Максим Урда: «За оцінкою IIHF, Україна за розвитком суддівства знаходиться в провідній, зеленій зоні»

Голова суддівського комітету Федерації хокею України – про найважливіші аспекти в сучасному хокейному арбітражі, реалії, в яких нині готуються українські рефері і їх перспективи на майбутній сезон.

– Пане Максиме, приблизно місяць тому в Фінляндії завершився чемпіонат світу в елітному дивізіоні. Ви дивилися цей турнір прискіпливо. І, мабуть, відзначили для себе головні тенденції в роботі сучасних рефері. Які вони?

– Основна тенденція – та, яку ми намагалися запровадити зокрема й у нашому чемпіонаті. Маю на увазі ведення правильної силової боротьби як ключової складової хокею. Вона подобається глядачам. Все йде до того, що в Європі за прикладом Національної хокейної ліги проведені без ризику нанесення травми «хіти» будуть вітатися. Судді при цьому будуть стежити за  ведення правильної силової боротьби ретельніше. При цьому травмонебезпечні фоли, скажімо, поштовх на борт, атака в голову та атака ззаду будуть під повною забороною. Вони каратимуться ще суворіше.

За підсумками сезону Міжнародна федерація хокею провела зібрання для головних арбітрів національних федерацій. Там нам повідомили, що в наступному сезоні жодних змін до правил не буде, натомість вдосконаляться найсвіжіші зміни: чіткіше пропишуться трактування ситуацій, удосконалиться практика фіксації взяття воріт і згадувані мною покарання за травмонебезпечні дії.

Ми з Андрієм Кічею взяли для себе від цього зібрання чимало корисного. І з точки зору комунікації з усіма провідними представниками світового суддівського корпусу (їх зібралося понад 50), і з фахової точки зору. IIHF притримується позиції, що хокей і суддівство в ньому – однакові для всіх, незалежно від того, яким є рівень команд, котрі вийшли на майданчик. Через те знання арбітрів, які працюють у топ-дивізіоні, стають доступнішими для представників країн, які там не представлені.

За підсумками самого чемпіонату світу окремо виділив би ситуацію, яка трапилася в овертаймі фінального матчу між фінами і канадцями. Арбітри не брали до уваги того факту, що порушення трапилося в додатковий час і дали хокеїстові збірної Канади малий штраф. Епізод виявився вирішальним, бо збірна Фінляндії реалізувала більшість і стала чемпіонкою. Це я до чого. У нас тренери люблять говорити, що є суддівство для плей-оф і для регулярного чемпіонату. Рефері фіналу чемпіонату світу показали, що суддівство не ділиться на частини. Треба діяти згідно з книгою правил гри в хокей. Без різниці, який поєдинок має статус і вагу.

– Впродовж чемпіонату світу невдоволення роботою суддів майже не лунало…

– Нове керівництво суддівського корпусу IIHF проводить дуже велику роботу з вдосконалення, затвердження єдиної методики підготовки арбітрів і трактування ігрових моментів. Під час згадуваних зборів, які відбулися після чемпіонату світу, нам вже окреслили контури, як це все буде працювати. Звісно, тонкощі ще будуть відпрацьовуватися. Думаю, з часом ми ще повернемося до цього питання.

– У сучасному хокеї існує практика, що рефері можуть працювати лише на матчах того рівня, на якому представлена їх національна збірна. Наскільки це справедливо? Бо ж команда теоретично може бути слабшою, ніж фаховість окремо взятого арбітра.

– Така політика IIHF мені зрозуміла і здається об’єктивною. Хокей – найшвидша гра в світі. Рівень арбітра залежить від роботи на тому рівні, на якому він звик працювати вдома. Тобто хокей у виконанні збірних Фінляндії, Канади, Швеції чи Чехії помітно швидший у порівнянні з тим, до якого ми звикли в Україні, чи в який грають у Польщі, Естонії чи Японії. Відповідно арбітр у топ-дивізіоні має менше часу на прийняття рішень. Йому треба призвичаюватися до вищих швидкостей. Щоб працювати на найвищому рівні, треба мати постійну схожу ігрову практику. Власне, тому ми спільно з президентом ФХУ Георгієм Зубком та виконавчою директоркою Федерації Олександрою Слатвицькою ведемо перемовини, аби наші арбітри працювали у матчах національних чемпіонатів, які за рейтингом вищі за український. Думаю, там може  щось вийти. Європейські партнери розуміють, що в нас війна, немає змоги працювати з повним завантаженням, а тому підуть на зустріч.

