Головним тренером національної збірної України на сезон 2026/2027 став Олександр Бобкін, багаторічний тренер юнацької та юніорської збірних України. За його плечима не один чемпіонат світу в дивізіонах 1В та 1А. Попереду новий виклик із новою збірною.
Про призначення, новий підхід та плани на підготовку національної збірної – в інтервʼю.
Розкажіть більше про ваші емоції після отримання пропозиції про призначення?
Чесно кажучи, не чекав цієї пропозиції за підсумками попереднього сезону. Наша юнацька збірна стала третьою, не все нам вдалося. Планували, як зробити краще надалі. Тоді Сергій Володимирович запропонував очолити національну збірну. Я розумію, що це дуже серйозний виклик, але прийняв його.
Значну частину своєї кар’єри ви працювали саме з юними гравцями. У чому, на вашу думку, складність роботи з дорослою збірною?
Бачу не складнощі, лише те, що, треба буде змінити підхід до самих гравців. Коли вони були молодші, ми могли звернутися на підвищених тонах, застосувати певний тиск. Зараз вони вже стали дорослими чоловіками зі своїми сім’ями та сталими кар’єрами. Вони сформовані особистості, з якими треба буде працювати через діалог та домовленості.
Тому перше, що я назву, це стовідсотково зміна підходу. Ніяк не можна порівняти юнацьку чи юніорську збірну з національною.
Стосовно зміни підходу. Ви маєте на увазі тренувальний процес чи лише комунікацію в команді?
Зараз підходжу до наших гравців як до професіоналів. Вони матимуть конкретні завдання в тренувальному та ігровому процесі. Тому зовсім не переживаю щодо сприйняття змін тактичних дій або елементів тренувань.
Підхід потрібно буде змінити саме у вертикалі «тренер — гравець». Багато хто з хлопців знає мене як тренера своїх юнацьких чи юніорських збірних. Багато хто зі мною працював із дуже юного віку й пройшов із нашим штабом не один чемпіонат світу. Тому найголовніше, щоб хлопці почали сприймати мене не як свого дитячого тренера, а як тренера національної збірної.
Чи перебуваєте ви на зв’язку з гравцями національної збірної? Як вони відреагували на ваш перший дзвінок?
Звичайно, спілкуюся з хлопцями з першого дня. Планую взагалі поговорити особисто з кожним із гравців. Повторюся, мені дуже важливо вибудувати діалог із хокеїстами, тому ці дзвінки точно є важливою частиною робочого процесу.
Стосовно реакції, то хтось реагував нейтрально, хтось позитивно, одразу привітав. Негативу точно не відчувалося. Всі, хто перебуває всередині хокейних процесів в Україні, досконало знають ситуацію навколо заміни тренерського штабу.
Ви вже згадували, що значна кількість гравців, яких ви тренували в U18 чи U20, вже виступають у дорослій збірній. Можливо, планується ще більше омолодження складу?
Тут важливо розуміти, що на перший план виходить спортивна конкуренція. Я дуже вдячний усім гравцям, які вивели нашу збірну в елітний дивізіон, але тепер головним нашим завданням є там затриматися. Для мене ніколи не було різниці: гравцю 15 років чи 18 — він міг потрапити до складу. Тут історія повториться. Якщо хлопцю 20 чи 22 роки, а він сильніший за хлопців, яким за 30, то вибір впаде на того, хто сильніший. І навпаки, якщо старший гравець виграє конкуренцію в молодшого, то місце в складі отримає він. Всі результати чи медалі на юнацькому чи молодіжному рівні ролі не грають, все обнуляється до чесної спортивної боротьби.
У рамках підготовки в команди три турніри Європейського Кубка Націй. Перший вже в листопаді. Чого ви очікуєте від вашого тренерського дебюту за головну збірну?
На перший турнір викличемо практично той склад, який вивів Україну в еліту. Ми хочемо ознайомити цей склад із новими тактичними діями та побачити, як вони їх сприймуть.
