З 8 по 11 лютого в словацькому Попраді юнацька збірна України взяла участь у турнірі імені Владіміра Дзурілли. Україна в булітній серії поступилась словацькій молодіжці, обіграла в овертаймі Німеччину, в основний час Японію та в завершальному матчі програла одноліткам зі Словаччини. За підсумками чотирьох зустрічей поспіль наша збірна зайняла третє місце.

Про турнір, зіграні матчі, підготовку до чемпіонату світу та потенційний склад юнацької збірної для виступу в дивізіоні 1А поспілкувались з головним тренером Олександром Бобкіним.

Як формувався цей склад юнацької збірної, оскільки ми бачили дуже мало тих, хто проходив по віку з минулого скликання.

Сформувати склад було дуже важко. Не так багато хокеїстів рівня збірної України залишилось в Європі, більшість 2006-2007 років грають в Північній Америці. Тому це скликання складається з декількох категорій: «кістяк», який викликається вже не вперше – це Євтєхов, Шульга, Трущенко, Гапоненко, Косарєв. Вони грали на чемпіонаті світу, коли були на рік-два молодші за титульний вік, а зараз є основою цієї юнацької збірної. Плюс наші три воротарі, серед яких тільки Олександр Левшин знаходиться в Канаді, Романа Батога і Іллю Семеху ми вже перевіряли раніше і в цих хлопцях впевнені, цього разу подивились ще Назара Бойка, він теж нам сподобався. Були ті, кого ми пам’ятаємо з чемпіонату світу, ті, кого переглядали на зборах та турнірах як і минулого, так і цього року. І третя категорія – абсолютні новачки. Це і Даніель Скиба, і Єгор Трипольський та Дмитро Савчук. Серед повністю «чистих» новачків також був Григорій Біляєв, який, на жаль випав через травму, але за два тренування встиг нас вразити, щодо Дмитра Мосюка, то для нього це теж був перший збір, однак ми працюємо з ним в «Дніпрі», тому добре знайомі із цим нападником.

Взагалі, нам було дуже цікаво було побачити як хлопці, яких ми переглядали на всіх попередніх зборах, спрогресували.

Що можете сказати, прогрес помітний?

Так, є хлопці, в яких ми одразу помітили різницю, вони дуже додали. Є ті, які стоять на місці, але не регресують. Радий розуміти, що ми не помилились у виборі гравців і в жодного не помітили регресу.

А чи вразив хтось більше за інших своїм ростом?

Враження від гравців складається відповідно до результату турніру. Загалом ми не знали чого очікувати. Ми розуміли, що серед суперників топові збірні і всі нам казали, що ловити там нічого. Мабуть, до початку турніру ми розуміли, що так воно десь і є. Словаччина, обидві команди, це команди із ТОП-16, Німеччина тільки вилетіла з еліти, а Японія наш давній суперник, але з нею ніколи не буває легко.

Насамперед у керівництва було побоювання, що ми десь можемо злякатись, але це молоді хлопці і вони змогли вразити і мене, і самих себе, і тим паче усіх суперників. Я тому одразу сказав, що чимало хлопців із цього збору будуть на чемпіонаті світу. Вони переграли Німеччину та Японію, звісно, в контексті переваги над ними на чемпіонаті світу ці перемоги нічого не означають для нас, але конкретно в той час і в тому моменті ми були сильнішими. Ось, що важливо.

Чи все хокеїстам вдалось виконати?

Дуже непогано зіграли ту більшість, яку ми пропонували, але ми розуміємо, що її вже всі бачили і перед чемпіонатом світу треба буде додавати в цьому компоненті сто відсотків. Добре зіграла оборонна лінія, так, були деякі провали, але ми не беремо конкретно останнього матчу, там немає вже про що казати.

Щодо Григорія Біляєва, чи можемо на нього чекати на зборі перед чемпіонатом світу?

Ми на нього розраховували ще минулого року перед чемпіонатом світу у Франції, потім хотіли його побачити на зборі в Угорщині в серпні, але цих два рази йому приєднатись не вийшло. Зараз нарешті ми змогли побачитись, на жаль, недовго. По тренуваннях йому вдалось справити дуже хороше враження, але все вирішує гра, якої ми ще побачити не змогли.

