Напередодні чемпіонату світу, що стартує 11 грудня у Битомі, молодіжна збірна України насторожила: програла в першому контрольному матчі майбутнім господарям ЧС-2022 команді Польщі (U20) з рахунком 2:4, а в повторному поєдинку взяла реванш з мінімальним рахунком – 2:1. Наступного дня після товариських зустрічей прес-служба ФХУ поспілкувалася з 19-річним гравцем молодіжної збірної України та форвардом-легіонером із словацького «Кошице» Михайлом Красножоном.
– Михайле, як сприйняли результати зустрічей із Польщею тренерський штаб та самі хокеїсти?
– Спокійно, бо для нападників на початку збору важливо було зігратися, налагодити зв’язки та рухатись уперед. Звичайно, було б приємніше, якби виграли обидва матчі у поляків, але невдача у першій товариській зустрічі нас не надломила, а навпаки, вказала на помилки та допомогла підбадьоритися! Як кажуть, перемоги радують, а поразки – вчать.
– Розібралися в причинах невдачі у першій грі?
– Так. Не реалізували свої моменти, припустилися кількох помилок, а суперник, треба віддати йому належне, нас покарав. Взагалі поляки добре підготувалися до чемпіонату світу, а найбільша небезпека у них походить від першої п’ятірки. Втім, з ними можна грати та перегравати, що ми й показали у повторній зустрічі.
– За рахунком перемога вийшла слизькою. Суперник міг вдруге нас засмутити?
– Не думаю. У третьому періоді ми повністю контролювали хід зустрічі, чітко виконували тренерське завдання і поляки не мали явних гольових моментів біля наших воріт.
– Які помилки треба усунути, щоб на переможній хвилі «вкотитися» на чемпіонат світу?
– Головне, не втрачати концентрацію уваги! Як нам сказали тренери, на ЧС-2022 у нас буде п’ять матчів, у яких концентрація має бути на 100, а то й 200 відсотків!
– Яка атмосфера панує у колективі?
– Обстановка дуже позитивна, згуртована. У нас усі хокеїсти та тренери із шикарним почуттям гумору, вміють підняти настрій – це відмінна риса цієї команди. А наш капітан Даня Коржилецький – справжній лідер роздягальні, приклад та диригент того, як треба викладатися на льоду, коли доречно розслабитися та потанцювати під реп чи рок-музику і коли знову повернутися на робочу хвилю.
– Як оцінюєш перспективи нашої команди на світовому форумі у Польщі?
– Команда їде до Битома з однією метою – виграти малі золоті нагороди та підвищитись у класі! У цей темний для України час ми просто зобов’язані піднести промінчик світла та радості нашим співвітчизникам! Якщо працюватимемо на межі сил як єдине ціле, то я не маю сумнівів, що все в нас вийде.
– Кого слід остерігатися на ЧС-2022?
– Не стану когось виділяти, оскільки вважаю, що всі команди на турнірі не мають великої різниці у класі. Гадаю, будь-який із суперників таїть у собі загрозу і кожен може вважатися основним конкурентом на перемогу у турнірі.
– Хто з партнерів справляє сильне враження на тренуваннях та в іграх?
– Насамперед, наші воротарі, яким дуже непросто забити! Потрібно постійно щось вигадувати, щоби їх заплутати. Це нас трохи нервує на тренуваннях, але, з іншого боку, вселяє оптимізм, тому що ми розуміємо, що ззаду – стіна! З польових гравців індивідуально себе проявляють тезки Данило Коржелецький і Трахт, той же Стас Садовіков…
– Що скажеш про рівень своєї підготовки?
– Мені здається, я набрав гарну форму, у моєму клубі «Кошице» багато чого виходить, регулярно набираю очки (у 25-ти іграх – 32 очки. – Прим. авт.) і перебуваю в Топ-3 найкращих бомбардирів молодіжного чемпіонату Словаччини. Сподіваюся, допоможу команді здобути перше місце, хоча у зустрічах із Польщею не використав своїх шансів. Але, певен, голи прийдуть на чемпіонаті світу!
– Чи задоволений своїм становищем у клубі?
– Безперечно! Минулого року ми стали чемпіонами Словаччини у лізі U20, я виступаю у першій п’ятірці і вся команда мріє повторити ті щасливі миті, які ми пережили у чемпіонський сезон.
– Чим запам’ятається «золотий» сезон?
– Початок у нас вийшов провальним, ми програли п’ять ігор поспіль, проводили позапланові наради, щоби розібратися в причинах невдачі. Почали менше говорити і більше працювати, поступово додавали і у плей-оф, можна сказати, вже не відчули супротиву. Виграти чемпіонат – це найпотужніше кайфове почуття, яке у мене сталося в спортивній кар’єрі! Не передати словами! Це треба знову пережити: травми, сльози, падіння, злети, шквал емоцій…
– Як гуляють у Словаччині з нагоди тріумфу?
– Ніхто не перебирав норму, все було під контролем (посміхається). Чисто символічно пригубили шампанське і вирушили з Попрада назад у Кошице. Це була незабутня подорож в автобусі! До нас у салон застрибнула ще й група підтримки з фан-сектору, тож весело доїхали: переповнений автобус ходив ходуном. Круті спогади!
– З уродженцем Кошице та першим номером драфту-2022 Юраєм Слафковсім перетинався у місті?
– Кілька разів, коли хокеїсти збираються на індивідуальні «підкати» влітку. Навіть тренувалися разом у одного тренера. Після переїзду Слафковського в «Монреаль» намагаюся ще пильніше стежити за трендовим енхаелівським хокеєм, збагачувати свої знання і бачення хокею дивлячись на таких майстрів як Сідні Кросбі, Остон Меттьюз, Коннор Макдевід, Леон Драйзайтль… Хочеться рівнятися на найкращих та повторювати на тренуваннях ті «фішки» та трюки, які виконують зірки НХЛ.
– Виходить?
– Все виходить, але треба відпрацьовувати певні елементи. І бажано швидше.
– Які завдання ставиш перед собою на сезон-2022/23?
– Насамперед, виграти чемпіонат світу зі збірною України, а вже потім думати про індивідуальні здобутки у словацькому чемпіонаті. В ідеалі хотілося б замахнутися на лаври найкращого бомбардира – це була б вишенька на торті в останній мій сезон у молодіжному хокеї!
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
