різними школами. Після другого матчу перебираємося у Відень, а з Відня 11 грудня — в Таллінн, де вже наступного дня зіграємо стартовий матч чемпіонату світу.