Тому так, плануємо його запрошувати.

Як ви вже сказали, від збірної України ніхто нічого особливого не очікував. Тим часом Україна виходить і поступається словацькій U19 лише в серії булітів. Зрозуміло, що команда виходила з максимально бойовим налаштуванням. Проте чи було всередині відчуття, що найважливіше це бодай відкрити рахунок?

Після нашого тренування в перший день турніру, 7 лютого, я залишився на матч між збірними Словаччини і почесав голову. Кажу тоді до Руслана Борисенка і Сергія Бабинця, що так, вони трошки сильніші за збірні Естонії чи Литви з якими ми востаннє на схожих зборах грали…

Але тут треба розуміти, ми маємо свою манеру гри, пропонуємо свою тактику, з якою всі хлопці вже знайомі. Це щільний, агресивний та атакувальний хокей і ми намагались й тут притримуватись саме цієї тактики. Звісно, Словаччина не до кінця налаштувалася на матч з нами, але вже після першої перерви вони зрозуміли свою помилку і грати з ними стало дуже непросто. Та все ж ми змогли відповісти їм та отримати результат.

Все-таки матч завершився в булітній серії, чи в той момент було відчуття, що завдяки індивідуальній майстерності когось із нападників, могли взяти два очки?

Я так і думав. У нас завжди є хтось із хлопців, хто вміє гарно та технічно виконувати буліти, проте, мабуть, саме в цій грі щось не вийшло. Олексій Євтєхов пробив дуже сильний буліт, розклав воротаря і закинув. На таке ж я і розраховував від інших хлопців, але не вийшло.

Як вам робота Романа Батога в цій булітній серії?

Дуже непогано. Тут треба розуміти фактор збірної Словаччини та їхню майстерність. Рома більшість із них прочитав та зіграв добре. І хоч в середньому та збірна на рік-два старша за нашу, переможний гол забив гравець 2008 року.

Матч з Німеччиною. Друга гра поспіль і вдруге переходить в додатковий час. Якщо зі Словаччиною було недоналаштування суперника, а в чому причина такого результату з Німеччиною?

Це була повністю інша гра, суперник був налаштований, та і ми теж. В цьому році ми боротимемось один проти одного на чемпіонаті світу, але вони у групі лідер, а ми в статусі аутсайдера.

Перед матчем я сказав хлопцям, що дуже важливо буде подивитись як ми виглядатимемо на фоні цієї команди. Вони дисципліновані, майстерні та, як і Словаччина, з хокейної держави. Я також був на їхній першій грі проти Японії і мене вразила ця команда. Ми всі знаємо як працює Японія, вони грають завжди в однаковому найшвидшому темпі, дуже високий рівень дисципліни, але два перші періоди японці не могли тримати шайбу зовсім. Тоді я побачив наскільки сильною є збірна Німеччини.

Для мене це була найголовніша гра цього турніру. Там ми програвали скілами, загалом варто сказати, що за цим показником ми програвали всім збірним. Вони краще катаються, більше володіють шайбою, краще віддають та приймають, на цьому фоні ми програємо. Але є те, чим Україна обігрує. Це характер, тактика та віра в перемогу, особливо над суперником, який сильніше. В цьому матчі так і вийшло: ми повели, потім програвали, догнали і закинули дуже хорошу шайбу в овертаймі. Тому ця перемога мені була найціннішою.

Дисциплінованій грі Німеччини Україна протиставила інший хокей, оскільки вилучень було багато. Саме в них основна проблема збірної зараз?

Загалом ми стараємось прищепити нашим гравцям навичку грати дисципліновано завжди, але при тому й зіштовхуємось з тим, що ми дуже багато граємо без шайби, бо нею володіють суперники. Коли ти її відбираєш, то завжди є ризик заробити вилучення. А відібрати всі сто відсотків разів шайбу чисто дуже і дуже важко, тому, як правило, у матчі видаляються гравці тої команди, яка менше володіє шайбою. З цими суперниками ми володіємо менше, тому як би ми не налаштовували хлопців не заробляти вилучень, десь ми точно заберемо шайбу через фол. Тому всі наші збірні готуємо грати в меншості.

Це недостатнє володіння шайбою є наслідком програшу в індивідуальних навичках?

