«Мені соромно». Білоруський тренер засуджує російську агресію та білоруську владу

У сміливому інтерв’ю білоруський тренер Андрій Гусов, який донедавна очолював польський «Подгале» з Нового Тарґу, засуджує збройний напад росії на Україну та дії влади своєї країни. «Я люблю Білорусь, але мені соромно, що наша влада дозволяє російським військам проходити через свою територію і атакувати Україну», – каже він.

Якщо багато російських і білоруських представників спортивного світу мовчать про агресію росії проти України, здійснену також з Білорусі, Гусов чітко висловився стосовно цього. Він зробив це в емоційному інтерв’ю для блоґу «Otrażenie», в якому найменше говорив про хокей.

Білоруський тренер прямо каже, що роль влади його країни у вторгненні Росії в Україну – ганьба.

– Я багато спілкуюся з українськими біженцями, з жінками, чиї чоловіки залишилися на Батьківщині, – каже він. – Я також розмовляю зі старшими людьми, які розповідають, що востаннє бачили щось схоже під час Другої світової війни. Тому мені соромно. Я все ще люблю свою країну. Я люблю Білорусь, але мені соромно, що наша влада дозволяє російським військам пройти через свою територію і атакувати Україну. Що вони підтримують війну. Що вони обманюють населення. Щоб вони гнобили і тримали тих, хто за правду і проти агресії. Моє серце розривається на шматки.

Тренер також критикує збройний напад росії на Україну та вважає, що винні в цьому будуть покарані.

– Я не розумію, як можна щось схоже робити в 21 столітті. Яким же ти маєш бути жорстоким? Але, думаю, що кожен відповість за свої дії. Він відповідатиме перед Богом і перед усім світом. Бо це вже перетнуло межу, – каже Гусов.

Андрій Гусов уважно стежить за напливом біженців з України до Польщі і зізнається, що йому імпонує допомога поляків сусідам зі сходу.

– Такий наплив біженців… Поляки – молодці, – каже. – Вони відреагували на це дуже жваво і як порядні люди. Вони дуже допомагають українцям. Вони везуть ліки, одяг і їжу на кордон та в пункти екстреної допомоги. Мої друзі купують матраци та ковдри в магазинах IKEA і везуть їх на вокзали. Є люди, які надають житло безкоштовно. Є велика солідарність.

Хоча найбільші групи біженців вирушили до великих міст, білоруський тренер каже, що також бачить великий наплив біженців з України в Новий Тарґ.

– Новий Тарґ, де я живу, – невелике містечко, де мешкає трохи більше 30 тисяч людей. Тут також відчуваєш, що насправді людей з’явилося більше, – говорить він. – Більше машин на українських номерах, частіше чути українську мову. Я був на вокзалі у Кракові — там був величезний натовп. Стільки жінок, дітей, людей похилого віку прийшло… Так само у Вроцлаві чи Варшаві. З іншого боку, я знаю, що тисячі чоловіків, які тут працювали, повернулися в Україну, щоб захищати свою країну. Вони готові йти з вилами проти танків – їхній патріотизм неймовірний.

Він сам також намагається підтримати біженців. «Я залишаю свій номер тим, хто приїжджає, щоб вони могли подзвонити, якщо щось знадобиться. Вони в чужій країні, багато знедолених і зовсім самотні», – каже Андрій.

Останнім часом у ЗМІ з’явилися повідомлення про зростання негативного ставлення до росіян та білорусів у Польщі, але Гусов зізнається, що сам з цим не стикався.

«Підхід до мене як до білоруса не змінився з початку війни, – каже він. – Адже в Польщі знають Андрія Гусова. Я грав і працював тут багато років тренером. Можливо, хтось щось погане говорить за моєю спиною, але я не звертаю на це уваги. Думаю, що так є в кожній країні, незалежно від національності. І, звичайно, це досить тривожно. Стало безладно. Але жахливо, що Білорусь втягнута у війну.

Гусов зізнається, що чув про випадки жорстокого поводження з білорусами та росіянами, в яких сам бачить ефект російської збройної агресії проти України.

– Я чув, що білорусам і росіянам відмовляють, наприклад, орендувати квартири в Польщі, – говорить. – Були також випадки пошкодження автомобілів або спущених шин. Люди в гніві. І це можна пояснити — ви тільки подивіться, що роблять російські війська. У цій ситуації відгукується ненависть до українців, які втратили друзів, родичів та рідні домівки. Його можна сіяти десятиліттями, якщо не століттями.

Андрій пояснює, що багато людей на його Батьківщині та в росії підтримують владу, оскільки на неї впливає її пропаганда, яку постійно зливають правлячі ЗМІ: «Поляки та всі інші повинні розуміти: нормальні люди хочуть миру. І білоруси, і росіяни. Ми всі стурбовані тим, що робиться в Україні. Але скільки людей живе в селах, де можна дивитися лише два канали? Скільки людей ніколи не користувалися Інтернетом? Вони навіть не знають, що відбувається».

Державні ЗМІ Білорусі та росії звинувачують у тому, що багато людей у ​​цих країнах підтримують дії влади проти своїх громадян або, як зараз, проти України.

