Наприкінці серпня наша юнацька збірна взяла участь в турнірі «Olympic Hopes» та зайняла в ньому друге місце. За підсумками цих матчів поспілкувались з нападником нашої команди Климом Лучкіним, чий взяв участь в обох зборах: всередині серпня зіграв на «Ostrava Cup», а потім поїхав й на «Olympic Hopes».
Про лідерство, відповідальність та різницю між турнірами – у нашому інтервʼю.
Для тебе це вже далеко не перший збір. Протягом тренувального процесу було щось, що відрізняло його від інших?
Так, звичайно. Атмосфера цього разу була іншою, адже ми зібралися у більш зміненому складі. Було багато нових хлопців, тому навіть тренування проходили динамічніше – кожен хотів себе показати. Також відрізнялася інтенсивність: ми отримали багато роботи саме над командними діями, а не тільки над індивідуальними деталями.
Зараз більша частина команди були новачками збірної. Чи додавало це тобі відповідальності, зважаючи навіть не титульний вік?
Так, певна відповідальність була. Я розумів, що маю допомогти новим хлопцям швидше адаптуватися, підказати їм на льоду, підтримати в роздягальні. Досвід кількох зборів допомагає відчувати себе впевненіше й ділитися цим із партнерами.
А як щодо відчуття лідерства? У всіх матчах в першій ланці, гра в нерівних складах і довіра тренера. Відчував зараз себе одним із лідерів?
Так, відчував. Для мене це велика довіра – виходити в першій ланці та грати в більшості чи меншості. Це мотивує. Я розумів, що мої дії можуть впливати на результат, тому намагався викладатися на повну.
Поговоримо про матчі. Розкажи коротко про кожен із трьох. Як проходили, що між ними було спільного, чим суперники відрізнялись?
У першому матчі було відчуття хвилювання і в нас, і в суперників. Багато боротьби, обидві команди шукали свою гру. У роздягальні після гри більше говорили про дисципліну та про те як покращити гру.
Другий матч вийшов найнапруженішим. Там суперник діяв агресивніше, ми мусили багато відпрацьовувати в обороні. На жаль, нам не вдалося знайти ту саму нитку гри в цьому матчі, тому, було бажання доказати що можемо більше в наступному.
Третій матч ми вже почали впевненіше. Хоч суперник був інший, але саме наша організованість стала ключем. У роздягальні перед грою всі розуміли, що маємо зробити висновки з попередніх зустрічей.
А щодо нашої команди. В усіх матчах команда показувала однаковий хокей чи все ж збірна України теж була різною?
Я б сказав, що стиль у нас залишався той самий, ми намагалися грати в свою гру. Але все ж таки дуже багато залежало від суперника. Десь ми більше атакували, десь змушені були відходити назад. Тому кожен матч виглядав трохи по-різному, хоча базові принципи не змінювалися.
Це твій другий збір протягом місяця. Де особисто тобі було грати складніше: клубний турнір по U17 чи зі збірними по U18?
Відверто кажучи я не відчуваю такого що десь складніше або легше, я кожну гру граю на максимум, як і усі присутні на зборі. Але можу сказати, що деякі хлопці з турніру U18 вже мали за спиною досвід гри на чемпіонаті світу, що безумовно позитивно по впливало на атмосферу в команді.
Досить серйозно відрізнялась і результативність збірних України на обох турнірах. На твою думку, з чим це повʼязано?
Насамперед на турнірі U18 було зіграно на один матч менше. На мою думку на турнірі U18 по впливало те, що проти нас грали більш досвідчені гравці ніж на турнірі U17.
Перший за результативність на U18 і другий на U17. Для тебе на таких передсезонних турнірах результативність важлива?
Приємно забивати, але головне для мене – командна гра й користь, яку я приношу.
Якщо мої шайби допомагають команді вигравати чи впевненіше почуватися, тоді це має цінність. А так, результативність приємний бонус, але не єдина мета.
Який би підсумок цих двох турнірів ти б підбив?
Я б сказав, що це був дуже корисний досвід. Обидва збори дали розуміння, над чим працювати далі, і показали, що в нас є хороший потенціал як у команди, так і в кожного гравця окремо.
