«Харківські Берсерки», здається, потрапили прямо в точку з придбанням 26-річного воротаря Костянтина Козловського. Білоруський голкіпер у першому ж матчі чемпіонату УХЛ заявив про себе на повний голос, відбивши півсотні (!) кидків у грі проти другої команди першості – «Кременчука» (2:3 Б).
– Костянтине, з дебютом в УХЛ! Як вам навантаження для першого разу?
– Дякую, все склалося непогано! Шкода, не вдалося виграти, хоча хороший шанс у нас був в овертаймі, коли ми діяли у чисельній більшості… Зізнатися, особисто для мене важливо було спіймати ігровий ритм, бо я досить довго не мав льодових занять, а після переїзду з Білорусі до Харкова покататися вдалося лише у день гри. Тож були свої труднощі…
– Чув, ще й воротарську амуніцію вам довелося поспішно підбирати на гру.
– Так, зі свого інвентарю у мене були тільки ковзани, шолом і ключка (сміється). Дякую, хлопці з «Харківських Берсерок» швидко спрацювали та підібрали форму на початок. На жаль, не мій розмір виявився, але вибирати не доводилося (посміхається). Довелося грати в амуніції значно більших розмірів. Певна річ, дискомфорт був присутній, часом «спотикався» в ній, але в жодному разі це не виправдання пропущених мною шайб. Загалом, «запихався» я трошки, бо часу звикнути не було. Дуже класно, що партнери мені чудово допомагали в зоні оборони, ловили шайби на себе, підчищали і в кінці третього періоду геніально підстрахували, коли шайба вже заповзала у ворота (врятував захисник Александров. – Прим. авт.).
– Герой! У «чужій» формі так чудово себе виявили. В курсі, скільки кидків прилетіло по ваших воротах?
– Внутрішньокомандний підрахунок говорить про 52 кидки (за протоколом – 51, – Прим. авт.). По відчуттям схоже на правдиві цифри (посміхається).
– Півсотні кидків за гру! Синяки та шишки після таких матчів – звична справа?
– Куди без них трапляється… Вчора ось шайба кілька разів у область шиї прилетіла, але, на щастя, нічого критичного. Навіть лід не довелося прикладати. Зрозумійте, це моя робота – вибирати позицію так, щоб шайба сама мене знаходила, а не я її виключно виловлював по кутах.
– І як часто у вашій кар’єрі трапляються подібні поєдинки з градом кидків?
– Знаєте, я приїхав до УХЛ із такого клубу Білорусі (аутсайдер екстраліги – ХК “Ліда”. – Прим. авт.), що у мене в кожній грі була хороша практика під 40 кидків. Тож до навантаження я звичний.
– «Кременчук» часом замикав господарів у зоні та довго комбінував. Голова не йшла кругом?
– Так, суперник мав перевагу, багато атакував, володів шайбою, але я не сказав би, що противник діяв непередбачено. Багато дій «читалися» і тому рішення гравців суперника нерідко можна було передбачати. А такого, аби нас «розривали», віддавали передачі на порожній кут і мені в шпагаті доводилося рятувати – так цього не було.
– Найпам’ятніший матч у кар’єрі Козловського?
– Якщо говорити про зустрічі з великою кількістю кидків та роботи, то одразу можу згадати кінець минулого сезону та матч за оршанський «Локомотив» проти чемпіона та лідера – мінської «Юності». Суперник 47 разів кидав по моїх володіннях, але лише в овертаймі відомий майстер Михайло Стефанович підібрав ключі до наших воріт та столична команда вирвала перемогу – 1:0. Знову ж таки, ми поступилися, так що пишатися нічим. Ось і в Харкові матч із цього ж ланцюжка невеселим вийшов – ми програли.
– Невже ніхто не привітав?
– Звісно, з дебютом хлопці привітали, дякували за роботу, але більше компліментів адресувалося молодому захиснику Івану Шамардіну (17 років), який закинув свою першу шайбу у дорослому хокеї! Для нього – це подія! Ще раз наголошу, що ми лише не програли в основний час «Кременчуку», але після 0:11 у Києві ми просто повинні були реабілітуватися перед уболівальниками. Вважаю, нам це вдалося.
– Ви вперше у кар’єрі залишили білоруський чемпіонат та приїхали на легіонерські хліби в Україну. Чого тут хочете досягти? Які завдання ставите собі?
– Як і будь-якому хокеїсту, мені хочеться вигравати трофеї, інакше навіщо грати у хокей?! Я – максималіст за натурою. Приїхав до Харкова не просто змінити “картинку”, а допомагати команді перемагати! У білоруському чемпіонаті я виступав за гарні колективи, але вони через свої селекційні можливості не могли претендувати на високі позиції. В Україні ж перед «Берсерками» ставляться амбітні завдання і наша мета на даному етапі набирати очки, а у плей-оф може статися будь-яке. Нікого не варто скидати з рахунків.
– У вас є досвід виступів у плей-оф?
– У фарм-клубі солігорського «Шахтаря» ми не лише регулярний чемпіонат виграли, але й взяли гору у 7-й грі фіналу плей-оф! Так що якийсь, але досвід є. Плюс я записав би до активу виступи за молодіжну збірну Білорусі на чемпіонаті світу, адже на таких швидкоплинних змаганнях кожна гра, як фінал – немає права на помилку. І ми у тому турнірі виграли, завоювавши перше місце у дивізіоні.
– В УХЛ багато знайомих осіб? З ким перетинався на хокейних майданчиках раніше?
– У Харкові грає місцевий вихованець Єгор Єгоров, з яким ми захищали кольори «Могильова», а у київському «Соколі» виступають добре знайомі мені по «Шахтарю» і тому ж «Могильову» нападник Віктор Андрущенко, а також мій друг та екс-партнер з «Динамо-Молодечно» Антон Єлісєєнко. Саме Антон мене ввів у курс справ, розповів, що до чого перед приїздом в Україну та наголосив, що прохідних ігор в УХЛ немає, і кожна команда може виграти у кожної. Тому я тут.
В’ячеслав Волков, прес-служба ФХУ
