Оборонець «Сокола» і збірної України Іван Сисак у вчорашньому матчі проти «Харківських Берсерків» у рамках регулярного чемпіонату Української хокейної ліги, в якому кияни перемогли 11:0, закинув першу в сезоні шайбу. У незвичному для себе стилі – кидком від синьої лінії, під поперечину. Коли шайба опинилася у воротах, Сисак не стримував радощів навіть не дивлячись на те, що до того «Сокіл» уже вів 9:0. «Гол такий красивий, що потрапить в огляди НХЛ», – жартує, але й хвалить хокеїста масажист київської команди Артем Євсейчик.
– Іване, пам’ятаєте, коли забивали попереднього разу?
– Торік у березні, в плей-оф, четвертий гол у ворота «Маріуполя». В принципі, не ставлю собі за мету, щоб обов’язково забити. Мені важливіше, щоб команда не пропускала. Але коли виходить відзначитися, завжди радий.
– За понад півтора сезону в складі «Сокола» ви відзначалися чотири рази. Якщо не помиляюся, голів після кидків здалеку серед них не було.
– Не було. Усе зблизька чи з середніх дистанцій. Цього ж разу команді пішла гра з самого початку. Усі хлопці працювали на максимумі, голи почали виходити самі по собі. Звісно, коли так багато забиває команда, хочеться відзначитися й самому. Радий, що це вийшло.
– Останнім часом тренери нерідко довіряють вам місце в першій парі оборонців. Треба розуміти, є змога частіше грати на атаку?
– Ми граємо за однією системою, без різниці, хто в якій ланці виходить. Я намагаюся віддаватися сповна і приносити команді максимальну користь.
– Останнім часом у «Сокола» не бракувало рваних матчів. Коли вдало починали, не дуже переконливо закінчували. А в Херсоні за три дні до протистояння з «Берсерками» все навпаки почалося з результату 0:3 і перемоги 5:3. Зараз був той випадок, коли концентрації «Сокіл» не втрачав усі 60 хвилин.
– Ми зробили висновки після матчу з «Дніпром», де був провальний перший період. Хотілося довести собі і вболівальникам, що здатні грати інакше. Тому в боротьбу проти харків’ян ввімкнулися з перших секунд. Показували свій хокей і це принесло результат. Ця гра принесла задоволення і нам і, думаю, нашим прихильникам.
– Як результат, вийшла найбільша перемога «Сокола» з часу відродження клубу влітку 2020-го.
– Ми про рекорди не думали. Ні коли перемагали херсонський «Дніпро» 11:1 на початку року в Кубку України, ні в цій грі. Грали в свій хокей. І намагалися втримати «нуль». Тренерський штаб вимагає від нас зберігати ворота сухими перед кожним матчем. Не завжди це вдається, проте на цей раз усе склалося. Ми не підставили Діму Кубрицького, допомогли йому записати до активу шат-аут.
– З «Берсерками» в їх оновленому вигляді «Сокіл» грає вперше. Ця команда Ігоря Шаманського чимось відрізняється від тих, які ви чотири рази перемагали до нового року?
– Не надто. Так, бракувало кількох гравців – хтось вже покинув «Берсерків», хтось не зміг зіграти в цьому матчі. Але загалом хлопці діяли так само, як до нового року. Ми побачили те, що й очікували побачити.
– Після того, як матч проти «Кременчука» був перенесений, «Сокіл» не мав ігрової практики десять днів. Наскільки важко втримувати ігровий тонус за таких обставин?
– Не складно, бо в нас дуже інтенсивні тренування. Ми працюємо з максимальною віддачею і без матчів, тому жодна пауза вибити з колії нас не може. Звісно, завжди хочеться більше грати, ніж тренуватися. Але всі ми розуміємо, що нині такі реалії, тому мусимо компенсувати брак ігрової практики роботою на тренуваннях. Те саме вочевидь нас очікує й найближчим часом, адже найближчий матч проти херсонського «Дніпра», який мали зіграти вдома 27 січня, теж перенесений (через велику кількість хворих у лавах «щук» – авт.).
– Додаткову мотивацію в матчах проти суперників, яких постійно перемагаєте, доводиться шукати?
– Мотивація в тому, що ми самі намагаємося виглядати краще й краще, радувати вболівальників яскравою грою. На нас дивляться рідні люди. Хочеться приносити їм задоволення. Тому про розслабленість мова взагалі не йде. Ми думаємо лише про власну гру, не звертаємо уваги на суперників. До того ж, певен, кожен гравець має індивідуальну мотивацію – ставати кращим. Хтось хоче отримувати більше ігрового часу, хтось прагне пробитися в збірну чи заявити про себе, аби отримати запрошення з сильнішого чемпіонату. Нам є куди рости. Крім того, в нас є дуже серйозний опонент, якого треба спершу випередити в регулярному чемпіонаті, а потім і в плей-оф. Крізь матчі з рештою команд готуємося до «Кременчука». Думаю, вони хочуть реваншуватися за поразку в Кубку. Але й ми маємо намір довести свою перевагу в кожному наступному поєдинку. Буде цікаво.
– Іване, 20 січня ви відзначили День народження і День ангела. Вдалося відсвяткувати?
– Суто символічно, в середині команди. Хлопці привітали, за що їм дякую. На триваліші гулянки бракує часу. Повноцінні вихідні мали лише на Новий рік та відразу після перемоги в Кубку, на Різдво. Після того – знову робота.
Іван Вербицький, прес-аташе ФХУ