– Усьому світу очевидно і однозначно зрозуміло, що відбувається. Я не бачу пропаганди в Польщі, тільки в росії та Білорусі. Я дивлюся різні європейські канали та читаю незалежні білоруські ЗМІ в Інтернеті. Все зрозуміло. А коли йдеться про наші державні ЗМІ… як сказав професор Преображенський у «Собачому серці»: «І —Боже вас збережи — не читайте до обіду совєцьких газет», — каже він, цитуючи героя оповідання Міхаіла Булгакова, в якого читання совєцьких газет викликало проблеми зі шлунком. – Що я роблю, коли мене намагаються переконати, що червоний – це білий, хоча він на 100% червоний?

Гусов сподівається, що ставлення поляків до нього не зміниться лише тому, що він білорус.

– Я завжди пишався тим, що як гравець і тренер, виступаючи в Польщі, представляв Білорусь на міжнародному рівні, – каже він. – Я пишався тим, що чогось досяг у чужій країні і заслужив повагу місцевих. Люди це оцінили. Сподіваюся, це все ще так – вони знають, що я відчуваю щодо того, що відбувається. Але все це кидає серйозну тінь.

У своєму інтерв’ю Гусов також згадав про події минулого року, коли білоруська влада вивела на кордон з Польщею часто заохочуваних чи навіть фізично підштовхуваних підпорядкованими режиму лукашенки офіцерами імміґрантів, які намагалися прорватися до Польщі.

– Іноземців помістили в лісі на морозі, а самі кидали каміння та палиці, провокуючи поляків. Як це взагалі можливо? — перепитує Гусов. – Я служив у совєцькій армії, в спеціалізованих ракетних військах. Кордон – це не кемпінґ, а заповідний об’єкт, де заборонено довго перебувати та блукати. Мене цікавить, по-перше, як їх пропустили білоруські прикордонні служби, а по-друге, як би відреагували білоруси, якби поляки, приміром, допустили на свою територію литовців, які б кидали білоруським прикордонникам все, що було під рукою.

У Білорусі опозиційні до президента лукашенка вболівальники часто скаржаться, що голоси спортовців проти режиму занадто слабкі. Хокей – улюблений вид спорту диктатора – іноді навіть вказують як вид, в якому цей голос чути найслабше. Чому це так?

– Я не знаю, чому мовчать білоруські хокеїсти та інші спортовці. Не мені їх судити. Напевно, вони налякані. Деякі підписували документ, що не можуть давати інтерв’ю без згоди роботодавця, – пояснює Гусов. – І в чомусь їх можна зрозуміти – вони повинні годувати сім’ї. Люди сидять і роблять свою роботу якнайкраще. Але скажу лише, що в 21 столітті забороняти комусь говорити неприпустимо. Не дозволяти висловлювати свої думки та почуття – як це взагалі можливо?

Проте білоруський тренер стверджує, що серед його друзів із хокейного середовища багато людей мають схожі з ним погляди.

– Більшість хлопців, з якими я спілкуюся, дуже добре розуміють ситуацію і так само негативно ставляться до цього фільму жахів. Багато грав з українськими хокеїстами. У «Кераміні» з Мінська та «Шахтарі» з Солігорська у нас було достатньо хороших українських хлопців, таких як Роман Сальников, Віталій Люткевич, Юрій Наваренко. Білоруські та українські гравці завжди були дружніми, – каже він. – Білорусів, які грали в українській лізі, теж було достатньо. Звичайно, вони розповідають один одному, що відбувається.

Гусов використовує різкі слова, говорячи про те, наскільки йому незрозуміла агресія росії проти України за непрямої допомоги білоруської влади.

– Якби мене 10 років тому хтось спробував переконати, що росія буде воювати з Україною, а Білорусь буде втягнута в це (опосередковано чи інакше), я би плюнув в обличчя, – каже він. – Це просто звірство. Батьки виховували мене так, що я повинен говорити правду, а іншого слова для цієї ситуації немає.

Андрій не сумнівається, що сьогодні мають робити порядні люди: «Ми повинні підтримувати українців. Знімаю капелюхи перед ними. Вони борються за Батьківщину. До них прийшов ворог, який їх знищує. Люди вели мирне життя, йшли своєю дорогою. Не без проблем, але так є в кожній країні».

Сам Гусов має особисті спогади про свої візити в Україну: «У травні я регулярно їздив до Києва. Гуляв по місту з родиною, ми відпочивали. Я спілкувався зі своїми колегами-хокеїстами. Іноді ми зустрічалися в Одесі. Люди всюди різні, але в наших народах багато чого переплітається. Скільки є сімей, де, скажімо, чоловік білорус чи росіянин, а дружина українка? А тепер сусідні країни воюють одна з одною».

Гусов вражений тим, як президент України Володимир Зеленський об’єднав своїх громадян і веде їх у боротьбі з окупантами.

– Я вклоняюся Зеленському, який був коміком і працював у шоу-бізнесі, а зараз поводиться як справжній лідер нації. Він поводиться як президент, справжній чоловік, – каже Гусов.

 

За словами тренера, війна матиме далекосяжні наслідки для відносин між окремими народами, які триватимуть довше, ніж дії на фронті. «Зараз бомбардують будинки, школи, лікарні, руйнують цілі міста. Хто б після цього не мстився? Ненависть – повторюю – посіяна назавжди», – сумно зауважує Гусов.

Закінчує свій виступ білоруський тренер особливим закликом.

– Закликаю всіх причетних: будь ласка, припиніть! Ви не боретеся з націоналістами, ви знищуєте мирне населення і вбиваєте дітей. Вся світова спільнота вже закликала припинити війну. Що вам ще потрібно? Перестаньте! – благає Гусов.

Вас може зацікавити