Юнацька збірна України посіла друге місце на щорічному «Třinec Open Cup». Цей збір став першим етапом підготовки нашої U18 до чемпіонату світу в дивізіоні 1А, який пройде у квітні 2025 року в угорському місті Секешфегервар.
В інтервʼю головний тренер юнацької збірної Олександр Бобкін підбив підсумки цьогорічного Кубка для збірної України.
Декілька слів про склад збірної. Яке завдання стояло при його формуванні?
Перед тренерським штабом стояло єдине завдання – переглянути хлопців 2008 року та познайомитись з ними. Багато ми чули про цей рік. Декількох кандидатів побачили ще минулого року, цього ж познайомились вже зі значною більшістю.
Звичайно, що їхати на турнір з тризубом на формі – це завжди завдання та відповідальність. Всі працюють на перемогу, проте на цьому етапі, тобто на першому етапі підготовки до чемпіонату світу, найважливішим було познайомитись з кандидатами особисто.
Після першого ігрового дня в коментарі ви говорили, що одне тренування перед цим турніром дозволяє побачити, хто вас розуміє одразу, а кому треба час. По закінченню турніру, до якого висновку дійшли: більшість розуміє чи все ж треба час?
Однозначно, багато кому потрібен цей час. Лише декілька хлопців, які розуміли все з одного пояснення чи одного тренування. Проте важливо, що з кожною грою ми додавали в тактиці. Це було головною вимогою до хлопців й саме за виконанням цієї умови ми слідкували. Всі вони звикли грати так, як їм кажуть в клубах, чи як навчилися грати ще в дитинстві, а для мене було важливо, аби вони показували той хокей, який ми пояснюємо.
Неймовірно велике зусилля потрібно прикласти, аби змусити себе перелаштуватись, від того, що ти робив раніше і змусити себе грати так, як від тебе вимагають. Коли над цими вимогами ти ще не працював і бачив лише на планшеті чи відео, і лише одного разу спробував зробити на тренуванні. Ті, хто це одразу прийняв і почав працювати, відразу говорять нам про своє хокейне чуття. Проте до останнього дня всі почали розуміти як їм потрібно грати, тому що важливою частиною підготовки були відеоуроки з поясненнями помилок та порадами як не допустити таких помилок в наступних матчах.
Зовсім скоро розпочинається збір U18, чи чекати на гравців з цього збору там?
Так, поїдуть оборонці Ярослав Панасенко, Даніел Скиба та нападники Святослав Васяк, Данило Оліфірчук, Мирослав Спаскін та Олександр Жданов. Це ті гравці, які найкраще себе проявили на цьому турнірі.
А щодо інших, чи є перспектива їхньої участі в подальших навчально-тренувальних зборах?
Насправді я б і на цей збір U18 взяв ще декілька гравців, які себе добре проявили на Кубку, але, на жаль, вони відлітають до Північної Америки.
Перейдемо до матчів. Після жеребкування, як ви оцінювали наших суперників у групі?
Більше очікував від «Регле», але коли дізнався, що там брали участь гравці 2009-2010 років народження, то всі питання відпали. Звичайно, хотілось би грати проти ровесників. «Ред Булл» – команда, з якою ми граємо вже вдруге, проте підхід там не змінюється, тому я знав чого від них чекати. Щодо «Спарти», я одразу сказав, що матч буде серйозний, оскільки ця команда виділяється наглістю серед всіх чеських клубів, тому проти них завжди дуже цікаво грати. «Вітковіце» стало чимось новим для нас.
У позаминулому році ми грали проти «Риги», але ось вже третій рік поспіль не попадали на «Карлові Вари», але вийшло, що зустрілись з ними в фіналі. Я був задоволений жеребкуванням. Ми потрапили на різні школи: австрійська, шведська та чеська. Щодо чеських, то вони себе проявили так, як від них і очікували.
Не будемо зупинятись на кожному матчі окремо, проте яке загальне враження склади ігри нашої збірної?
Що ми дуже сирі в тактичному плані. До цього віку багатьох хокеїстів не привчили думати на льоду. Ми дуже погано граємо без шайби, це біль всього нашого дитячого хокею. Таку проблему ми бачимо не лише в U17 чи U16, а також в U18 та U20. Можна сказати, що гра без шайби – це загальна проблема українського хокею.
Ще ці матчі показали, що ми починаємо вирівнюватись скілами. Якщо в попередні роки наші хлопці мали різний рівень навичок і хтось рівнявся з суперниками, а хтось ні, то це скликання, завдяки ще тривалішій грі в Європі та Північній Америці, стало тим поколінням, де формується новий підхід до хокею. Батьки шукають можливості дітям тренуватись додатково чи брати участь в хокейних кемпах, аби покращувати індивідуальні навички. Тому зараз відчувається, що ми вже теж починаємо правильно кататись, а це змушує радіти.
Ну і звісно, наша проблема з невиправданими вилученнями нікуди не зникла. В крові кожного нашого гравця є той характер, який часто потрібно стримувати, там, де потрібно потерпіти. Натомість ми не стримуємось і заробляємо вилучення, що ми й бачили в фіналі.
Це найкращий результат нашої збірної на цьому Кубку за три роки..
Так, це найкращий результат, але я б не вважав цей турнір чимось показовим. Я вважаю, що найважчою нашою грою на цьому турнірі був матч проти «Спарти» в плані того, який хокей показав суперник. І я щиро здивувався, коли побачив, що ця команда стала пʼятою. Якщо порівнювати «Спарту» та «Карлові Вари», то рівень гри «Спарти» був значно вищий.
Тому місце на цьому турнірі не означає абсолютно нічого. Окрім останніх місць, будь-яка команда показала однаковий рівень. Якби ми програли булітну серію «Вітковіце», то ми могли грати вже не в фіналі, а за пʼяте місце і в підсумку стати шостими, хоча ні з ким би не погодився, що по рівню гри ми були шостими.