Варварське вторгнення рашистських окупантів в Україну 24 лютого 2022 року круто змінило життєві плани багатьох українських сімей, які змушені були тікати з країни до безпечної Європи. Федерація хокею України брала активну участь у переїзді та облаштуванні дітей-хокеїстів за кордоном, тим самим зберігаючи генофонд українського хокею. Близько 1000 маленьких і старших гравців та їхніх мам роз’їхалися по всіх куточках Старого світу, включаючи Францію.
Одне з місць, куди навесні прибула група з України – долина Шамоні, яка здобула свою популярність завдяки I зимовим Олімпійським іграм 1924 року. Тут залишилася обживатися більша частина групи з 45-50 українців, а кілька сімей доля розкидала іншими містечками та селами біля підніжжя Монблан.
Є тепер наші юні хокеїсти і у невеликому Морзіні біля кордону зі Швейцарією. Тут розмістилися в сім’ях представники київського «Сокола» брати Ілля Мозжерін (12 років) та Михайло Мозжерін (7), а також хлопці Марк Горбатов (14 років) та Давид Горбатов (10) із Черкас.
«На жаль, у Черкасах немає постійної арени, з перебоями функціонує надувна ковзанка. Під час карантину він був закритий, тому займатися доводилося лише 3-4 місяці на рік, а в іншому «сухі» тренування. За три роки заняттям хокеєм у Черкасах ми бачили кригу та брали участь у тренуваннях від сили – 9 місяців. Це вкрай недостатньо для того, щоб активно розвиватись у хокеї. Тому в перші місяці перебування у французьких Альпах діти поринули в казкову атмосферу і були дуже жадібними до льоду. Взагалі, тут краса невимовна! Буквально кожен сантимент площі. Дуже мальовничий регіон. Де-не-де сніг на піках гір доповнює пейзажі!», – розповідає мама братів Горбатових – Надія.
Важливо, що Морзін славиться не лише своїми куротними схилами та місцями відпочинку цілий рік (!), а й хокейною командою «Морзін-Авор’я Пінгвінз», яка цього року стала чемпіоном у другому французькому дивізіоні, а до 2016 року виступала в елітному ешелоні – Лізі Магнус.
«Ми ходили з дітьми на ігри плей-оф професійної французької ліги, чудова атмосфера на стадіоні та яскравий хокей. Взагалі, дітям подобається у Франції, вони беруть участь у турнірах… Старший син Ілля допоміг «Пінгвінз» U-13 посісти третє місце на турнірі в Ліоні, за що команда персонально презентувала йому командний кубок», – говорить мати воротаря Іллі Мозжеріна – Тетяна.
А ще у Морзіні неймовірно горді, що за їхній клуб кілька сезонів виступали культові особи збірної Франції форварди Франсуа та Моріс Розенталі, 7-кратний чемпіон країни та збірник Джонатан Цвікель, канадський захисник Бред Френсіс з досвідом гри у НХЛ за «Флориду», «Фінікс» та “Калгарі”. А ще кілька успішних сезонів з 2007 по 2009 рік за «Пінгвінів» провів Люк Тардіф-молодший – син нинішнього боса світового хокею Люка Тардіфа. Нагадаємо, що саме глава ІІХФ довгий час очолював французьку федерацію хокею і зробив істотний внесок у те, щоб українські біженці відчули всю теплоту, турботу та щирість співчуття з боку французької хокейної родини.
«Живемо в родині колишнього гравця «Пінгвінз» Сільвена Рассела, – розповідає про життя-буття у Франції Надія Горбатова. – Тут до нас чудове ставлення, спочатку директор клубу та мерія Морзіна підтримувала, допомагала продуктовими наборами, дітей записали до вчителів французької та англійської мов, а незабаром посадили разом із місцевими учнями до школи та коледжу (діти до 10 років навчаються у школі, а старші – у коледжі)».
Шкода лише, що на літо хокей у Морзіні став на «паузу». Кригу у місті розтопили і його не буде до вересня. При цьому українські хлопчаки аж ніяк не ледарять, а проводять досить інтенсивні тренування з ЗФП, а також флорболу як на роликах, так і без них. Паралельно Горбатових запросили займатися великим тенісом, тож хлопцям нудьгувати не доводиться.
«Гадаю, що Федерації хокею України ми будемо вдячні до кінця життя! Я б ніколи не подумала, що завдяки зусиллям ФХУ та захоплення дітьми хокеєм, ми зможемо потрапити у безпечне та настільки райське для життя та навчання місце у Франції! Якби не зусилля ваших співробітників, ми ніколи б у житті не дозволили собі такого неймовірного переїзду в нинішні умови, – каже Надія Горбатова. – Низький уклін та подяка за надану можливість!»
Поки що сім’я Горбатових та Мозжеріних за умовами житлового договору до кінця літа залишаються у Франції, а що потім – загадувати не береться ніхто. Війна в Україні може перейти в затяжну фазу, тому сім’ї-біженці мають самі шукати можливість для продовження дітей займатися улюбленим видом спорту.
«У побутовому плані в Морзіні нам гріх скаржитися: нещодавно ми переїхали в квартиру в центрі в пішій доступності від школи, я влаштувалась працювати в ресторан, діти навчаються, волонтери допомагають у вивченні французької мови 2-3 рази на тиждень. Однак ми моніторимо ситуацію в Україні і дуже хочемо повернутися до Києва, тому що вважаємо хокейну школу «Сокола» на чолі з нашим тренером В’ячеславом Тимченком сильнішою за місцеву», – визнає Тетяна Мозжеріна.
Цікаво, що сім’я Мозжеріних родом із окупованої Макіївки і змушена була тікати від війни вдруге. Цього разу із Києва. При цьому перші кроки в кар’єрі старший син Ілля робив… у Кременчуці, де сім’я Мозжеріних провела певний етап життя. І ось новий кругообіг подій, і французькі Альпи на горизонті. Куди і як поверне крива лінія долі надалі?
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
