23-річному форварду Назару Ружнікову минулий сезон-2021/22 відверто не вдався, але при цьому хокеїст зумів «прийти до тями» і отримав виклик-надію в табір національної збірної України. Саме про це, перспективи гравця у хокеї, та про вторгнення окупантів до Маріуполя прес-служба ФХУ поспілкувалася з Ружніковим на ковзанці ВДНГ.
– Назаре, раніше ти залучався до табору національної збірної України, але ще за часів Сергія Вітера. Якусь різницю на своєму першому занятті у Вадима Шахрайчука відчув?
– Не встиг (посміхається). Занадто мало одного заняття… Краще провести повноцінний збір, щоб робити висновки. Хокей, звичайно, не стоїть на місці, але, в принципі, всі заняття плюс-мінус мені знайомі та зрозумілі. До того ж, враховуючи, що я тільки-но приєднався до процесу, тренер часто підказував і допомагав «втягнутися».
– І як? Чи задоволений своїми кондиціями?
– Категорично – ні! Багато хлопців на ВДНГ вже місяць тренуються, а я тільки приєднався… Насправді, вийшло насичене, відмінне тренування, новачкам дали «продихатися», але це моє перше повноцінне тренування за чотири місяці! Так, у мене було кілька можливостей тренуватися у Києві по два рази на тиждень з аматорами, але одна справа вийти та імпровізувати самому у своє задоволення, і зовсім інша – повноцінне заняття у збірній. Це дві великі різниці. Зрадів, що тренери дали «добро» підключити мене на неофіційні збори, хоч ці тренування вже на фінішній прямій.
– Що буде далі? Які плани?
– Туман. Я не маю відповіді на питання про продовження кар’єри.
– За минулим чемпіонатом світу у Польщі стежив?
– Ні. Подивився лише огляд фінального дня турніру… Зізнатись, увесь цей час було не до хокею…
– Військові дії в Україні не давали прийти до тями?
– Звісно, шок!
– Як тебе застала війна і де опинився після початку вторгнення? Адже у твого «Маріуполя» 21 лютого була домашня гра…
– Так, але після того матчу ми вирушили на виїзд до Дружківки, де в нас і була запланована зустріч 24 лютого. Цього чорного дня нас і застали бомбардування, вибухи… У той же час ми з партнером по команді та оселі в Маріуполі Вадимом Мазуром стрибнули в автобус до «Білого Барсу» і поїхали з Донецької області.
На щастя, вибралися, але не пощастило, що речі, авто так і залишились у Маріуполі. Лише кілька днів тому одна знайома жінка передала мій паспорт, інші документи, що залишалися в азовській квартирі.
– Як їй пощастило вирватися з блокадного Маріуполя?
– Пішла пішки до Бердянська, а вже звідти «вирвалася» на нашу територію і невдовзі добрі люди їй запропонували покинутий будинок у селі Вінницької області.
– А яка доля будинку, де ви мешкали в Маріуполі?
– Квартиру «винесли», не торкнулися лише документів. А саме житло майже не постраждало від вибухів. Хоча багатоповерховий будинок точно піде під знесення.
– Мракобісся орків триває, ракети летять у мирні будинки, торгові центри та інші споруди інфраструктури по всій Україні. Як гадаєш, чемпіонат України з хокею вийде на старт восени?
– Віриться насилу. Принаймні, якщо ми беремо воєнний стан сьогодення. Тут я навіть говорю не про гарантії безпеки, а про те, що людям не до хокею зараз, а хокеїстам хіба цікаво грати за копійки?! Навряд чи клуби та їх впливові боси, які втрачають бізнес, заводи, зможуть зараз дозволити собі утримання хокеїста, забезпечити його всією необхідною амуніцією та платити стандартну зарплатню. Мені здається, це нереально за нинішніх умов. Та й скільки ковзанок зараз є, де можна проводити ігри чемпіонату країни?
– У твоїх словах прослизають відверті нотки песимізму. Чи не думаєш про завершення кар’єри?
– Це вже як вийде… Один український хокеїст, екс-партнер з «Маріуполя» та «Білого Барса» вже сказав мені: «Це – все з хокеєм». Тут треба розуміти, що навіть ті, хто був на слуху, провели гарний сезон, виступали на чемпіонатах світу, та й то не можуть знайти собі відповідний варіант продовження кар’єри. А в мене сезон вийшов взагалі ніяким, тому мені важко знайти команду. Все зараз у підвішеному стані. Хочеться сподіватися та вірити, що чемпіонат України таки запуститься. Іншого нічого не залишається. Інакше ризикуємо втратити гравців та вид спорту.
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