У грудні, за можливості, хотіли б переглянути гравців із Північної Америки, особливо з університетських ліг. Розраховую побачити Івана Кородюка, Михайла Данилова, Микиту Коневича, Ігната Пазія, Артема Грабовецького, Мішу Сімчука, Данила Коржилецького, Нікіту Іващенка. Загалом усіх хлопців, які повинні отримати шанс проявити себе. У більшості з них є досвід виступів на чемпіонатах світу, і грають вони в дуже непоганих лігах.
У лютому постараємося зібрати максимально бойовий склад. А в квітні розпочнемо наш заключний підготовчий збір із гравцями, які себе зарекомендують протягом попередніх зборів. У нас буде 35 днів до чемпіонату світу.
Тобто план заключного тренувального збору вже сформований?
Так, уже розписаний кожен день. Єдиний нюанс це товариські матчі. Маємо підтверджені три матчі, хоча хотілося б мати 7–8.
Щодо суперників, маємо вже команди з еліти та 1A. Продовжуємо шукати ще декількох.
Ви згадували про знайомство гравців із тактичними діями. Гра національної збірної зараз буде схожою на гру юнацьких збірних?
Так, звичайно, багато чого ми візьмемо з того хокею, але мусимо пам’ятати, що на дорослому рівні грають уже в інший хокей. Тут є свої нюанси, і їх треба враховувати. Молодь приходить до юнацької збірної сирою, багато часу нам треба, аби «зліпити» з них необхідну конструкцію для нашої моделі гри. Тут хлопці вже мають той рівень, коли будуть виконувати те, що дамо їм на тренуваннях. Спробуємо одну модель хокею, потім спробуємо іншу, проведемо аналіз, об’єднаємо позитивні риси обох і знайдемо свою гру.
Важливо розуміти, що проти таких суперників грати, просто бігаючи та відбираючи шайбу, не вийде. Одного налаштування та фізичної підготовки буде мало, тут треба працювати глибше.
Чи можна зараз сказати, що збірні всіх вікових категорій зможуть створити вертикаль завдяки подібному тактичному стилю гри?
Думаю, що так. Ми вже маємо тренера U18 — Руслана Віталійовича, з яким ми багато років працюємо разом. Всі ті тактичні дії, які ми використовуємо, ми розробляли разом. Як і тренувальний процес.
Тут великий позитивний вплив матиме й те, що він приєднається до тренерського штабу національної збірної після завершення роботи з U18. Ми завжди на зв’язку й працюємо над спільною справою.
А яку ціль для себе ставите ви?
Добре зробити свою роботу. Зробити так, аби хлопці добре виконували свою роботу. Та велика відповідальність і можливість, яку ми отримали, мають бути використані по максимуму. Треба її не боятися та йти до кінцевого результату. Налаштуватися на максимум і зробити все, що від нас залежить.
Не варто вірити комусь, що все буде добре. Саме по собі добре не буде нічого. Треба розуміти свою мету і як до неї правильно підійти. А найголовніше для цього — не боятися й донести це до хлопців.
Яким буде ваше, як головного тренера, завдання для команди?
Розпочну з того, що з кожним будуть індивідуальні бесіди. Далі будемо стежити за хлопцями протягом сезону, за тим, як вони грають. Якщо будемо бачити, що на клубному рівні якісь наші потреби не виконуються, будемо їм це показувати й пояснювати, аби вони ставали кращими. Зрозуміло, що всі команди грають по-своєму і в кожного чемпіонату світу свій рівень.
Я коли спілкувався з Ігорем Мережком, з Олексієм Вороною, бачу, що хлопці розуміють, що на нас очікує і що готуватися потрібно починати вже зараз. Вже зараз треба ставитися до своєї форми, свого способу життя так, аби до травня всі підійшли без проблем.
Тут я маю на увазі, що сезон закінчиться, далі в когось будуть паузи, за які буде менше тренувань, не буде ігрової практики, хлопці дещо розслабляться, наберуть зайвої ваги. Почнуться наші збори, вони отримають високе навантаження й у підсумку — травми паху, колін, спини. А це все непрофесіоналізм і не має жодного відношення до професійного спорту.
Аби це не було сюрпризом, хлопці вже мають починати жити чемпіонатом світу й стежити за собою та своїм здоров’ям.