Так, само собою. Проте так ми працюємо вже не перший чемпіонат світу і готові до цього, тому стараємось якнайбільше часу на тренуваннях приділяти таким елементам як вкидання, аби одразу заволодіти шайбою та взяти її під свій контроль.

І щодо скілів, практично вся збірна грає в досить сильних чемпіонатах, хіба тоді навички цих гравців не ростуть?

Зараз ситуація точно краща, ніж була, вона вирівнюється. Це можна зрозуміти по Олексію Євтєхову, Миколі Косарєву, Андрію Виставкіну. Відчутно, що там тренери в командах багато працюють, в цих хлопців покращуються передачі та щільність пасу.

Якщо взяти тренування нашої збірної та будь-якої іншої європейської, то лише за одними передачами по порожньому льоду можна порівняти кількість браку. В нас його багато, а там він практично відсутній. Але поступово шляхом того, що хлопці грають в хороших командах, вирівнюємо ситуацію.

Тобто можемо поставити на те, що за 3-4 роки рівень української юнацької збірної вирівняється з європейськими?

Ми почали долучати до роботи зі збірної спеціалістів з індивідуальної підготовки. Раніше з нами їздив Олег Циркунов, зараз Данило Ігнатьєв. Він отримує достатньо тренувального часу, аби підправити навички хлопців, бо саме на них будується все. Всі збірні хокейних країн працюють завдяки катанню та володінню шайбою. Наведу приклад: після матчу проти Словаччини U18 на наших хлопців було шкода навіть дивитись, вони були максимально втомлені. Тим часом словаки, коли ми всі зняли шоломи на нагородження, були сухі. Чому? Бо вони катаються, сковзять і витрачають значно менше сил, а в нас ще багато хто продовжує бігати по льоду і витрачати значно більше сил. Це неправильно поставлене катання ще в дитинстві.

Японія. Мабуть, всі чекали дещо іншої гри від цієї збірної.

Ми знали, що вони гратимуть саме так. Єдине, здивувало те, що в них була четверта гра, а бігали вони так, наче це перша, фізична підготовка цієї команди просто захоплює. Ми на свій четвертий матч вже ледь волочили ноги, а Японія з нами грала так, наче тільки розімнулась. Ну і дисципліна, звісно. Просто ми добре забили, реалізували більшість, але все ж по кидках ми програли, тому готуємось до серйозної битви на чемпіонаті світу.

І останній матч на турнірі — Словаччина U18..

Тут навіть немає що прокоментувати. Вийшли на теплий великий майданчик після маленького холодного під Словаччину, яка до того програла Німеччині і точно не хотіла ставати на турнірі четвертою. Наші хлопчики старались як могли, але і сил не вистачило, важко було.

В післяматчевому інтервʼю ви говорили, що в наших хокеїстів недостатня фізична підготовка. В чому її не вистачало в цьому матчі?

Насправді ці хлопці ще дуже непогано виглядають в цьому аспекті. Були такі скликання, коли ти можеш не давати жодних спеціальних тестів. Лише тренування зранку наступного дня після приїзду, коли вже всі виспались та добре поїли. Просто даєш перше інтенсивне тренування, 30 хвилин без пауз, і тобі одразу зрозуміло в якому стані хлопці. Чи вони тягнуться до води в будь-якому зручному випадку, чи спокійно все витримують.

В моїй практиці були гравці, які приїжджають на збори і U18, i U20 в значно гірших станах. Був такий хокеїст в U20, якого всі тренери просили тримати себе в формі, але він все одно приїжджав максимально розбалансованим і треба був ще час, аби привезти його в форму і він зовсім не один такий.

Чому не вистачило? Тут ще й мова про різність підготовки. Вони всі поїхали з України і їх готують європейські спеціалісти. Треба розуміти, що вони вже в тому віці, що окрім навантаження, яке дає тренер, вони всі мають займатись самопідготовкою додатково. Вони мають займатись в залі, якраз мова в першу чергу про це. Працювати в залі, зі власною вагою, велосипед, розтяжка, розминка та заминка, приділяти цьому по 20 хвилин до та після тренувань. Це також правильний режим харчування та сну. В нас є хлопці, які приділяють цьому достатньо уваги. Наприклад, Олексій Євтєхов, якого я вже сьогодні кілька разів згадував, він нас в цьому плані дуже здивував ще рік тому, Іларіон Купріянов теж задав тон на U18 минулого року. Зараз також Микита Боднар, Андрій Виставкін. Знаю, що вони приділяють цьому достатньо уваги і відповідно їхня витривалість значно відрізняться від інших. А є ті, хто навпаки приїхав у дуже поганому фізичному стані.

