Для Максима виклик у збірну став першим у кар’єрі. Перед початком турніру команда провела лише одне тренування, тож умови, аби зіграти та проявити себе, були непростими. Попереду чекали чотири матчі й три перемоги.

Для нападника турнір став знаковим – його результативні дії принесли звання найкращого форварда змагання, час дізнатись про враження Максима від «Ostrava Cup».

Це твій перший виклик в збірну. Розкажи про свої емоції, коли ти його отримав

Насправді я довго слідував за нашою U17, але до цього разу так, викликів не отримував. Тому коли мені подзвонив Олександр Васильович, я був здивований та одночасно дуже радий. І, мабуть, найважливіше, що я зрозумів отримавши запрошення, що це шанс дати знати про себе.

Чи знав ти когось із хлопців перед початком збору? 

Перед початком зборів я не знав особисто всіх, тому що в Україні грав в невеликій команді у Луцьку, та продовжив грати у Латвії, де ні з ким або проти когось з цього складу мені не доводилось грати. Але не дивлячись на це я чув багато про кого.

До цього збору зі всіх хлопців я добре спілкувався лише с Костею Блоцьким та моїми одноклубниками Матвієм Скребелою і Пашею Беляєвим, з якими я вже познайомився у моїй новій команді в Чехії. Зі всіх хлопців в чемпіонаті України доводилось грати лише проти Лучкіна та Блоцького, саме з ними в одній ланці я провів фінальну гру.

Розкажи більше про команду: яка атмосфера була, наскільки швидко всі знайшли спільну мову, як налаштовуватись на матчі? 

Атмосфера в команді була дуже приємна, лише перший день був трохи напруженний, все ж ми тільки всі зустрілись і вийшли на лід, де й треба було швидко познайомитись як і з хлопцями, так і з тренерами. Але можу сказати, що перший матч нас дуже обʼєднав і далі нам було грати значно простіше. Думаю, що таке відчуває кожен з різних збірних, але зовсім не хотілось розʼїжджатись по закінченню: такої атмосфери не відчути в клубі та й цих хлопців буде не вистачати.

Дуже приємно мені було познайомитись та грати в одній команді з Єгором Остапенком, йому дійсно вийшло стати для нас хорошим капітаном й при тому продовжувати бути лідером в обороні. Я побачив це після того як програючи «Вітковіце», між періодами в роздягальні він зміг «завести» всіх, допоміг перевернути гру в нашу сторону та виборити цю перемогу. Звісно, на неї працювала вся команда, але відчуваю, що велика заслуга нашої спільної роботи саме в його ставленні до нас як до команди в капітана.

В вас було одне вечірнє тренування за день до початку турніру, де власне мінімально познайомилися з тактикою гри. Для тебе така манера гри була незвичною? Наскільки важко було переключитись на той хокей, який вимагав тренерський склад?

Так, правда, така тактика мені була незнайома, тому за одне тренування треба було змінити те, що було в голові раніше.

Щодо того чи важко, то мабуть ні. Я вже три сезони поспіль змінюю команду, а у цьому році взагалі змінив чемпіонат на чеський. Тому навчився швидко розуміти чого від нас хочуть тренери та виконувати їх задачі. Можливо, це було не моментально, але відчуваю, що вийшли доволі швидко.

Зіграли 4 гри, як пройшла кожна з них: наскільки складно було починати, чим для тебе відрізнялись суперники, проаналізуй кожну 

Перша гра була найнервовішою не лише для мене, все ж це дебют за збірну, та інші фактори дуже били по впевненості, що точно вплинуло на мою гру.

Ту гру я почав у четвертій ланці, але ж не важливо в якій, коли ти в збірній. У третьому періоді, коли я віддав передачу, я почав відчувати себе впевненіше на льоду. Той період взагалі багато для нас змінив, ми зрозуміли, що можемо значно більше за те, що вже показували.

Другу гру проти «Кошице» почали програючи 0:1 після першого періоду, не найкращий початок… Мабуть, саме той матч я запам’ятаю найбільше. Коли при рахунку 1:2 закидаю в меншості і повертаю команду в гру. І знову ж таки перед третім періодом з черговою порцією мотивації ми пішли і реалізували дві більшості поспіль, в яких мені вдалось асистувати. В цій грі мене визнали найкращем гравцем збірної України, що було дуже приємно.

Знаєте, гру проти «Вітковіце», лідера чеського чемпіонату, я теж не забуду довго. Повторюсь, що я лише перейшов до Чехії, тому це стало по-особливому важливим для мене. Хвилин 16 по відчуттям ми провели у меншості, але при цьому всерівно змогли організувати камбек з 1:3 до 5:3, що звучить прекрасно, але хочу сказати, що ця перемога — заслуга нашої роботи всієї команди від першої до останньої хвилини. Знаю, що кожен зробив для цього все.

На фінальну гру вся команда виходила максимально заряжена, що відобразилось на табло одразу після перших 22 секунд, та результатом 3:0 після першого періоду. Але на відміну від попередніх матчів, де нашого налаштування для перемог вистачало, тут суперник показав вже інший рівень. Так, програвати неприємно, особливо в останньому матчі, але знаю, що ми дійсно виклалися для результату.

В кожному матчі ти ставав одним із лідерів атаки, зароблявши очки в кожній грі. Хоч це був твій перший збір, відчував себе одним із лідерів?

Не дивлячись на те що це мій перший збір, всі мої очки — це заслуга згуртованої роботи хлопців з якими грав в одних ланках. Чи був я лідером? Не знаю, сказати не можу, про це краще б сказали інші хлопці, але те що я був частиною команди це точно.

Мабуть два моменти запамʼятались найбільше: хет-трик та гол на 22 секунді в останньому матчі. Що для тебе було більш неочікуваним? 

Не скажу, що те як я зіграв на турнірі було неочікуваним для мене. Я працював в кожному клубі, де грав, викладався на повну, так само як і на повну готуючись до сезону. Тут же, як виявилось, готувався й до виклику в збірну. Тому все — результат моєї роботи над собою, результат спільної роботи з партнерами по ланці та головне правильних настанов від тренерів.

А щоб виділити якийсь з голів, то знову скажу про гол проти «Кошице» та  перший проти «Вітковіце» за за прекрасною ассистенцією мого друга Олега Глинського.

Найкращий нападник турніру. Що для тебе означає отримати таку нагороду в передсезонному турнірі та ще й за збірну?

Знаєте, всі ми щасливі, коли нагороду отримує українець. А тепер я знаю як відчуває себе цей українець. Насправді я дуже щасливий, що мою гру оцінили одразу після першого виклику в збірну. Але цього б не було без тієї команди що зібралась у нас, дякую всім хлопцям та тренерам

Давай підібʼємо підсумок: яким для тебе став цей турнір? Думаєш отримаєш шанс на перегляд до цьогорічної U18?

Цей турнір став для мене тим, який я буду пам’ятати і, мабуть, найкращий всю мою хокейну карʼєру. Буду радий, аби наступним турніром, який я назву ще кращим, був також в складі нашої збірної.

На щодо шансу виклику до U18, я віддав себе на льоду повністю у всіх чотирьох матчах, далі рішення за тренерським штабом.