– Чи можете сказати, які то країни?

– Відповім дипломатично: то країни, які знаходяться поруч із українським кордоном. Зрозуміло, що мова ведеться про залучення до їх чемпіонатів кількох наших топових арбітрів. Думаю, змога обмінюватися досвідом буде.

– Нашим арбітрам зараз справді непросто. В країні війна. Чи мають змогу представники бодай основної обойми, з числа суддів, які працювали на матчах чемпіонату України, підтримувати форму?

– Щомісяця ми проводимо Zoom-конференцію, під час якої кожен рефері звітується переді мною, як він працює, чого йому бракує, в якому він стані тощо. Наразі ми поставили перед арбітрами завдання – підійти до зборів, які розпочнуться за тиждень до старту національного чемпіонату в гарній фізичній формі, незважаючи на війну. Нездача нормативів для професіональних рефері неприпустима. Пан Зубко запевнив, що чемпіонат України відбудеться, а отже сенс працювати у суддів є. Методичний матеріал опрацьовуємо спільно. Розглядаємо суперечливі моменти і досягаємо консенсусу, щоб під час сезону ті рішення, які будуть прийматися, не мали подвійного трактування.

Відрадно, що принаймні на землі мають змогу працювати і підтримувати форму всі наші арбітри. Тому за їх загально-фізичну підготовку я не хвилююся. Київські судді можуть працювати на кризі. Крім того, мінімальну практику мають арбітри, які працюють на двосторонках за участю національної збірної.

– Чи є змога залучати до навчального процесу молодих арбітрів чи найближчим часом суддівський корпус буде представлений тими кадрами, до яких ми звикли в попередніх сезонах?

– Я особисто поставив собі за мету, щоб у майбутньому чемпіонаті дебютували мінімум чотири молодих арбітри. Зараз виконання задуманого виглядає проблематичним, адже ці хлопці ще не досягли 18-річчя і після початку війни разом із батьками виїхали за кордон. Відрадно, що ці судді мають змогу отримувати практику завдяки суддівству дитячих змагань у тих країнах, де вони зараз живуть. Дуже сподіваюся, що до осені воєнна ситуація дозволить повернутися в Україну і суддям, і хокеїстам і в нас з’явиться можливість проводити повноцінний чемпіонат. У будь-якому разі, ми працюємо над залученням інших молодих арбітрів. Це – наша мета і пріоритет, поставлені керівництвом ФХУ.

– Власне, тенденція до омолодження суддівського корпусу зараз спостерігається у багатьох видах спорту…

– Хокей – не виняток. IIHF постійно залучає молодих арбітрів до роботи в нижчих дивізіонах чемпіонатів світу. Але поєдинки елітного ешелону все ж відсотків на 90 судять досвідчені рефері. Людей оцінюють не за паспортними даними, а за кваліфікацією.

Стан нашого суддівства був оцінений на згадуваному зібранні IIHF. Перед тим я заповнив формуляр. Дав інформацію, яка мені здалася не надто важливою. Але, проаналізувавши формуляри всіх країн, експерти Міжнародної федерації поділили країни з точки зору розвитку суддівства на три зони – червону, жовту і зелену. Зелена – найкраща. І саме там, згідно з оцінкою IIHF, знаходимося зараз ми. Враховуються різні фактори: загальна кількість матчів у внутрішньому чемпіонаті, відсоток роботи в них молодих арбітрів. У будь-якому разі, після наших доповідей фахівці з IIHF вносять у діяльність національних федерацій корективи. Ми їх намагаємося вносити, щоб відповідати усім міжнародним вимогам.

Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ

Вас може зацікавити