В цій збірній було одразу декілька гравців, які виступали в грудні на чемпіонаті світу U20. Це Євтєхов, Трущенко, Шульга та Косарєв. Наскільки їм той чемпіонат допоміг краще показати себе зараз?

Максимально допоміг. Олексій однозначно став лідером. Капітан, який відпрацював на всі сто відсотків. Команда його прийняла, прислухається до нього та поважає. Богдан та Микита чудово йому допомагали. Ми на сто відсотків задоволені своїм вибором і сподіваємось, що далі буде все в такому ж режимі.

Миколі Косарєву теж однозначно пішов на користь, хоча він мало виступав на U20. Потішило його ставлення до дисципліни, практично не було вилучень, не було нерозумних помилок, тому його теж можна виділити.

Кістяк в цієї збірної дуже непоганий. Скажу, що має бути цікаво. Ми всі в очікуванні чемпіонату світу.

До чемпіонату залишається все менше часу. На початку розмови ви говорили, що дуже багато гравців зараз в Північній Америці. Як збалансувати склад з «європейців» та «американців»?

Словацький турнір став дуже важливим в плані формування кістяка збірної, який точно йде далі. Зараз ми в очікуванні турне по Канаді, яке заплановане з 24 до 31 березня. Там ми спробуємо переглянути максимальну кількість «американців» та «канадців». Зіграємо товариські матчі і хлопці, які проявлять себе найкраще продовжать підготовку в Європі разом з частиною гравців, які виступають в тутешніх клубах. Після першої половини ми проведемо перший «відсів» і тоді вирушимо в Данію. Там на нас чекатиме фінальний тиждень підготовки, зіграємо товариський матч проти дуже важливого для України суперника, після цього вже визначимось із остаточним складом юнацької збірної на чемпіонат світу.

В нас в Америці є топові гравці які виступають в хороших лігах і точно стали б одними із лідерів цієї збірної. Це Гавриїл Сімчук, Ігнат Пазій та Микита Яловий. Бажаємо удачі їм всім, проте ми знаємо, що їхні клуби попадають в плей-оф і участь в чемпіонаті світу залежить від того, як далеко до фіналу вони пройдуть і наскільки тренери в клубах на них розраховують. Я з ними вже розмовляв і кожен сказав, що якщо тренери не розраховуватимуть на сто відсотків, то вони приєднаються до збірної.

Дуже чекаємо також на Микиту Коневича. Він звʼязався зі мною особисто і підтвердив, що буде. Це захисник 2006 року, який пропустив вже три чемпіонати світу, але зараз сподіваємось, що лідер оборони цього року приєднається до збірної.

Є декілька хлопців в Америці, які повинні бути в цій команді, але попали статус під ТPS і очікують рішення щодо візи. Але, як показує практика, вирішили це питання дуже складно, проте до останнього віримо, що вдасться. Це Герман Росстальний, Віталій Ульянов, Арсен Москаленко та Микита Бондарєв. Якщо це питання не вирішиться, нам їх буде дуже не вистачати.

Щодо збору в Канаді. Там братимуть участь лише представники клубів США та Канади?

Ми так плануємо. Зберемо із них цілу команду, 23 людини, і цим складом зіграємо товариські матчі.

Минулого року U18 зайняла пʼяте місце в дивізіоні 1А. Цього року ми вже бачили частину суперників, то ж якою має бути збірна України на чемпіонаті світу цього року?

Ми готові до всього й навіть до найгіршого, що не зберемо той склад, який ми вважаємо оптимальним, але з тими хлопцями, хто поїде  будемо ставити максимальні задачі і грати.

Зараз важко щось сказати, але однозначно, нудних матчів не буде, вболівальники чекатимуть на наші ігри. Готуйтесь вболівати, це буде дуже цікавий чемпіонат світу. Поки що так, продовжуємо працювати, а все інше побачимо у квітні.